Справа №295/52/17
Категорія 33
2/295/32/17
16.11.2017 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі:
головуючого судді Гумен Н.В.,
при секретарі Скришевській О.Р.,
розглянувши у відкритом у судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Грант-Авто», Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Грант-Авто» в особі Житомирської дирекції, третя особа ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, неустойки та інфляційних втрат, відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просила стягнути з відповідача - Житомирської дирекції Приватного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "Грант-Авто" суму страхового відшкодування в розмірі 5597,70 грн., пеню в розмірі 1934,81 грн., витрати від інфляції в розмірі 431,02 грн., 3% річних - 305,49 грн., моральну шкоду в сумі 5000,00 грн., а всього на загальну суму 13269,02 грн. та стягнути з відповідача судові витрати та 500,00 гривень за проведення експертизи, мотивуючи свої вимоги тим, що 24.08.2014 р. внаслідок ДТП, яка сталася по вулиці Європейська в м. Бердичеві Житомирської області, автомобіль ВАЗ 2101, який належить на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1, зазнав механічні пошкодження, винним у ДТП визнаний ОСОБА_3, згідно постанови Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30.12.2014 р., яка станом на 10.12.2014 р. набрала законної сили. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у Житомирській дирекції Приватного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "Грант-Авто" згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за №АІ/6947527. 08.10.2014 р. ОСОБА_2, який керував автомобілем ВАЗ 2101 по довіреності повідомив Житомирську дирекцію Приватного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "Грант-Авто" про страховий випадок та надав всі необхідні документи. Так як страховик Житомирська дирекція Приватного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "Грант-Авто" не надав експерта, ОСОБА_2 був змушений сам звернутися до експерта - оцінювача збитків, що підтверджується копією звіту за № 287 від 25.09.2014 року, відповідно до якого завданий матеріальний збиток складає 5597,70 гривень, крім того ним було оплачено вартість оцінки експерта ТОВ «Експерт-Авто» в сумі 500,00 гривень. 03.04.2014 року був отриманий лист від Житомирської дирекції Приватного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "Грант-Авто" за №759/в, в якому вказано, що заява розглянута, страхове відшкодування буде перераховано на вказаний розрахунковий рахунок, проте страхове відшкодування Житомирською дирекцією Приватного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "Грант-Авто" не виплачено власнику транспортного засобу. Позивач зазначає, що відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, при цьому розмір облікової ставки з 23.03.2012 р. становить 7,5%. Так як на даний час, день виплати страхового відшкодування не відомий, тобто не можливо розрахувати кількість днів прострочення виплати, то розрахунок пені проведено на день подачі позову до суду, тобто з 07.01.2015 року по 29.12.2016 року та складає 1934,81 грн. Також, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що становить 431,02 грн., а також три проценти річних від простроченої суми, що становить 305,49 грн. Внаслідок пошкодження транспортного засобу позивач вчинив всі необхідні дії для врегулювання страхового випадку та здійснення страхової виплати, чого не було здійснено відповідачем, затягування відповідачем процесу виплати відшкодування на ремонт транспортного засобу, порушення ним своїх зобов'язань за договором страхування, забрало значну частину робочого та вільного часу позивача, спричинило йому душевні хвилювання, спричинене постійним звертанням в різні інстанції, телефонні переговори та необхідність термінового пошуку великої суми коштів для здійснення ремонту авто, чим спричинено позивачу моральну шкоду, яку позивач оцінює в розмірі 5000,00 грн.
Позивач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, надали до суду заяви, де позов підтримали в повному обсязі та просили розглядати справу у їх відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини відсутності суду не повідомив, заперечення проти позову не подав.
Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, де позов підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу у його відсутність.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності на підставі вимог ст.ст. 158, 169, 224 ЦПК України.
Частина 1 ст. 224 ЦПК України встановлює, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справ доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 24.08.2014 року о 21 год. 30 хв. ОСОБА_6, в м. Бердичів по вул. Європейській керував автомобілем Chevrolet Aveo, д.н. AM 4780 ВВ, під час проїзду регульованого перехрестя з вул. Дімітрова не надав перевагу в русі автомобілю НОМЕР_1, водій якого рухався на дозволений сигнал світлофора, в наслідок чого сталося зіткнення, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Згідно постанови Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30.12.2017 року провадження у справі відносно ОСОБА_3 за ст. 124 ч. 1 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до частини третьої ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.
Пунктом 3 ч. 1ст. 20 Закону України «Про страхування» на страховика покладено обов'язок здійснення страхової виплати у разі настання страхового випадку.
Статтею 14 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (ст. 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону № 1961-IV).
Згідно зі ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Як передбачено п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.
Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування. (п.9.1, 9.2, 9.4 ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Як убачається із матеріалів справи, а саме довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 9427683, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована у ПАТ СК «Гарант-Авто», про що видано поліс № АІ6947527 терміном дії до 22.06.2015 року (а.с.83-84).
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас, така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Разом з тим, судом встановлено, що 10.09.2014 року ОСОБА_2 повідомив ПАТ «УСК «Гарант - ОСОБА_4» про дорожньо-транспортну пригоду.
