ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.11.2017Справа №910/16725/17
За позовом Приватного акціонерного товариства "Укргазбуд"
до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
про стягнення 1 409 372,60 грн.
Суддя Турчин С.О.
Представники сторін:
від позивача: Бойко М.С. (довіреність)
Михайлов Т.М. (довіреність)
від відповідача: Гаврюшенко В.В. (довіреність)
Приватне акціонерне товариство "Укргазбуд" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (відповідач) 1 409 372,60 грн. заборгованості за договором підряду № 1086 від 05.10.2010 з яких: 605 467,90 грн. - борг, 95 249,22 грн. - 3 % річних, 708 655,47 грн. - інфляційні нарахування.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором підряду № 1086 від 05.10.2010 в частині оплати за виконані роботи, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 605467,90 грн. У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем нараховані на підставі ст. 625 ЦК України - 3% річних та інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2017 порушено провадження у справі № 910/16725/17 та призначено її до розгляду на 19.10.2017.
19.10.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли: заява про застосування строків позовної давності; клопотання про витребування доказів; заява про здійснення технічної фіксації судового засідання.
Відповідно до п. 7 ст. 81-1 ГПК України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Враховуючи те, що від відповідача надійшло клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису, при подальшому розгляді справи № 910/16725/17 буде здійснюватись фіксування судового процесу.
В судове засідання 19.10.2017 з'явились представники позивача та відповідача.
Представники відповідача завили усне клопотання про залишення позову без розгляду, обґрунтувавши його ненаданням позивачем доказів на виконання вимог ухвали суду від 29.09.2017, просили суд його задовольнити.
Представники позивача заперечили проти залишення позову без розгляду та частково надали суду документи на виконання вимог ухвали суду від 29.09.2017 для долучення до матеріалів справи.
Судом відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.
Також представники відповідача надали суду пояснення щодо поданого через відділ діловодства суду клопотання про витребування доказів, просили суд його задовольнити.
Судом задоволено клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 розгляд справи №910/16725/17 відкладено на 14.11.2017.
07.11.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли документи по справі та відзив на позовну заяву.
У поданому відзиві відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні первинні документи, які б підтверджували наявність заборгованості. Акт звірки, підписаний між сторонами, жодним чином не свідчить про визнання відповідачем заборгованості у розмірі 605 467,90 грн. Крім того, відповідач зазначив про необґрунтованість нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки в матеріалах справи міститься сертифікат Торгово-промислової палати України від 03.12.2014 № 2018, відповідно до якого ТПП України засвідчила відповідачу форс-мажорні обставини з 27.02.2014.
09.11.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі та додаткові пояснення щодо документів на виконання спірного договору підряду, щодо позовної давності та щодо суми боргу.
14.11.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.
В судове засідання 14.11.2017 з'явились представники позивача, надали пояснення по справі та документи для долучення до матеріалів справи.
В судове засідання 14.11.2017 з'явились представники відповідача та надали пояснення по справі.
Представники сторін надали спільне клопотання про продовження строку розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/16725/17 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 30.11.2017.
27.11.2017 від відповідача надійшли письмові пояснення щодо документів, які витребовувались судом та щодо повноважень осіб, які підписували первинну документацію за договором № 1086 від 05.10.2010.
27.11.2017 від позивача надійшли письмові пояснення щодо рахунків-фактур, щодо документів відносно змонтованого обладнання та витрат на відрядження, щодо видаткової накладної № 69 на суму 997761,00 грн. та щодо заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог.
У судовому засіданні 30.11.2017 представники позивача надали нотаріально завірену копію спірного договору, оригінали для огляду актів приймання-передачі робіт, додаткові пояснення та клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 76 680,00 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні заявив усне клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з ненаданням позивачем витребуваних судом документів.
Судом відмовлено у задоволені вказаного клопотання відповідача, оскільки у відповідності до частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо: позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк; позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору; громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.
В той же час, суд ухвалами зобов'язував позивача надати документи або письмові пояснення, у разі неможливості надання. Позивачем вимоги ухвали суду виконані, надані витребовувані документи та письмові пояснення щодо тих доказів, які неможливо надати та причини неможливості надання доказів
Отже, підстави для залишення позову без розгляду відсутні.
У судовому засіданні 30.11.2017 представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позові, просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.
Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 30.11.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
05.10.2010 між Приватним акціонерним товариством "Укргазбуд" (далі - підрядник) та Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - замовник) укладено договір підряду № 1086 (далі - договір), предметом якого є виконання будівельно-монтажних робіт з придбанням і подальшим монтажем обладнання об'єкта «Заміна ділянки магістрального газопроводу Ялта-Алушта в районі зсувної ділянки на ПК 242».
