м. Вінниця
29 листопада 2017 р. Справа № 802/2084/17-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової адміністрації України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Мурованокуриловецький районний суд про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області (далі - відповідач, ТУ ДСА у Вінницькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Мурованокуриловецький районний суд про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що з 26.03.1993 по 10.10.2016 працював суддею Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області. Його стаж роботи на посаді судді складає 25 років 8 місяців 11 днів.
Наказом в.о. голови Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 04 жовтня 2016 року № 36-к, на підставі постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 № 1600-VIII "Про звільнення суддів", позивача виведено зі штату суддів Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області, у зв'язку з поданням заяви про відставку. Проте, вихідна допомога судді, який вийшов у відставку позивачу виплачена не була.
З метою реалізації свого права на отримання вихідної допомоги судді, ОСОБА_1 звернувся із відповідною заяваю до ТУ ДСА України в Вінницькій області. Листом відповідача №04-36/2585 від 30 жовтня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у виплаті вихідної допомоги, посилаючись на відсутність підстав для її виплати.
Позивач не погоджується з такими діями ТУ ДСА у Вінницькій області, в зв'язку з чим звернувся з даним адміністративним позовом до суду у якому просив:
- визнати протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області у виплаті йому вихідної неоподаткованої допомоги у зв'язку з виходом у відставку у розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити йому вихідну неоподатковану допомогу у зв'язку з виходом у відставку у розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою у розмірі 73950,00 грн.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Розгляд справи просив провести у його відсутність.
Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи. 29.11.2017 подав до суду письмові заперечення на позовну заяву та клопотання про застосування строків позовної давності. У останньому вказав, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду за захистом своїх прав, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України, оскільки, на думку відповідача, датою з якої позивач мав дізнатися про порушення своїх прав є момент ознайомлення із наказом Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 10.10.2016, в той час як до суду останній звернувся лише 14.10.2017. На підставі викладеного, просив залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку з пропуском строків позовної давності.
Представник третьої особи у судове засідання також не з'явився з невідомих суду причин, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Згідно частини четвертої статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Таким чином, враховуючи клопотання представника позивача та належне повідомлення відповідача, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін, відповідно до частини шостої статті 128 КАС України в порядку письмового провадження. При цьому, відповідно до положень статті 41 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.
Надаючи оцінку клопотанню відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строків позовної давності позивачем, суд зазначає наступне.
У клопотанні відповідача вказується, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду за захистом своїх прав, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України, оскільки, на думку відповідача, датою з якої позивач мав дізнатися про порушення своїх прав є момент ознайомлення із наказом Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 04.10.2016, в той час як до суду останній звернувся лише 14.10.2017.
Суд критично оцінює викладені відповідачем аргументи, оскільки ОСОБА_1 оскаржується протиправна відмова Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області у виплаті йому вихідної неоподаткованої допомоги у зв'язку з виходом у відставку у розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою, викладена у листі від 30.10.2017 №04-36/2585 в той час як до суду позивач звернувся з даним адміністративним позовом 14.10.2017, про що свідчить відповідна дата на штампі вхідної кореспонденції Вінницького окружного адміністративного суду. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено шестимісячний строк звернення до суду за захистом своїх прав, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України, а клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строків позовної давності позивачем задоволенню не підлягає.
Дослідивши матеріали справи, ознайомившись із наявними в матеріалах справи письмовими запереченнями, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову, з огляду на наступне.
26 березня 1993 року ОСОБА_1 обрано суддею Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області.
Судом встановлено, що 22.09.2016 Верховною Радою України прийнято Постанову № 1600-VIII "Про звільнення суддів", відповідно до якої ОСОБА_1 звільнено з посади судді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області, у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом в.о. голови Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 04 жовтня 2016 року № 36-к, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 № 1600-VIII "Про звільнення суддів", ОСОБА_1 відраховано із штату суддів Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області з 10.10.2016, у зв'язку із виходом у відставку.
Таким чином, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді складає 25 років 8 місяців 11 днів.
27 жовтня 2017 року позивач звернувся до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області із заявою в якій просив видати наказ про виплату йому вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку. Листом від 31.10.2017 за №6/1681/2017 Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області повідомив позивача про те, що функції розпорядника бюджетних коштів щодо забезпечення діяльності місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації, та запропонував щодо окресленого вище питання про виплату вихідної допомоги звернутись безпосередньо до ТУ ДСА України в Вінницькій області.
