30 листопада 2017 р. Справа № 804/6412/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1,
при секретаріОСОБА_2,
за участю:
позивача представника позивача представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства "Реєстратор майнових прав" Петропавлівської селищної ради, третя особа 1 - Відділ реєстрації майнових прав Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, третя особа 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ", третя особа 3 - Індустріальний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа 4 - Індустріальна районна у місті Дніпрі рада про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії , -
ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Реєстратор майнових прав" Петропавлівської селищної ради, третя особа 1 - Відділ реєстрації майнових прав Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, третя особа 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ", третя особа 3 - Індустріальний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа 4 - Індустріальна районна у місті Дніпрі рада, в якому позивач просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Державного реєстратора ОСОБА_6, Комунального підприємства "Реєстратор майнових прав" Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), яким 23.08.2017 року о 17:15:15 проведено державну реєстрацію права власності на квартиру: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1338073912101, загальна площа (кв.м): 72,4, житлова площа (кв.м):48,4, опис: в житловому будинку літ.А-1 квартира №2, яка складається з: 1 -кухня, 2- кладова, 3,4,5,6 - житлові кімнати, 7- санвузол, 8 - кладова. Адреса: Дніпропетровська обл., м.Дніпро (місто Дніпропетровськ), АДРЕСА_1, за Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ", код ЄДРПОУ: 37825968, поновивши відомості про об'єкт нерухомого майна, що передували скасованому рішенню;
- скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме скасувати державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ", код ЄДРПОУ: 37825968, поновивши відомості про об'єкт нерухомого майна, що передували скасованому запису про право власності на квартиру №2 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:1338073912101, загальна площа (кв.м):72,4, житлова площа (кв.м):48,4, опис: в житловому будинку літ.А-1 квартира №2, яка складається з: 1 -кухня, 2- кладова, 3,4,5,6 - житлові кімнати, 7- санвузол, 8 - кладова. Адреса: Дніпропетровська обл., м.Дніпро (місто Дніпропетровськ), вулиця Тополина, будинок 13-15.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що право власності на квартиру - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1338073912101 - за ОСОБА_3 зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу квартири від 15.06.2006 року. 16 червня 2007 року між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту №11171034000. 13 лютого 2012 року між Банком та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу №2, за яким Банк відступив право вимоги за кредитом відповідно, до якого відбувся перехід права вимоги, в тому числі і за зобов'язаннями позивача за кредитним договором №11171034000. Згідно з рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2013 року стягнуто з позивача на користь ТОВ «Кей-Колект» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором заборгованість, за наслідками чого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська був виданий виконавчий лист. 07.10.2014 року Державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_7 Постановою по виконавчому провадженню № ВП 45152470 накладено арешт на майно та оголошена заборона на його відчуження на все майно позивача з метою виконання судового рішення Індустріального районного суду м. Дніпро у розмірі 214058,45 грн. На думку позивача, всупереч наявної заборони відчуження майна ОСОБА_3, державний реєстратор ОСОБА_6 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 35730784 здійснив незаконну перереєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 в житловому будинку № 13/15 - по вулиці Тополина за ТОВ «Кей-Колект». Позивач вважає, що рішення державного реєстратора ОСОБА_6, індексний номер: 35730784, підлягає скасуванню, оскільки ним порушено вимоги ч.1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», не враховано, що 03.06.2014 року прийнято Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а право власності на нерухоме майно зареєстровано за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» за відсутності договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали просили суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, посилався на те, що на спірні правовідносини норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не розповсюджуються, оскільки під примусовим стягненням в Законі мається на увазі дії в порядку виконавчого провадження, а не на виконання іпотечного застереження, на яке свого часу надав згоду сам боржник. Зі змісту договору іпотеки (розділ 5 Договору) вбачається, що сторони договору дійшли згоди, щодо способу задоволення вимог іпотекодержателя у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Отже, відповідач мав необхідний обсяг повноважень щодо прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем, оскільки ці повноваження прямо передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком №868. Провівши аналіз поданих ТОВ «Кей-Колект» правовстановлюючих документів у відповідності до вимог чинного законодавства, відповідач стверджує, що, у даному випадку, звернення стягнення було здійснено на підставі застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, заявником надано було усі необхідні документи, тому відповідач вважає спірне рішення правомірним, у зв'язку з чим у задоволенні позову просив відмовити повністю.