Відповідно до п. 1.3 договору, всі необхідні матеріали і обладнання для виконання робіт замовляється і постачається підрядником.
Згідно з п. 2.1 договору, ціна предмета договору є приблизною (динамічною) і становить 8 674 768,83 грн., крім того ПДВ - 1734953,76 грн., всього 10409722,59 грн. і складається із Договірної ціни (Додаток № 1) та вартості обладнання згідно Специфікації обладнання (Додаток № 2).
Положеннями п. 3.1 договору встановлено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються щомісячно відповідно до актів приймання виконаних будівельно-монтажних робіт (Ф №КБ-2в) і довідки про вартість виконаних будівельних робіт/і затрат/ (Ф №КБ-3) протягом 10 календарних днів після підписання вказаних документів.
Вартість змонтованого обладнання, придбаного підрядником за власні кошти і включеного в довідку про вартість виконаних будівельних робіт /і затрат/ (Ф №КБ-3), підтверджується актами змонтованого обладнання. В акт змонтованого обладнання включається перелік змонтованого обладнання, його кількість і вартість, підтверджена бухгалтерськими документами, із зазначенням позиції монтажу обладнання згідно акту приймання виконаних будівельних робіт (Ф №КБ-2в) з наданням паспортів та/або сертифікатів якості, які підтверджують відповідність придбаного обладнання державним стандартам і проектній документації. Перелік і кількість обладнання повинні відповідати специфікації обладнання (Додаток № 2) ( п. 3.2 Договору).
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 (п. 12.1 договору).
Додатковою угодою № 3 до Договору сторони продовжили строк дії договору до 01.07.2012.
В обґрунтування виконання взятих на себе зобов'язань за договором підряду № 1086 від 05.10.2010 позивачем надані наступні акти приймання виконаних будівельних робіт: за жовтень 2010 №№1, 2, 3, 4 на загальну суму 1094544,00 грн., за листопад 2010 №№ 1, 2, 3, 4 на загальну суму 329072,10 грн., за грудень 2010 №№ 1, 2, 3 на загальну суму 957 270,66 грн., за січень 2011 №№1, 2 на загальну суму 535612,68 грн., за лютий 2011 №№1, 2, на загальну суму 340340,52 грн., за березень 2011 №№1, 2, 3 на загальну суму 191858,40 грн., за квітень 2011 №№1, 2, 3 на загальну суму 880999,14 грн., за червень 2011 № 1 на суму 611 508,06 грн., за вересень 2011 № 1, № 3 на суму 1530515,82 грн., за жовтень 2011 №№1, 2, 3, 4 на загальну суму 1 655 091,50 грн., за листопад 2011 №№ 1, 2, 3, 4 на загальну суму 367598,22 грн., крім того, акти № 1, 2 приймання-передачі обладнання, змонтованого на об'єкті від 28.11.2011 на загальну суму 997761,00 грн., за червень 2012 №№1, 2, 3, 4, 5 на загальну суму 915 268,73.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату прийнятих робіт здійснив частково, внаслідок чого заборгованість відповідача за договором становить 605 467,90 грн. Зазначений розмір заборгованості зафіксований сторонами в Акті звірки розрахунків.
У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання, позивач за період з 28.06.2012 по 24.09.2017 нарахував 3% річних у розмірі 95 249,22 грн. та інфляційні втрати у розмірі 708 655,47 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
Позивачем на виконання умов договору виконано, а відповідачем прийнято виконані позивачем будівельно-монтажні роботи на загальну суму 10 408 440,83 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт: за жовтень 2010 №№1, 2, 3, 4 на загальну суму 1094544,00 грн., за листопад 2010 №№ 1, 2, 3, 4 на загальну суму 329072,10 грн., за грудень 2010 №№ 1, 2, 3 на загальну суму 957 270,66 грн., за січень 2011 №№1, 2 на загальну суму 535612,68 грн., за лютий 2011 №№1, 2, на загальну суму 340340,52 грн., за березень 2011 №№1, 2, 3 на загальну суму 191858,40 грн., за квітень 2011 №№1, 2, 3 на загальну суму 880999,14 грн., за червень 2011 № 1 на суму 611 508,06 грн., за вересень 2011 № 1, № 3 на суму 1530515,82 грн., за жовтень 2011 №№1, 2, 3, 4 на загальну суму 1 655 091,50 грн., за листопад 2011 №№ 1, 2, 3, 4 на загальну суму 367598,22 грн., за червень 2012 №№1, 2, 3, 4, 5 на загальну сум 915 268,73 грн., актами № 1, 2 приймання-передачі обладнання, змонтованого на об'єкті від 28.11.2011 на загальну суму 997761,00 грн., а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт /і затрати/.
