06 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/10863/17
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Гулида Р.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Стасюка Володимира Яковича, діючого за дорученням від імені та в інтересах громадянина Польщі ОСОБА_5, на постанову Любомльського районного суду Волинської обл. від 27.09.2017р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Стасюка Володимира Яковича, діючого за дорученням від імені та в інтересах громадянина Польщі ОСОБА_5, до Волинської митниці ДФС про визнання дій протиправними та скасування постанови в справі про порушення митних правил, зобов'язання повернути сплачені грошові кошти, -
11.08.2017р. представник адвокат Стасюк В.Я., діючий за дорученням від імені та в інтересах громадянина Польщі ОСОБА_5, звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову № 2479/20500/17 від 02.08.2017р. в справі про порушення митних правил, винесену заступником начальника Волинської митниці ДФС - начальником управління протидії митним правопорушенням Негрічем Л.М., якою позивача (ОСОБА_5) визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.481 Митного кодексу /МК/ України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 17000 грн.; зобов'язати Волинську митницю ДФС України повернути позивачу грошові кошти в сумі 17000 грн., які було отримано від нього у даній справі (а.с.1-3).
Постановою Любомльського районного суду Волинської обл. від 27.09.2017р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.80-82).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив представник адвокат Стасюк В.Я., діючий за дорученням від імені та в інтересах громадянина Польщі ОСОБА_5, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати (а.с.87-88).
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що апелянтом представлено копію картки відмови № 205020103/2013/01367 від 27.12.2013р., яка не містить підпису позивача; також відповідачу при наявній інформації в базі даних ЄАІС ДФС України було достовірно відомо про порушення митних правил, передбачених ст.481 МК України. З моменту вчинення цього правопорушення минуло більше двох з половиною років, через що строки для притягнення до адміністративної відповідальності закінчилися.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, 20.07.2017р. о 13 год. 08 хв. в зону митного контролю ВМО № 2 митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС по смузі руху «червоний коридор» в'їхав автомобіль марки «BMW 633С», р.н. НОМЕР_2, під керуванням громадянина Польщі ОСОБА_5 (ОСОБА_5), який слідував з Польщі в Україну.
В процесі митного контролю та перевірки інформації в базі даних ЄАІС ДФС України встановлено, що громадянином Польщі ОСОБА_5 о 11 год. 02 хв. 28.12.2013р. було ввезено в режимі «тимчасове везения до 1 року» в Україну через митний пост «Ягодин» Ягодинської митниці Міндоходів (Волинської митниці ДФС) легковий автомобіль марки «Audi А6», р.н. НОМЕР_1 (реєстрація Республіка Польща) (а.с.50-51).
Вказаний транспортний засіб був ввезений на митну територію України для власного використання, тимчасово - терміном до одного року відповідно до ч.1 ст.380 МК України, з митної території України не вивозився та в інший митний режим не був поміщений.
Термін вивезення цього транспортного засобу з митної території закінчився 28.12.2014р.
По причині наведеного 20.07.2017р. посадовою особою Волинської митниці ДФС відносно громадянина Польщі ОСОБА_5 був складений протокол про порушення митних правил № 2479/20500/17, а саме щодо вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.481 МК України (а.с.44-47, 48).
Окрім цього, на підставі ч.3 ст.511 МК України у позивача, як в особи, що не має в Україні постійного місця проживання або адреси, необхідні для забезпечення сплати штрафу, кошти в розмірі 17000 грн. тимчасово були вилучені та розміщені на депозитному рахунку митниці до винесення рішення по справі про порушення митних правил (а.с.61).
Розгляд справи був призначений на 02.08.2017р. о 10.00 год. за адресою: Волинська обл., Любомльський район, с.Римачі, Волинська митниця ДФС.
02.08.2017р. винесено постанову в справі про порушення митних правил №2479/20500/17, якою громадянина Польщі ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.481 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (а.с.6-7).
Звертаючись до суду із розглядуваним позовом, представник позивача наголошував на тому, що висновок відповідача про перевищення строку тимчасового ввезення автомобіля на митну територію України більше ніж на десять днів, фактично ґрунтується на інформації, наявній в базі даних ЄАІС ДФСУ, де зафіксовано лише факт в'їзду позивача на зазначеному транспортному засобі на митну територію України в режимі тимчасового ввезення до 1 року для особистого користування, а факт виїзду з території України даного автомобіля в базі даних є відсутнім.
Позивач, який є громадянином іншої держави, який самостійно не може читати українською мовою, не знайомий із законодавством України, не володів інформацією і не був ознайомлений усно або письмово з тим, що на території України встановлені обмеження щодо ввезення транспортного засобу згідно ст.ст.380, 481 МК України, а тому твердження в протоколі та постанові про те, що він не вжив заходів щодо вчасного вивезення автомобіля, є безпідставними, оскільки йому про це нічого відомо не було. Позивачу не було надано можливості скористатися правовою допомогою адвоката, в тому числі і допомогою державного адвоката. З пояснення позивача від 20.07.2017р., які долучені до іншої справи № 2480/20500/17 від 20.07.2017р. за ч.3 ст.481 МК України, вбачається, що він не пам'ятає, чи знаходився за кермом даного автомобіля, йому не відоме місцезнаходження автомобіля в Україні.