З метою реалізації, встановленого ч. 1 ст. 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 року, права на отримання вихідної допомоги в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою в зв'язку із виходом у відставку позивач звернувся до ТУ ДСА у Вінницькій області із заявою, в якій про виплату йому вихідну допомогу.
Листом від 30.10.2017 року №04-36/2585, ТУ ДСА України в Вінницькій області повідомило позивача про те, що виплату вихідної допомоги у зв'язку з виходом судді у відставку не передбачено Законом України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції чинній на момент звільнення ОСОБА_1 Крім того ТУ ДСА України в Вінницькій області зазначило, що територіальне управління при розгляді звернення позивача не може застосовувати положення Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", адже вказаний Закон набув чинності після його звільнення. За таких обставин територіальне управління не вправі здійснити ОСОБА_1 виплату вихідної допомоги.
Незгода позивача з відмовою ТУ ДСА України в Вінницькій області у виплаті вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та заявленим позовним вимогам, суд керується наступним.
Згідно частини першої статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції до 01.04.2014) передбачалося, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України", який набрав чинності 01.04.2014, внесено зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, виключено з нього статтю 136, якою передбачалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
В свою чергу, 30.09.2016 набув чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, частина перша статті 143 якого визначає, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
Як встановлено судом, наказом в.о. голови Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 04 жовтня 2016 року № 36-к, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 № 1600-VIII "Про звільнення суддів", ОСОБА_1 відраховано із штату суддів Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області з 10.10.2016, у зв'язку із виходом у відставку.
Тобто на момент прийняття вказаного наказу діяла норма ч. 1 ст. 143 Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, що передбачала виплату вихідної допомоги в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою судді, який вийшов у відставку.
З викладеного слідує, що станом на 30.09.2016 позивач перебував на посаді судді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області, а тому на ОСОБА_1 поширюється дія норми ч. 1 ст. 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII щодо виплати вихідної допомоги в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, вищого спеціалізованого суду, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.
Статтею 149 цього ж Закону передбачено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Тобто, будь-яка виплата, у тому числі і виплата вихідної допомоги, здійснюється у встановленому законом порядку.
Так, як вже вказувалось вище, листом від 27.10.2017 за №6/1681/2017 Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області роз'яснив позивачу, що функції розпорядника бюджетних коштів щодо забезпечення діяльності місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації, та запропоновано щодо окресленого вище питання про виплату вихідної допомоги звернутись безпосередньо до ТУ ДСА України в Вінницькій області.
Суд зазначає, що п. 2 ч. 3 ст. 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх судів, окрім Верховного Суду, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України здійснює Державна судова адміністрація.
Відповідно до ч. 4 ст. 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
А тому, оскільки позивач працював суддею у Мурованокуриловецькому районному суді Вінницької області, саме на Територіальне управління Державної судової адміністрації в Вінницькій області покладено обов'язок нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу в зв'язку з відставкою.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про аргументованість позовних вимог позивача в частині визнання протиправною відмови відповідача у виплаті йому вихідної допомоги та зобов'язання нарахувати і виплатити вихідну допомогу у зв'язку з виходом у відставку у розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою.
Такого ж висновку у аналогічних спірних правовідносинах дійшов Вінницький апеляційний адміністративний суд у справі № 802/548/17-а.
Що стосується позовної вимоги в частині визначення розміру вихідної грошової допомоги, на яку набув права позивач, то суд зазначає наступне.
Згідно довідки відділу планово-фінансової діяльності бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Вінницькій області від 24.10.2017 № 4-35/1375 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої ОСОБА_1, станом на 10.10.2016 суддівська винагорода голови Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області склала 24650,00 грн.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відтак, суд визначає такий розмір без відрахування податків та зборів, а відповідач має здійснити утримання таких у відповідності до норм чинного законодавства.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи, відповідачем не доведено правомірності своїх дій, а відтак адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області у виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою у розмірі 73 950,00 грн. (сімдесят три тисячі дев'ятсот п'ятдесят гривень 00 коп.).
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна