Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
м.Харків
28 листопада 2017 р. № 820/3788/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мельникова Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,
представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- прийняти постанову про визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Харківській області листом за №А-22530/0/6-19691/0/21-17 від 19.08.2017 року у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та передати ОСОБА_2 зазначену ділянку у власність;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та передати зазначену ділянку у власність ОСОБА_2 з урахуванням висновків суду по даній справі.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області на його адресу направлено лист №А-22530/0/6-19691/0/21-17 від 19.08.2017 року, яким незаконно відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області. Оскільки така відмова, на думку позивача, є протиправною, то позивач просить суд визнати такий лист протиправним, а відповідача по справі зобов'язати повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та передати зазначену ділянку у власність ОСОБА_2 з урахуванням висновків суду по даній справі.
Представник відповідача у наданих до суду письмових запереченнях проти заявленого позову заперечував та зазначив, що листом №А-22530/0/6-19691/0/21-17 від 19.08.2017 року не було позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, а було повідомлено про встановлення неповної відповідності документації із землеустрою, що подавалась на затвердження, вимогам чинного законодавства і необхідність її доопрацювання із врахуванням зауважень. Отже, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, разом із позовними вимогами просив суд розглядати справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступні обставини.
ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області та надання її у власність.
Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області листом №А-22530/0/6-19691/0/21-17 від 19.08.2017 року повідомлено позивача, зокрема, про те, що відповідно до вимог пункту 4.4.16 Інструкції з топографічного зніманні у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), ствердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України № 56 від 09.04.1998, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1998 № 393/2833, необхідно представити GPS - устаткування та підтвердження реєстрації його, згідно з вимогами Постанови Кабінеті Міністрів України "Про Порядок використання апаратури супутникових радіонавігаційних систем під час проведення топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідницьких робіт і вишукувань та кадастрових зйомок" від 13.07.1998 № 1075. Зазначено, що у складі проекту наявні незавірені належним чином копії документів. Вказано, що для виправлення зазначених невідповідностей відповідно до ст.28 Закону України «Про землеустрій» позивачу необхідно звернутись до розробника документації із землеустрою. Також у листі вказано, що у витязі з Державного земельного кадастру доданого до заяви відсутні підстави для визначення цільового призначення та виду використання сформованої земельної ділянки, враховуючи вимоги ст. 20, 116, 122 Земельного кодексу України. Рекомендовано з даного питання звернутися до державного кадастрового реєстратора, який здійснив реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Крім того, у листі відповідачем повідомлено, що відповідно до наданих матеріалів, земельний масив, за рахунок якого позивач бажає отримати земельну ділянку відноситься до земель державного резервного фонду. Зазначено, що пунктом 7 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок громадянам, зайнятим у соціальні сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств, які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання. Порядок перерозподілу земель резервного фонду з метою використання за цільовим призначенням встановлений рекомендаціями Держкомзему України від 21.08.1998. При цьому відповідачем вказано, що у Головному управлінні та у наданих матеріалах відсутня інформація щодо відповідності позивача зазначеним критеріям. Отже, вказано, що прийняття відповідного рішення можливе після врахування зазначених норм. З врахуванням зазначеного Головним управління Держгеокадастру у Харківській області повернуто ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та матеріали до нього.
Суд зазначає, що відповідно до абз. 1 ч.1 ст.116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
При цьому ч.2 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч.3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Положеннями ч.6 ст.118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Як передбачено ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Згідно з приписами ч.1 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
У відповідності до ч.4 ст.186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч.5 ст.186-1 Земельного кодексу України).
Згідно з ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Частиною 8 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
При цьому, суд зазначає, що органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.
Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.
З аналізу вище наведених норм можна дійти висновку, що статтею 186-1 Земельного кодексу України передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі висновку, які можуть бути прийняті територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.
В той же час, суд зазначає, що положеннями ст.186-1 Земельного кодексу України не передбачено можливості направлення проекту землеустрою на доопрацювання, без складення в такому випадку висновку про відмову в затвердженні проекту землеустрою.
Натомість, як встановлено судовим розглядом відповідачем було лише складено лист, яким повідомлено про розгляд заяви позивача та повернення проекту землеустрою на доопрацювання.
Таким чином, як встановлено судом та вбачається з листа №А-22530/0/6-19691/0/21-17 від 19.08.2017 року, відповідачем шляхом його направлення на адресу позивача було фактично відмовлено у затвердженні поданого ОСОБА_3 проекту землеустрою та наведено підстави для такої відмови. На підставу такого рішення Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області вказано на невідповідності пункту 4.4.16 Інструкції з топографічного зніманні у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), ствердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України № 56 від 09.04.1998, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1998 № 393/2833, необхідно представити GPS - устаткування та підтвердження реєстрації його, згідно з вимогами Постанови Кабінеті Міністрів України "Про Порядок використання апаратури супутникових радіонавігаційних систем під час проведення топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідницьких робіт і вишукувань та кадастрових зйомок" від 13.07.1998 № 1075.