Також відповідачу при наявній інформації в базі даних ЄАІС ДФС України було достовірно відомо про порушення митних правил, передбачених ст.481 МК України. З моменту вчинення цього правопорушення минуло більше двох з половиною років, через що строки для притягнення до адміністративної відповідальності закінчилися.
Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно матеріалів справи № 2479/20500/17 про порушення митних правил вчинення усіх процесуальних дій під час складання протоколу про порушення митних правил здійснювалося за участі перекладача, в тому числі відібрання пояснень у позивача, вручення йому протоколу та роз'яснення процесуальних прав, зокрема, права на захист, про що він засвідчив власноручними підписами у протоколі, при цьому будь-яких зауважень чи заперечень ним не подано.
Позивач у протоколі висловив лише зауваження щодо великого розміру штрафу та ненадання йому інформації про закінчення однорічного терміну вивезення транспортного засобу.
Однак такі зауваження позивача не заслуговують на увагу, оскільки законодавство України не покладає на орган доходів і зборів обов'язок інформувати громадянина про закінчення терміну перебування на митній території України транспортного засобу та необхідність його вивезення. Обов'язок особи про вчасне вивезення автомобіля, тимчасово ввезеного на митну територію України, фіксується одноразово та не ставиться під умову подальшого його своєчасного вивезення лише після інформування органу доходів і зборів про закінчення такого строку і необхідність його вивезення. На орган доходів і зборів покладено обов'язок здійснення контролю за дотриманням митних правил та виявлення допущених правопорушень.
Крім цього, безпідставними є доводи позивача про порушення його права на захист, оскільки таким правом він скористався під час розгляду справи про порушення митних правил по суті протоколу, який проводився за участі захисника Стасюка В.Я.
Згідно даних Диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску, ОСОБА_5 вперше намагався ввезти автомобіль марки «Audi А6», р.н. НОМЕР_1, на митну територію України в режимі тимчасового ввезення до 1 року для особистого користування 27.12.2013р., однак його було повернуто на суміжну сторону з видачею картки відмови № 205020103/2013/01367.
Причиною відмови у пропуску вказаного транспортного засобу слугувало порушення вимог п.60 ст.4 МК України, а саме наявність у базі даних невивезеного позивачем іншого транспортного засобу марки «Land Rover Freelander», р.н. RJA22792.
Наступного дня 28.12.2013р. ОСОБА_5 цей же автомобіль марки «Audi А6», р.н. НОМЕР_1, ввіз на митну територію України для особистого користування в режимі «тимчасового ввезення до 1 року».
Зазначеними доказами одночасно спростовуються твердження представника позивача про те, що ОСОБА_5 картки-відмови не підписував. Згідно наданої Волинською митницею ДФС інформації № 4580/10/03-70-61 від 21.09.2017р. митні та товаросупровідні документи, на підставі яких здійснюється митний контроль та митне оформлення митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС за 2013 рік, у встановленому порядку знищені.
Незважаючи на відсутність у відповідача оригіналу картки-відмови від 27.12.2013р., сумнівів у достовірності викладеної у ній інформації у суду не виникає, оскільки аналогічна інформація зафіксована в електронній базі даних Диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску, яка в силу ч.1 ст.495 МК України є одним із доказів у справі про порушення митних правил.
Крім того, факт ввезення вказаного автомобіля не заперечується й у письмових поясненнях ОСОБА_5 та підтверджується його зауваженнями, викладеними у протоколі про порушення митних правил.
З приводу доводів позивача щодо спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності судом вказано на те, що строки накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил визначені ч.1 ст.467 МК України, якою передбачено, що якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст.522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі які передбачені ст.ст.469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
Враховуючи триваючий характер правопорушення, передбаченого ч.3 ст.481 МК України, зважаючи на дату виявлення правопорушення митним органом та дату винесення оскаржуваної постанови, відповідачем не порушений строк накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил.
Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції вірними та обґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до ч.4 ст.380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.
Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Згідно з ч.5 ст.380 вказаного Кодексу тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Матеріалами справи достовірно стверджується, що 28.12.2013р. ОСОБА_5 ввіз на митну територію України легковий автомобіль марки «Audi А6», р.н. НОМЕР_1, для особистого користування в режимі «тимчасового ввезення до 1 року».
У подальшому позивач щодо неможливості вивезення цього транспортного засобу до митних органів із письмовою заявою до закінчення строку тимчасового ввезення не звертався, про аварію або дії обставин непереборної сили не повідомляв. Документи, що підтверджують неможливість вивезти вказаний транспортний засіб до закінчення строку тимчасового ввезення, до органів доходів і зборів не надавав.
Вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.481 МК України, стверджується матеріалами справи, а саме: протоколом № 2479/20500/17 від 20.07.2017р. про порушення митних правил, витягом з бази даних ПІК «Інспектор», ЄАІС ДФСУ.
Приписами ч.1 ст.460 МК України визначено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Наведена норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за вказане порушення митних правил. Такими умовами є аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.
