ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 листопада 2017 року 15 год. 30 хв. № 826/18939/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - позивач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві) з позовом до ОСОБА_1 (далі також - відповідач, ОСОБА_1.), в якому просить стягнути з відповідача податковий борг по транспортному податку у розмірі 25 000 грн. на відповідний бюджетний рахунок.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача податкового боргу (недоїмки) по транспортному податку з фізичних осіб у сумі 25 000 грн., який виник у зв'язку із несплатою ОСОБА_1 грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом (позивачем) в порядку пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України згідно податкового повідомлення-рішення від 12.06.2015 року № 4761-17.
У судовому засіданні, 24.10.2017 року представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач у судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, та жодних заперечень проти позову та додаткових пояснень до суду не подав.
У цьому ж судовому засіданні, у зв'язку із неявкою відповідача та його предстника представника суд, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
З тексту позовної заяви вбачається, що сума податкового боргу ОСОБА_1 перед бюджетом становить 25 000 грн.
За даними доданих до позову розрахунку податкової заборгованості станом на 15.11.2016 року та витягу з інтегрованої картки платника транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік заявлена до стягнення сума податкової заборгованості виникла у зв'язку з несплатою відповідачем грошового зобов'язання у розмірі 25 000 грн., визначеного контролюючим органом відповідно до п. 54.3 ст. 54, п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України у податковому повідомленні-рішенні від 12.06.2015 року № 4761-17. Дане податкове повідомлення-рішення було 23.06.2015 року надіслане на поштову адресу ОСОБА_1 та повернулося неврученим, про що свідчить наявні у матеріалах справи копія поштового відправлення № 0100129240436 з довідкою відділення поштового зв?язку про причини невручення такого відправлення.
Документальних доказів оскарження в досудовому та/або судовому порядку цього податкового повідомлення-рішення від 12.06.2015 року сторони до суду не надали та відомості про наявність судових рішень про скасування такого податкового повідомлення-рішення суду не повідомили.
01.03.2016 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві у відповідності до ст. 59 Податкового кодексу України сформувала та виставила ОСОБА_1 податкову вимогу за № 3214-16, згідно якої станом на 29.02.2016 року у відповідача обліковувався податковий борг за узгодженими грошовим зобов'язанням з транспортного податку з фізичних осіб на суму 25 000 грн.
Крім того, 01.03.2016 року заступником начальника ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві відповідно до ст. 89 Податкового кодексу України прийнято рішення № 540/26-59-16-01-14 про опис майна, що перебуває у власності платника податків (ОСОБА_1.), у податкову заставу.
Зазначені податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу 23.06.2016 року надіслані на поштову адресу ОСОБА_1 та повернулися неврученим, про що свідчить наявні у матеріалах справи копія поштового відправлення № 0408606562364 з довідкою відділення поштового зв?язку про причини невручення такого відправлення.
При вирішення даного спору суд виходить з наступного.
Підпунктом 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
В розумінні пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий борг» - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
В свою чергу у відповідності до норм абз. 1 п. 57.1, п. 57.3 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Також податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 цього Кодексу).
Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що «податкова вимога» - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
В силу норми п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Також, у відповідності до п. 3.1 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міндоходів України від 10.10.2013 року № 576, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року за № 1840/24372 та діяв станом 01.03.2016 року, податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.
Відтак, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що право на формування податкової вимоги виникає у контролюючого органу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання.
У відповідності до п. 4 розд. ІІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 року № 765 (далі - Порядок № 765)(що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 217/24994 та діяв до 10.06.2016), нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.
Аналогічні положення наведені в чинному Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за № 751/28881).
Дослідивши та проаналізувавши додані до позову документи суд дійшов висновку, що узгоджена в досудовому порядку сума грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн., визначена згідно податкового повідомлення-рішення від 12.06.2015 року № 4761-17, набула статусу податкового боргу.
В силу норм п.п. 95.1 і 95.2 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Джерела погашення податкового боргу платника податку визначені нормами статті 87 ПК України. Крім того, в силу приписів пункту 87.9 статті 87 цього Кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
У судовому засіданні 28.11.2017 року представник позивача надав суду засвідчений витяг з інтегрованої картки платника транспортного податку з фізичних осіб - ОСОБА_1 за 2017 рік. За результатами дослідження даних цієї інтегрованої картки, суд встановив, що станом на 12.06.2017 року заявлена до стягнення сума податкового боргу у розмірі 25 000 грн. була погашена відповідачем у повному обсязі згідно платіжного доручення № 12687548 від 12.06.2017 року.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
Беручи до уваги те, що заявлена до стягнення сума податкової заборгованості була погашена відповідачем у повному обсязі, що засвідчується наявними матеріалами справи, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог контролюючого органу та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя О.В. Дегтярьова