30 листопада 2017 року Чернігів Справа № 825/1854/17
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., за участю секретаря Терехової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу
за позовомОСОБА_1
доЧернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
за участі представників сторін: від позивача від відповідача ОСОБА_1, Шелеста С.Ю., діє на підставі довіреності № 3623/9/25-22-10-12 від 11.05.2017
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області, в якому, з урахуванням змін, остаточно просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі довідки та позбавлення її субсидії;
- зобов'язати відповідача віддати розпорядження відділу субсидій м. Чернігова здійснити виплату субсидії ОСОБА_1;
- зобов'язати відділ субсидій м. Чернігова визнати неправомірність позбавлення ОСОБА_1 субсидії та вчинити належні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18.08.2003, залишеного без змін ухвалою Верховного суду України від 07.04.2004 було зобов'язано державну податкову інспекцію у м. Чернігові здійснити напис на одній із сторінок для особливих відміток паспорту ОСОБА_1 «має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру» і засвідчити запис підписом відповідальної особи та гербовою печаткою ДПІ у м. Чернігові. Звернувшись у жовтні 2017 року до відповідача з проханням видати довідку про доходи для отримання субсидії на житлово-комунальні послуги, позивач отримала відповідь про необхідність внесення відновленої відмітки про право здійснювати платежі за серією та номером паспорту, у зв'язку з новим положенням про реєстрацію фізичних осіб. Вважає, що вона не повинна робити будь-які нові відмітки через оновлення законодавства, оскільки право було здійснено під час норм, діючих на той момент і відмітка в її паспорті є чинною і ніким не скасованою, а відповідно до Конституції України закон не має зворотної дії.
Позивач в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та додатково зазначила, що після звернення до податкового органу за довідкою про доходи, вона звернулась до начальника Деснянського відділу субсидій м. Чернігова з проханням надати можливість отримувати житлову субсидію, проте останнім надано відповідь, що призначення субсидії здійснюється у відповідності до положення, виходячи з доходів, нарахованих особам, відомості про які надаються структурним підрозділам з питань соціального захисту населення ДФС, Пенсійним фондом України, фондами соціального захисту. Для своєчасного проведення перерахунку субсидії запропоновано звернутись до податкового органу для поновлення відмітки в паспорті.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити в повному обсязі та зазначив, що відмітка у паспорті позивача була зроблена до 2011 року, а починаючи з 01.01.2011 облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби згідно із п. 63.6 ст. 63 гл.6 та п. 70.1 ст. 70 гл.7 р. ІІ Податкового кодексу України та п. 2 р. VIII Положення № 954 ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки. У паспортах зазначених осіб органами державної податкової служби робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Враховуючи наведене, фізична особа, яка через свої релігійні та інші переконання відмовлялася від прийняття ідентифікаційного номеру та в паспорті громадянина України має відмітку про право здійснювати платежі без ідентифікаційного номера, внесену до 2011 року, втрачає таке право починаючи з 21.01.11 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відмовилась від прийняття ідентифікаційного коду та рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18.08.2003, залишеного без змін ухвалою Верховного суду України від 07.04.2004 було зобов'язано державну податкову інспекцію у м. Чернігові здійснити напис на одній із сторінок для особливих відміток паспорту ОСОБА_1 «має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру» і засвідчити запис підписом відповідальної особи та гербовою печаткою ДПІ у м. Чернігові.
ОСОБА_1 04.10.2017 та 26.10.2017 звернулась до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області щодо отримання довідки про доходи для отримання субсидії на житлово-комунальні послуги.
Листом від 09.10.2017 та від 02.11.2017 позивач отримала відповіді від Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області про необхідність внесення відновленої відмітки про право здійснювати платежі за серією та номером паспорту, з посиланням на те, що Порядок унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, втратив чинність з 21.01.11, то вона, як особа, яка через свої релігійні та інші переконання відмовлялася від прийняття ідентифікаційного номеру та в паспорті має відмітку про право здійснювати платежі без ідентифікаційного номера, внесену до 2011 року, втратила таке право починаючи з 21.01.11 року. Зважаючи на вказане, ОСОБА_1 повинна звернутись в органи державної податкової служби для проставлення нової відмітки в паспорті у відповідності до вимог чинного законодавства.
Крім того, листом від 09.10.2017 управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради роз'яснено позивачу порядок здійснення призначення житлово-комунальних субсидій та запропоновано звернутись до Державної фіскальної служби України для поновлення відмітки про відмову від прийняття ідентифікаційного номера.
Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" від 16 липня 1999 року (чинного на час внесення позивачу відмітки у паспорт) для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. Отже, зазначеним Законом передбачено, що позивач в рамках діючого законодавства вправі виконати конституційний обов'язок щодо сплати податків і зборів без присвоєння ідентифікаційного номера, обравши альтернативну форму обліку платників податку.
Так, згідно наявної в матеріалах справи копії паспорту, ОСОБА_3 має відмітку наступного змісту «Має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру на підставі рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова № 2-3196 від 18.08.2003 року».
Відповідно до п. 1 спільного наказу ДПА України та МВС України від 17.12.10 №955/628 «Про втрату чинності спільних наказів Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004 №602/1226 та від 06.07.2006 №386/663» спільний наказ Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.04 №602/1226 «Про затвердження Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів» втратив чинність з 21.01.2011.
Відповідно до пункту 63.6 статті 63 Податкового кодексу України, облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами.
Порядок визначення податкового номера встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. У паспортах зазначених осіб контролюючими органами робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Порядок внесення відмітки визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно пункту 70.1 статті 70 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є:
громадянами України;
іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні;
іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов'язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України.
Облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.
Пунктом 70.12 статті 70 Податкового кодексу України передбачено, що реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) використовуються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, юридичними особами незалежно від організаційно-правових форм, включаючи установи Національного банку України, банки та інші фінансові установи, біржі, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичними особами - підприємцями, а також фізичними особами в усіх документах, які містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків, зокрема у разі:
70.12.1. виплати доходів, з яких утримуються податки згідно із законодавством України. Фізичні особи зобов'язані подавати інформацію про реєстраційний номер облікової картки юридичним та фізичним особам, що виплачують їм доходи;
70.12.2. укладення цивільно-правових договорів, предметом яких є об'єкти оподаткування та щодо яких виникають обов'язки щодо сплати податків і зборів;
70.12.3. відкриття рахунків у банках або інших фінансових установах, а також у розрахункових документах під час здійснення фізичними особами безготівкових розрахунків;
70.12.4. заповнення фізичними особами, визначеними у пункті 70.1 цієї статті, митних декларацій під час перетину митного кордону України;
70.12.5. сплати фізичними особами податків і зборів;
70.12.6. проведення державної реєстрації фізичних осіб - підприємців або видачі таким особам спеціальних дозволів (ліцензій тощо) на провадження деяких видів господарської діяльності, а також реєстрації незалежної професійної діяльності;
70.12.7. реєстрації майна та інших активів фізичних осіб, що є об'єктом оподаткування, або прав на нього;
70.12.8. подання контролюючим органам декларацій про доходи, майно та інші активи;
70.12.9. реєстрації транспортних засобів, що переходять у власність фізичних осіб;
70.12.10. оформлення фізичним особам пільг, субсидій та інших соціальних виплат з державних цільових фондів;
70.12.11. в інших випадках, визначених законами України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 70.13 статті 70 Податкового кодексу України документи, пов'язані з проведенням операцій, передбачених пунктом 70.12 цієї статті, які не мають реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), вважаються оформленими з порушенням вимог законодавства України.
Суд звертає увагу на те, що ані Податковий кодекс України, ані Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 № 779, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.12.2013 за № 2211/24743 не встановлює обов'язку повторного звернення до податкового органу осіб, які вже мають відмітку у паспорті.
У відповідності до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно ч.1ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 року "Про незалежність судової влади" встановлено, що відповідно до ст. ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.
Таким чином, позивач отримала право на здійснення будь-яких платежів без ідентифікаційного номера за своїми релігійними переконаннями на підставі чинного на той час законодавства, в її паспорті міститься відмітка про це, зроблена податковим органом, в якій відсутні будь-які застереження щодо строку її дії. Тому, враховуючи положення Конституції України, а також те, що норми законодавства, на які посилається відповідач, не містять положень, які б скасовували вже отримане право особи на здійснення будь-яких платежів без ідентифікаційного номера за своїми релігійними переконаннями, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не надано ОСОБА_1 довідку про доходи для отримання житлово-комунальної субсидії, посилаючись на необхідність для цього відновити її відмітку у паспорті про відмову від ідентифікаційного коду.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дії відповідача щодо позбавлення її субсидії, зобов'язання відповідача віддати розпорядження відділу субсидій м. Чернігова здійснити виплату субсидії ОСОБА_1, а також зобов'язання відділ субсидій м. Чернігова визнати неправомірність позбавлення ОСОБА_1 субсидії та вчинити належні дії, суд зазначає наступне.
Органом, який здійснює призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг є управління праці та соціального захисту населення, в свою чергу, Чернігівська об'єднана державна податкова інспекція головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області не приймала будь-яких рішень, якими відмовила чи позбавила позивача субсидії, а тому не може нести відповідальності за дії, яких не вчиняла. Крім того, до повноважень податкових органів не входять будь-які повноваження, що стосуються зобов'язань іншого органу, в даному випадку віддання розпоряджень управлінню праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради здійснити виплату субсидії ОСОБА_3
Також суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 13 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. N 848 для призначення субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем реєстрації (орендарі - за місцем проживання): заяву (106-2015-п) про призначення житлової субсидії та декларацію (106-2015-п) про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за встановленими формами; довідки про доходи - у разі зазначення в декларації інших отриманих доходів, інформація про які відсутня у ДФС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування, і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням. У разі зазначення в декларації інших отриманих доходів, інформація про які відсутня у ДФС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування, та неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення з зазначенням їх розміру; договір найму (оренди) житла (за наявності).
У разі подання документів, передбачених цим пунктом, у неповному обсязі субсидія призначається за умови надходження протягом місяця з дня подання (відправлення) заяви усіх необхідних документів.
Рішення про призначення (непризначення) субсидії приймається протягом десяти днів після подання заяви та отримання відомостей, визначених абзацами дев'ятим - тринадцятим цього пункту. При цьому структурним підрозділом з питань соціального захисту населення повідомляється заявнику про призначення (непризначення) субсидії.
Крім того, згідно зі змістом Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дії Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідки про доходи є законними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.
Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідки про доходи.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ю.О. Скалозуб