Згідно Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затв. наказом Державної митної служби України № 1118 від 17.11.2005р., до обставин непереборної сили відносяться смерть власника ТЗ; стихійне лихо (пожежа, повінь, інше стихійне лихо чи сезонне природне явище, зокрема замерзання моря, проток, портів тощо, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів); військові дії чи надзвичайний стан у регіоні, через який переміщується ТЗ; страйк; злочинні дії третіх осіб, спрямовані проти власника ТЗ; дорожня пригода за участю ТЗ, яка спричинила повне або часткове його пошкодження; неможливість подальшого руху ТЗ, якщо зсув або ожеледиця створює небезпеку чи загрозу дорожньому руху, життю чи здоров'ю людей або навколишньому середовищу; інші схожі за характером обставини чи події.
Крім цього, відповідно до п.2 розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затв. наказом Міністерства фінансів України № 657 від 31.05.2012р., аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв'язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи; документальне підтвердження - надання митному органу відповідних документів, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили; обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події; факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.
Пункт 3 розділу VIII вказаного Порядку передбачає, що залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.
Право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб та видачі сертифікатів щодо форс-мажорних обставин передбачено Законом України № 671/97 від 02.12.1997р. «Про торгово-промислові палати в Україні» і надано Торгово-промисловій палаті України та уповноваженими нею регіональним торгово-промисловим палатам як єдиним органам із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в Україні.
Разом з тим, позивачем не було надано жодних документів, які підтверджували факт обставин непереборної сили або аварії.
Згідно ч.6 ст.380 МК України у разі втрати чи повного зіпсування тимчасово ввезених транспортних засобів особистого користування внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили перебіг строку тимчасового ввезення зупиняється за умови надання органам доходів і зборів власниками таких транспортних засобів достатніх доказів їх втрати чи зіпсування. Дозволяється поміщення таких транспортних засобів у митний режим відмови на користь держави чи знищення або руйнування.
Позивачем жодних доказів втрати транспортного засобу чи його зіпсування не надано під час складання протоколу про порушення митних правил №2479/20500/17 та протягом розгляду справи.
Окрім цього, нормами п.5 розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затв. наказом Міністерства фінансів України № 657 від 31.05.2012р., визначено, що якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.
Статтею 192 МК України передбачено, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.
Станом на 02.08.2017р. згідно даних Диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску автомобіль марки «Audi А6», р.н. НОМЕР_1, знаходиться на митній території України, позивач не вчинив жодних дій, спрямованих на його вивезення за межі митної території України.
Отже, позивачем не доведено, що він дійсно був позбавлений можливості виконати вимоги МК України та вчасно повідомити митний орган про обставини непереборної сили чи аварії, які позбавляли його можливості вивезти транспортний засіб марки «AUDI А6», р.н. НОМЕР_1, за межі митної територій України, а також підтвердити існування таких обставин.
Згідно особистого пояснення від 20.07.2017р., відібраного за участю перекладача ОСОБА_8, позивач не заперечував факту невивезення вказаного автомобіля (а.с.48).
Окрім цього, у матеріалах справи № 2479/20500/17 міститься картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205020103/2013/01367 від 27.12.2013р., видана з причин порушення вимог п.60 ст.4 МК України, а саме у позивача згідно наявних баз даних є невивезений транспортний засіб товарної позиції УКТЗЕД 8703 «Land Rover Freelander», р.н. RJA22792 (а.с.53).
За таких обставин позивач знав про строки тимчасового ввезення транспортних засобів та обмеження щодо їх ввезення.
Щодо тверджень про порушення митницею строків розгляду справи про порушення митних правил, колегія суддів враховує, що приписами ст.467 МК України визначено, що якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
Крім того, поняття триваючого правопорушення роз'яснюється листами Міністерства юстиції України № 22-34-1465 від 01.12.2003р., № 22-14-493 від 17.07.2007р.
Згідно вказаних листів триваючими визнаються правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов'язок, або виконує його неповністю або неналежним чином.
Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винна особа безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.
Отже, невивезення транспортних засобів, що перебувають в режимі тимчасового ввезення, за межі митної території, є триваючим правопорушенням, оскільки в цьому випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку.
Приймаючи до уваги те, що позивачем до цього часу не виконано обов'язку щодо вивезення транспортного засобу за межі митної території України, як і не виконано обов'язку розмитнення автомобіля в порядку встановленому законом, розглядуване правопорушення є триваючим.
Волинською митницею ДФС порушення митних правил виявлено 20.07.2017р., що зафіксовано у протоколі № 2479/20500/17 від 20.07.2017р. про порушення митних правил. При цьому, постанова у справі про порушення митних правил винесена 02.08.2017р., тобто, в межах шестимісячного строку з дня виявлення триваючого правопорушення.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстави для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника адвоката Стасюка Володимира Яковича, діючого за дорученням від імені та в інтересах громадянина Польщі ОСОБА_5, на постанову Любомльського районного суду Волинської обл. від 27.09.2017р. в адміністративній справі № 163/2136/17 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Гулид