З приводу зазначеного суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до положень ч.7 ст.186-1 Земельного кодексу України територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, при вирішенні питання про затвердження проекту землеустрою заборонено вимагати, зокрема, надання додаткових матеріалів та документів, не включених до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій", а також проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.
При цьому згідно з приписами ст.50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва III-V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.
З аналізу вище вказаної норми слід дійти висновку, що надання для затвердження проекту землеустрою матеріалів геодезичних вишукувань саме відповідно до вимог Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500, затвердженої наказом ГУ геодезії, картографії та кадастру при КМУ № 56 від 09.04.1998 року, не передбачено.
При цьому, в преамбулі вказаної Інструкції визначено, що вона є обов'язковою для всіх суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, які виконують топографічні знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500.
Суд також зазначає, що положення статті 50 Закону України "Про землеустрій" не містять посилання на Інструкцію з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500, затвердженої наказом ГУ геодезії, картографії та кадастру при КМУ № 56 від 09.04.1998 року та не встановлюють вимог щодо представлення матеріалів геодезичних вишукувань у проекті землеустрою саме у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500, а як наслідок і представлення GPS - устаткування та підтвердження реєстрації його, згідно з вимогами Постанови Кабінеті Міністрів України "Про Порядок використання апаратури супутникових радіонавігаційних систем під час проведення топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідницьких робіт і вишукувань та кадастрових зйомок" від 13.07.1998 № 1075.
Разом з тим, як передбачено приписами ч.6 ст.186-1 ЗК України підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою є невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що Інструкція з топографічного зніманні у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затверджена наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України № 56 від 09.04.1998, не може вважатися такою, що прийнята відповідно до Закону України "Про землеустрій" або Земельного кодексу України, оскільки вказані законодавчі акти набрали чинності пізніше, ніж Інструкція. Таким чином, невідповідність матеріалів геодезичних вишукувань зазначеній Інструкції не може вважатися належною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою.
Також у листі вказано, що у витязі з Державного земельного кадастру доданого до заяви відсутні підстави для визначення цільового призначення та виду використання сформованої земельної ділянки, враховуючи вимоги ст. 20, 116, 122 Земельного кодексу України. Рекомендовано з даного питання звернутися до державного кадастрового реєстратора, який здійснив реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Крім того, у листі відповідачем повідомлено, що відповідно до наданих матеріалів, земельний масив, за рахунок якого позивач бажає отримати земельну ділянку відноситься до земель державного резервного фонду. Зазначено, що пунктом 7 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок громадянам, зайнятим у соціальні сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств, які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання. Порядок перерозподілу земель резервного фонду з метою використання за цільовим призначенням встановлений рекомендаціями Держкомзему України від 21.08.1998. При цьому відповідачем вказано, що у Головному управлінні та у наданих матеріалах відсутня інформація щодо відповідності позивача зазначеним критеріям.
Суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідно до висновку №е-221(ф) від 29.09.2015 року Відділом Держгеокадастру у Барвінківському районі Харківської області у передбаченому законодавством порядку погоджено "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель державного резервного фонду сільськогосподарського призначення державної форми власності гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області". Як вбачається з вказаного висновку, термін його дії складає 3 (три) роки.
Отже, слід дійти висновку, що під час здійснення та отримання позивачем вказаного висновку погодження проекту землеустрою вже було досліджено та підтверджено його відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів скасування вказаного висновку або визнання його нечинним.
Крім того, як повідомлено позивачем в адміністративному позові та вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, було виготовлено на замовлення позивача у 2013 році, питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки та передача її позивачу у власність розглядалось неодноразово.
Матеріали справи містять надані позивачем до суду листи відповідача від 20.03.2015 №М-80/0/11-172/0/14-15, від 02.11.2015 №19-20-6-13249/0/19-15 та від 18.11.2015 №20-121/0/6-199/0/24-15/ГЛ, з яких вбачається, що питання порушені у останньому листі відповідачем раніше не зазначались та вказані питання не поставали, окрім питання реєстрації земельної ділянки.
При цьому, зі змісту листа №А-22530/0/6-19691/0/21-17 від 19.08.2017 вбачається, що відповідачем фактично відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою, проте, не встановлено строку для усунення недоліків проекту, як це передбачено частиною 8 статті 186-1 ЗК України.
З врахуванням вище викладеного суд приходить до висновку, про наявність підстав для визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, викладену у листі №А-22530/0/6-19691/0/21-17 від 19.08.2017 року щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.
При цьому, оскільки судом в рамках розгляду даної справи визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, викладену у листі №А-22530/0/6-19691/0/21-17 від 19.08.2017 року щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, то належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області з урахуванням висновків суду у даній справі.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надати позивачу у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с.Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, суд зазначає, що оскільки судом за результатами розгляду даної справи було зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області з урахуванням висновків суду у даній справі, то вказана позовна вимога є передчасною.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, викладену у листі №А-22530/0/6-19691/0/21-17 від 19.08.2017 року щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області з урахуванням висновків суду у даній справі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 05 грудня 2017 року.
Суддя Мельников Р.В.