Згідно листа ПАТ «УСК «Гарант - ОСОБА_4» №759/2 від 03.04.2015 року ОСОБА_2 було повідомлення про те, що розмір страхового відшкодування складає 4664,75 грн. та буде перерахований на розрахунковий рахунок, наданий ОСОБА_2
Виходячи з предмету позову, позивачем заявлено вимоги про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 5597,70 грн., що визначається ним відповідно до висновку до звіту № 287 про оцінку автомобіля «ВАЗ 2101», держномер АМ 6950 АВ, який складений оцінювачем ОСОБА_7, за дорученням суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Експерт Авто».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
У відповідності до положень цього Закону майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Згідно ст. 9 цього ж Закону, методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
Оцінка майна проводиться на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції країни та Фондом державного майна України № 1074/8395 від 24.11.2003 року.
Пунктом 8.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 24.11.2003. № 142/52092, передбачено, що вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу.
Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в якій зазначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
У відповідності до ст.ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести за допомогою належних та допустимих доказів ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням положень ст.ст. 57, 59 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно ст. 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, при визначені розміру матеріального збитку суд бере за основу, як належний доказ, звіт № 287 від 25.09.2014 року про оцінку автомобіля «ВАЗ 2101», держномер АМ 6950 АВ, який складений оцінювачем ОСОБА_7, за дорученням суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Експерт Авто», за яким матеріальний збиток заподіяний власникові автомобіля «ВАЗ 2101», держномер АМ 6950 АВ внаслідок пошкодження при ДТП складає 5597,70 грн. (а.с. 88-96).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування підлягають задоволенню, враховуючи, що відповідач процесуальним правом заявити клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи не скористався, розмір матеріального збитку не оспорив.
Як зазначено у частині першій статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Зважаючи на те, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Зобов'язання вважається виконаним в момент зарахування грошової суми, що належить до сплати, на банківський рахунок або реального повернення коштів, особі, якій такі кошти належить сплатити.
Отже, у разі не здійснення виплати суми страхового відшкодування своєчасно, борг складатиме: суму страхового відшкодування з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 02 вересня 2015 року у справі № 6-369цс15, а в силу положень ст. 360-7 Цивільного процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Відповідно до 36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Таким чином, оскільки відповідач не виконав зобов'язання щодо повернення позивачу суми страхового відшкодування, не скористався своїм правом подати заперечення проти позову, заявляти клопотання та відстоювати свої інтереси у судовому засіданні, суд вважає за можливе стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 5597,70 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення виконання грошового зобов'язання, за період з 07.01.2016 року по 30.12.2016 року, тобто в межах заявлених позовних вимог, що відповідає ст. 11 ЦПК України, що становить 431,02 грн., трьох процентів річних від простроченої суми заборгованості за вказаний період, що становить 305,49 грн. та пені у сумі 1934,81 грн.
Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до пункту першого частини другої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зав'язку між порушенням та моральною шкодою.
Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1,2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статі 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Різницю між сумою відшкодування визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано виною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3,4 частини другої ст. 23 Цивільного кодексу України, то таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано виною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
З урахуванням обставин, які наведені позивачем в частині заявлених вимог щодо відшкодування за рахунок відповідача моральної шкоди, яка оцінена позивачем у розмірі 5000,00 грн., суд приходить до висновку про правомірність заявлених вимог позивача про відшкодування моральної шкоди за рахунок відповідача, як особи винної у несвоєчасній виплаті коштів.
З урахуванням заявлених позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, суд бере до уваги характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану пошкодженого майна, обмеження його прав користуватись автомобілем, та присуджує стягнути з відповідача в рахунок відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про стягнення витрат на оплату послуг експерта за проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 500,00 грн., оскільки з акту № 287 від 25.09.2014 року прийому-передачі виконаної роботи, замовником автотоварознавчого дослідження не позивач, доказів щодо понесення позивачем витрат на проведення експертного дослідження суду не надано.
Відповідно до частини першої ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Грант-Авто», Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Грант-Авто» в особі Житомирської дирекції, третя особа ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, неустойки та інфляційних втрат, відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.
В порядку ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, суд, виходячи із розміру вимог майнового та немайнового характеру, що підлягають задоволенню в межах даного спору, присуджує стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1102,40 сплачені позивачем за подання двох вимог майнового та немайнового характеру (моральної шкоди), що підтверджується оригіналами квитанцій про сплату судового збору при зверненні з цим позовом до суду.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 3, 11, 14, 22, 23, 979, 988, 1116, 1187, 1192 Цивільного кодексу України, Законом України «Про страхування», ст.ст.1, 3, 6, 9, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 1, 4, 10, 11, 56, 58, 79, 84, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ОСОБА_8 Федорівни до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Грант-Авто», Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Грант-Авто» в особі Житомирської дирекції, третя особа ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, неустойки та інфляційних втрат, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Грант-Авто» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 5597,70 грн., суму індексу інфляції за час прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 431,02 грн., трьох процентів річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 305,49 грн., пені у сумі 1934,81 грн., моральної шкоди у сумі 1000,00 грн., а всього 9269,02 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Грант-Авто» на користь ОСОБА_1 судові витрати посплаті судового збору у сумі 1102,40 грн.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто Богунським районним судом м. Житомира за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 10 днів з дня отримання ним копії цього рішення.
Суддя