Треті особи, в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду адміністративної справи належним чином повідомлені.
Представник третьої особи-1 подав до суду заперечення, в якому просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову з огляду на те, що 16.06.2007 року при укладенні договору іпотеки №11171034000/1 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 (до шлюбу Рубакова) ОСОБА_8 було погоджено всі умови договору, зокрема умови щодо звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя. Договором іпотеки передбачено усі необхідні умови для звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що підтверджує законність реєстрації державним реєстратором права власності на предмет іпотеки за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ». ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» не застосовував примусовий (судовий) спосіб захисту, а скористався позасудовим способом врегулювання відповідно до передбаченого Договором іпотеки застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя. Таким чином, оскільки в даному випадку прийняття у власність ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» в рахунок погашення боргу за кредитними договорами нерухомого майна, було здійснено на підставі застереження, то відповідно воно було здійснено за згодою власника, а отже положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не можуть бути застосованими. Щодо посилання позивача на обставину проживання у спірній квартирі малолітньої дитини - ОСОБА_9, згідно витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, за адресою: АДРЕСА_3 зареєстрована тільки - ОСОБА_3. Враховуючи, що відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом та оскільки державний реєстратор ОСОБА_6 здійснив державну реєстрацію права власності на підставі договору іпотеки за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» чітко згідно з приписами п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухому майно та їх обтяжень, а також Державний реєстратор не несе відповідальності за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, позовні вимоги є необґрунтованими та, на думку третьої особи-1 не відповідають дійсним обставинам справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, на підставі договору купівлі-продажу від 15.06.2006, посвідченого державним нотаріусом Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 за №3-3558, придбала квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4.
16.06.07 року ОСОБА_3 уклала кредитний договір № 11171034000 з АКІБ «УкрСиббанк» на суму 60000,00 доларів США на строк: з 16 червня 2007р. до 16 червня 2014 року.
У забезпечення виконання зобов'язань позичальника за даним кредитним договором передано в тому числі квартиру за адресою: АДРЕСА_5 в житловому будинку № 13/15 - по вулиці Тополина.
16.06.2007 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 уклали договір іпотеки, відповідно до якого позивачка виступила майновим поручителем за кредитним договором № 11171034000 та передала банку у іпотеку квартиру за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Тополина (Індустріальний район)АДРЕСА_6.
Пункт 5 договору передбачає іпотечне застереження про можливість задоволення вимог іпотекодержателя зверненням стягнення на предмет іпотеки шляхом надсилання рекомендованим листом повідомлення про застосування застереження.
13.02.12 ПАТ «УкрСиббанк» уклав договір факторингу №2 з ТОВ «Кей-Колект» та передав всі права вимоги за кредитним та іпотечним договором факторинговій компанії.
26.12.2013 року рішенням Індустріального районного суду м. Дніпро задоволено позов ТОВ «Кей-Колект »до ОСОБА_3, стягнуто на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість у розмірі 212238,45 грн.
07.10.2014 року Індустріальним відділом ДВС відкрито виконавче провадження №18950638 про звернення стягнення на нерухоме майно квартиру за адресою: АДРЕСА_4.
Позивач зазначає, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження, державним виконавцем накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_4.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09.09.2017 року, запис про арешт нерухомого майна, реєстраційний номер: 1338073912101 відсутній.
До матеріалів справи долучено поштове повідомлення, згідно якого 23.06.16 ТОВ «Кей-Колект» направив на адресу ОСОБА_3 лист-вимогу про необхідність сплатити заборгованість за кредитом, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом оформлення права власності відповідно до ст.37 Закону України «Про іпотеку». Зазначений вище лист-вимогу позивач отримала 13.07.2016 року, що підтверджується цим повідомленням.
28.08.17 ТОВ «Кей Колект» звернувся до Комунального підприємства "Реєстратор майнових прав" Петропавлівської селищної ради з заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 на підставі: договору іпотеки № 11171034000/1, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер:0530000264058, видавник: КИЇВ ЦОКК 5, вимоги про усунення порушень основного зобов'язання, серія та номер:734541/F97, договору факторингу № , серія та номер: 9101, договору відступлення права вимоги, серія та номер:649-650 та висновку про вартість об'єкта оцінки, серія та номер: б/н.
На підставі вищевказаних документів, наданих ТОВ «Кей Колект» 30.08.17 року державний реєстратор ОСОБА_6, прийняв рішення №36820115 про реєстрацію права власності за ТОВ «Кей Колект» на квартиру за адресою: АДРЕСА_7.
Позивач вважає, що державним реєстратором право власності на належну їй квартиру незаконно зареєстровано за третьою особою, тому звернулася до суду.
Судом встановлено, що позивачем по цій справі не оспорюється саме право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог, в порядку, передбаченому ст.37 Закону України «Про іпотеку», а оспорюються лише реєстраційні дії відповідача.
Позовні вимоги позивача ґрунтуються на протиправності дій державного реєстратора, як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв'язку з недотриманням, ним вимог законодавства, а саме проведення державної реєстрації права власності на спірне майно за відсутності факту дотримання законодавчо визначеної процедури такої реєстрації. Тобто, у цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 25 квітня 2017 року 21-3197а16.
У зв'язку з вище викладеним, суд дійшов висновку, що зазначений спір слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, мораторій, встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» має не договірний, а публічно-правовий характер.
Постанова Верховного Суду України по адміністративній справі № 21-41а16, винесена по іншому спору, який не є подібним цій справі, оскільки там позивачем оспорювалось саме право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог в порядку, передбаченому ст.37 Закону України «Про іпотеку», у якого, за думкою позивача, таке право не виникло. Тобто, по справі № 21-41а16 вирішувався спір, що виник з договору.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року.
Відповідно до Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.
Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:
1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Пунктом 1 ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначені підстави для проведення реєстрації права власності та інших речових прав.
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно п. 4.7 договору іпотеки № 5861289 від 29 листопада 2007 року у разі виникнення у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель може прийняти рішення про прийняття предмет іпотеки у свою власність про що письмово повідомляє іпотекодавця. В зазначеному повідомленні має міститися: підстави звернення стягнення на предмет іпотеки, ціна, за якою предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя, суть та розмір вимог за основним зобов'язанням та вимог щодо відшкодування витрат іпотекодержателя, передбачених цим договором, які припиняються в результаті переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки.
Зазначене застереження, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухому майно, що є предметом іпотеки.
Відповідно до положень ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ч.1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Отже, суд дійшов висновку, що договір іпотеки № 11171034000/1 від 16 червня 2007 року та зазначене чинне законодавство містять вичерпний перелік випадків, за яких право власності на предмет іпотеки переходить до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».
Згідно до ч.1 ст. 35 та ст. 36 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.
Згідно ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Судом встановлено, що позивач не виконував свої зобов'язання за зазначеним кредитним договором від 16.06.2007 року. Згідно наданих відповідачем документів, ТОВ «Кей-Колект» на адресу ОСОБА_3 надіслав лист-вимогу від 23.06.16 року, про необхідність, сплатити заборгованість за кредитом, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом оформлення права власності відповідно до ст.37 Закону України «Про іпотеку».
Позивач вимогу не виконала, кошти не сплатила, у зв'язку із чим у ТОВ «Кей-Колект» виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки.
Оскільки, в іпотечному договорі від 16.06.07 року було передбачено іпотечне застереження, і кредитор виконав вимоги договору щодо направлення вимоги про усунення порушення умов договору, державний реєстратор здійснив реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект» на підставі ст.37 Закону України «Про іпотеку».
Пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року визначено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
1 копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2. документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;
3. заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Судом встановлено, що у відповідності до вищезазначених вимог заявником під час проведення реєстраційних дій був наданий в повному обсязі передбачений пакет документів.
У судовому засіданні представником позивача зазначено, що реєстратор мав перевірити достовірність інформації, наявність письмових вимог щодо усунення порушень зобов'язань на протязі 30 днів, однак не зробив, що свідчить про те, що державний реєстратор провела реєстрацію без дотримання вимог закону.
Однак, суд з даними твердженнями представника позивача не погоджується з огляду на наступне.
Як випливає із матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» надіслав на адресу позивача вимогу від 23.06.2016року (попередження стосовно ухвалення рішення про прийняття предмету іпотеку у свою власність). Зазначена вимога отримана ОСОБА_3, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Щодо тверджень представника позивача, що державним реєстратором не перевірено наявність обтяження у вигляді арешту накладеного постановою державного виконавця за ВП № ВП 45152470 на все майно боржника ОСОБА_3, суд зазначає наступне.
Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта індексний номер документа: №96666773 та № 96664201, станом на 07 вересня 2017 року державним виконавцем не було накладено арешт на іпотечне майно, а саме, - квартиру за адресою: Дніпропетровська обл., м.Дніпро (місто Дніпропетровськ), АДРЕСА_1.
Щодо посилання позивача на обставину того, що в спірній квартирі за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро (місто Дніпропетровськ), АДРЕСА_1 проживає малолітня дитина, в зв'язку з чим, рішення Державного реєстратора ОСОБА_6, Комунального підприємства "Реєстратор майнових прав" Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), яким 23.08.2017 року о 17:15:15 проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" порушує право власності які мають неповнолітні діти, то судом зазначає таке.
Відповідно до ч.3 ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" (в редакції Закону від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ) батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Стаття 12 Закону України від 2 червня 2005 року «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» вимагає, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.
При укладенні договору іпотеки, права малолітніх дітей порушені не були, вони не були власниками та не користувалися нерухомістю, яка передавалася в іпотеку, не були зареєстровані на постійне місце проживання за адресою предмета іпотеки.
Таким чином, отримання дозволу на здійснення правочину та/або реєстраційної дії від служби у справах дітей не було потрібно.
Аналогічна правова позиція і висновки викладені Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 21.01.2015 року, справа № 826/11317/13-а.
Відтак, суд дійшов висновку, що державний реєстратор ОСОБА_6, Комунального підприємства "Реєстратор майнових прав" Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області під час вчинення державної реєстрації від 28 серпня 2017 року діяв у спосіб та відповідно до положень чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).
Суд відмічає, що позивачем не подано достатньо доказів, в розумінні ст. 70 КАС України, які б доводили про протиправність прийнятого рішення від 30.08.2017 року про реєстрацію права власності за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на квартиру за адресою: Дніпропетровська обл., м.Дніпро (місто Дніпропетровськ), АДРЕСА_1.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_3 щодо визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора ОСОБА_6, Комунального підприємства "Реєстратор майнових прав" Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та щодо зобов'язання державного реєстратора вчинити певні дії.
З урахуванням вимог ст. 94 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністратвиного позову ОСОБА_3 до Комунального підприємства "Реєстратор майнових прав" Петропавлівської селищної ради, третя особа 1 - Відділ реєстрації майнових прав Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, третя особа 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ", третя особа 3 - Індустріальний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа 4 - Індустріальна районна у місті Дніпрі ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 04 грудня 2017 року
Суддя В.В ОСОБА_1