Вказані акти з боку відповідача підписані та скріплені печаткою без зауважень та заперечень.
Оригінали зазначених вище актів приймання виконаних будівельних робіт та актів приймання-передачі обладнання, змонтованого на об'єкті від 28.11.2011 оглянуті судом у судовому засіданні 30.11.2017.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями п. 3.1 договору встановлено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються щомісячно відповідно до актів приймання виконаних будівельно-монтажних робіт (Ф №КБ-2в) і довідки про вартість виконаних будівельних робіт/і затрат/ (Ф №КБ-3) протягом 10 календарних днів після підписання вказаних документів.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема наданих позивачем банківських виписок, відповідачем здійснено погашення заборгованості у розмірі 9 443 557,30 грн. Крім того, між сторонами проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 359 415,63 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи заявами № 02 від 24.12.2012 на суму 254537,23 грн., № 01 від 24.12.2012 на суму 60263,60 грн. Позивачем не долучено до матеріалів справи заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 44 614,80 грн., однак вказане зарахування відображене у підписаному між сторонами Акті звірки розрахунків.
З урахуванням викладеного, заборгованість відповідача перед позивачем становить 605 467,90 грн. (10 408 440,83 грн. - 9 802 972,93 грн. = 605 467,90 грн.).
Доказів оплати заборгованості у розмірі 605 467,90 грн. матеріали справи не містять та сторонами суду не надано.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивач у позовній заяві посилається на Акт звірки розрахунків, однак у вказаному акті містяться лише посилання на платіжні доручення, угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, видаткову накладну № 69 від 28.11.2011 та реалізацію товарів і послуг, однак вказані документи позивачем не надавались. Акт приймання-передачі обладнання, на який посилається позивач, не передбачений умовами договору, а обладнання та його вартість, що вказані у актах, не відповідають умовам специфікації до договору. Також відповідач зазначає, що вартість та кількість змонтованого обладнання повинні підтверджуватись Актом змонтованого обладнання та включатись у довідку, однак такі акти відсутні.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що вказані твердження відповідача є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
Суд звертає увагу відповідача, що заборгованість у розмірі 605 467,90 грн. виникла на підставі актів за червень 2012 №№1, 2, 3, 4, 5, а не на підставі Актів № 1 та № 2 приймання-передачі обладнання, змонтованого на об'єкті «Заміна ділянки магістрального газопроводу Ялта-Алушта в районі зсувної ділянки на ПК 242». Акти № 1 та № 2 приймання-передачі обладнання, змонтованого на об'єкті, оплачені відповідачем повністю на суму 977761,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписами.
Щодо тверджень відповідача про те, що Акт приймання-передачі обладнання, на який посилається позивач, не передбачений умовами договору, а обладнання та його вартість, що вказані у актах, не відповідають умовам специфікації до договору, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки такий акт передбачений сторонами у п. 3.2 договору. Більше того, зазначені акти змонтованого обладнання включені у довідку про вартість виконаних будівельних робіт /і затрати/ за листопад 2011. Зазначені акти приймання-передачі обладнання, змонтованого на об'єкті «Заміна ділянки магістрального газопроводу Ялта-Алушта в районі зсувної ділянки на ПК 242», і довідка за листопад 2011 підписані відповідачем без зауважень та заперечень.
Пункт 3.2 договору мітить умову про те, що перелік та кількість обладнання повинні відповідати специфікації - Додатку № 2. Судом встановлено, що обладнання, зазначене в Актах приймання-передачі обладнання, змонтованого на об'єкті «Заміна ділянки магістрального газопроводу Ялта-Алушта в районі зсувної ділянки на ПК 242», за переліком та кількістю відповідає умововам Специфікації, відмінність полягає лише у ціні, яка є меншою, ніж зазначена у специфікації, що не суперечить умовам договору.
Щодо відсутності у матеріалах справи видаткової накладної № 69 від 28.11.2011, посилання на яку міститься у Акті звірки розрахунків, то позивач зазначив, що вказана накладна зазначена у Акті звірки помилково. Суд зазначає, що на суму 977761,00 грн. у матеріалах справи містяться належні докази - а саме Акти № 1 та № 2 приймання-передачі обладнання, змонтованого на об'єкті «Заміна ділянки магістрального газопроводу Ялта-Алушта в районі зсувної ділянки на ПК 242».
