Справа № 466/8327/17
09 листопада 2017 року м.Львів
Суддя Шевченківського районного суду м.Львова Луців-Шумська Н.Л. ознайомившись з матеріалами за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним,
ОСОБА_3, як представник ОСОБА_1, 03.11.2017р. звернувся в Шевченківський районний суд м.Львова з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_4
За загальним правилом ст.109 ЦПК України підсудність справи визначається за місцем проживання відповідача, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживанням або за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її перебування.
Місце проживання відповідачки ОСОБА_2,згідно позову, АДРЕСА_1, що є територією Личаківського району м.Львова.
У позовній заяві представник ОСОБА_3 покликається на ст.114 ЦПК України, яка передбачає подання позовів з приводу нерухомого майна за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Однак дана правова норма не може застосовуватися при визначенні підсудності пред'явленого позову, оскільки у ньому ставиться питання визнання недійсним заповіту, а не визнання права позивача на нерухоме майно.
Згідно п.1 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013р. підсудність справ про спадкування визначається за правилами ст. 109 ЦПК. Позови щодо права спадкування за загальними правилами підсудності подаються до суду за місцем проживання (знаходження) відповідача, за винятком позовів щодо нерухомого спадкового майна, які подаються до суду за місцезнаходженням цього майна. Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Позов про визнання заповіту недійсним не повинен розглядатися за правилами виключної підсудності, оскільки спір між сторонами виникає не з приводу нерухомого майна, а щодо дійсності заповіту. За результатом розгляду даної категорії справ, в разі задоволення позову, у позивача може виникнути право на спадкування, а не речове право на спадкове майно.
Така позиція відповідає висновкам Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ВССУ, зробленим в Аналізі судової практики внаслідок застосування судами роз'яснень, викладених у постанові Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 23.01.2017р., пункт 15 якого не передбачає застосування виключної підсудності до вимог про визнання заповіту недійсним.
Отже представник позивачки подав в суд позов з порушенням правил територіальної підсудності.
Згідно ст. 115 ЦПК України, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала. Ухвала суду разом із заявою та всіма додатками до неї надсилаються позивачеві.
Тому позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту підлягає поверненню позивачу для скерування у належний суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання відповідача.
Відомості про сплату судового збору в матеріалах позову відсутні.
Керуючись ст.ст.109,115,п.4 ч.3 ст.121 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним у зв'язку з порушенням правил територіальної підсудності повернути позивачу.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.
Суддя: ОСОБА_5