Щодо посилань відповідача на відсутність у матеріалах справи доказів, передбачених п. 3.4, 3.5 договору, а саме підтвердження витрат на відрядження, вартість матеріально технічних ресурсів, то суд зазначає, що, по-перше, розбіжності щодо вказаного питання вирішуються між сторонами під час погодження та підписання довідки про вартість виконаних будівельних робіт /і затрати/, однак, усі довідки підписані відповідачем без зауважень та заперечень; по-друге, у довідці Державної фінансової інспекції в місті Києві від 25.02.2013 № 09-31/461 зустрічної звірки з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" та ПАТ "Укргазбуд" за період з 01.01.2012 по 01.01.2013 зазначено, що витрати позивача, пов'язані з організацією роботи вахтовим методом, у тому числі вартість проїзду працівників до місяця роботи і назад до місця проживання, а також добові за час перебування у дорозі підтверджено наказами, актами виконаних послуг по організації проживання працівників, табелями обліку робочого часу, звітами про використання коштів виданих на відрядження, розрахунково-платіжними відомостями.
Відповідачем було заявлено про застосування позовної давності, посилаючись на те, що позивачем було пропущено строк, в межах якого він міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Так, відповідач зазначає, що повинен був розрахуватися за виконані роботи у строк до 07.07.2012, таким чином, строк позовної давності щодо стягнення заборгованості закінчився 07.07.2015. При цьому, за твердженням відповідача, Акт звірки розрахунків від 25.09.2014 не перериває строк позовної давності, оскільки не містить посилання на первинні документи та не містить відмітки про визнання відповідачем боргу на суму 605 467,90 грн.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Оскільки, свій обов'язок з оплати виконаних робіт за червень 2012 за договором № 1086 від 05.10.2010 відповідач повинен був здійснити до 09.07.2012 (оскільки останній день строку виконання зобов'язання припав на вихідний день), перебіг позовної давності розпочався з 10.07.2012.
25.09.2014, в межах трирічного строку позовної давності, між ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" та ПАТ "Укргазбуд" було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 25.09.2014 на суму 605 467,90 грн.
Відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Згідно із ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідно до п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.
Позивач зазначив, що підписання та скріплення печатками уповноваженими представниками сторін акту звірки від 25.09.2014 є дією, що свідчить про визнання боргу відповідачем, у зв'язку з чим перебіг позовної давності переривався.
Судом встановлено, що відповідно до акту звірки від 25.09.2014 відображена загальна сума заборгованості відповідача за укладеним між сторонами договором № 1086 від 05.10.2010 у загальному розмірі 605 467,90 грн.
Акт звірки взаємних розрахунків станом на 25.09.2014 підписано зі сторони відповідача тимчасово виконуючою обов'язки Голови правління - ОСОБА_4, Головним бухгалтером ОСОБА_5 та скріплено печаткою підприємства, зі сторони позивача - головою правління ОСОБА_6 та в.о головного бухгалтера - ОСОБА_7 У матеріалах справи наявні копії наказів про призначення вказаних осіб на посади, а тому суд дійшов висновку, що вказаний Акт звірки підписаний уповноваженими представниками сторін.
Разом з тим, суд зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом, який засвідчує факт господарської операції, однак, за висновками суду, акт звірки від 25.09.2014, у розумінні ст. 264 Цивільного кодексу України, є дією яка свідчить про визнання відповідачем боргу, а відтак, має місце переривання строку позовної давності, оскільки матеріали справи містять усі необхідні первинні документи, які підтверджують розмір заборгованості, зафіксований сторонами у Акті звірки.
При цьому, суд звертає увагу відповідача, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у Акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання відповідачем акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, свідчить про визнання такого боргу.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що перебіг позовної давності переривався відповідно 25.09.2014
Окрім того, визнання відповідачем боргу було вчинено в межах трирічного строку позовної давності.
З огляду на положення ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності для захисту позивачем своїх порушених прав розпочався заново з 26.09.2014 та спливає 26.09.2017.
Як вбачається з опису вкладення у цінний лист на ім'я Господарського суду міста Києва та відбитку поштового штемпеля на конверті, позивач звернувся з даним позовом до суду 25.09.2017 , а відтак, в межах позовної давності.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на момент звернення позивача з даним позовом, заборгованість відповідача за договором підряду № 1086 від 05.10.2010 складає 605 467,90 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості за договором підряду № 1086 від 05.10.2010 у розмірі 605 467,90 грн., позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 605 467,90 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивачем, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором, нараховані 3 % річних у розмірі 95 249,22 грн. за період з 28.06.2012 по 24.09.2017 та інфляційні втрати у розмірі 708 655,47 грн. за період з 28.06.2012 по 24.09.2017.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.
Пунктом 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог в цій частині, зазначав про пропуск позивачем строків позовної давності, а також посилався на те, що в матеріалах справи міститься сертифікат Торгово-промислової палати України від 03.12.2014 № 2018, відповідно до якого ТПП України засвідчила відповідачу форс-мажорні обставини з 27.02.2014, а тому нарахування 3; річних та інфляційних втрат є безпідставним та необґрунтованим.
Суд зазначає, що відповідно до п. 9.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному договору, якщо воно стало наслідком обставин непереборної сили, які виникли після підписання сторонами договору, при цьому виникнення обставин непереборної сили сторони не могли передбачити, а їх виникненню і дії не могли запобігти.
Положеннями п. 9.2 договору встановлено, що сторона, яка зазнала дій обставин, вказаних в п. 9.1 договору, зобов'язана негайно, в письмовій формі повідомити іншу сторону про виникнення і можливу тривалість вказаних дій.
Однак, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин. У судовому засіданні 30.11.2017 представник відповідача зазначив, що вказані докази у відповідача відсутні.
Частиною 2 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" унормовано, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Підпунктом 3.3.1 пункту 3.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 15.07.2014 №40(3), визначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.
Згідно з пунктом 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Отже, вказаними нормами встановлено, що обставини непереборної сили мають підтверджуватися сертифікатом Торгово-промислової палати України, виданим по конкретному договору, контракту, виконання якого ускладнено чи стало неможливим у зв'язку з настанням обставин непереборної сили.
Проте, як встановлено судом, сертифікат Торгово-промислової палати України від 03.12.2014 № 2018, на який посилається відповідач, не містить відомостей про договір підряду № 1086 від 05.10.2010, невиконання якого відповідачем спричинило передання спору на вирішення господарському суду, а отже не може вважатися доказом підтвердження дії обставин непереборної сили на виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором підряду № 1086 від 05.10.2010.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2017 у справі № 910/32378/15.
Отже, нарахування та заявлення до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання є правомірним.
В той же час, позивачем здійснено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період прострочення з 28.06.2012 по 24.09.2017.
Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому, визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами (п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").
Враховуючи те, що позивач звернувся з даним позовом до суду 25.09.2017, а доказів переривання позовної давності щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат позивачем суду не надано, суд дійшов висновку, що обґрунтованим для нарахування 3% річних та інфляційних втрат є період з 25.09.2014 по 24.09.2017 (в межах позовної давності).
Суд, здійснивши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат встановив, що розмір інфляційних втрат становить 549 456,03 грн., розмір 3% річних - 54 541,88 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Підсумовуючи вищенаведене суд задовольняє позов Приватного акціонерного товариства "Укргазбуд" частково.
Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Також у судовому засіданні 30.11.2017 позивач подав клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу, у якому просить стягнути з відповідача судові витрати - витрати адвоката у сумі 76 680,00 грн.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.
Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Отже, судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об'єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.
На підтвердження надання адвокатських послуг, позивачем надано договір про надання правової допомоги від 22.09.2017, укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Скляренко, Сидоренко та партнери», а також ордери серія КС № 303752 та № 26650, видані зазначеним адвокатським об'єднанням.
Між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Скляренко, Сидоренко та партнери» підписано акти приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) від 17.11.2017, від 10.10.2017 та від 10.11.2017 на загальну суму 76680,00 грн.
На підтвердження здійснення оплати за послуги адвоката, позивачем надані платіжні доручення № 168 від 25.09.2017, та № 262 від 18.10.2017.
Судом враховано роз'яснення викладені у п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", згідно із якими, вирішуючи питання про розподіл сум інших, крім судового збору, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Враховуючи вищенаведене, з огляду на характер спору та предмет позову, а також враховуючи перелік послуг, визначених в актах приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) від 17.11.2017, від 10.10.2017 та від 10.11.2017, суд вважає, що співрозмірною та розумною сумою витрат адвоката (витрат на правову допомогу) є сума 25 560,00 грн.
В той же час, враховуючи часткове задоволення позовних вимог приймаючи до уваги приписи ст. 49 ГПК України щодо пропорційного розподілу сум, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягає сума у розмірі 21 934,54 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 26, офіс 505 код 00153117) на користь Приватного акціонерного товариства "Укргазбуд" (07415, Київська обл., с. Зазим'є, вул. Деснянська, буд. 141, код 14277604) 605 467,90 грн. основного боргу, 549 456,03 грн. інфляційних втрат, 54541,88 грн. 3% річних, 18 141,99 грн. витрат на сплату судового збору та 21934,54 грн. витрат на послуги адвоката.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 05.12.2017.
Суддя С.О. Турчин