29 листопада 2017 року Чернігів Справа № 825/1900/17
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Клопот С.Л.
за участю секретаря Роговець М.О.,
представника позивача Мордасової В.О.,
представника відповідача Золотаринець В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонереного товариства "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" до Чернігівської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування рішень , -
Приватне акціонерено товариство "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" звернулось до суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці ДФС України та просить:
1. Визнати протиправними і скасувати рішення Чернігівської митниці ДФС про коригування митної вартості товару - «жилка необробленого тютюну типу Вірджинія, трубовогневої сушки, для виробництва сигарет (країна походження Бразилія)» з застосуванням резервного методу на рівні 0,98 дол. США/кг: № UА102180/2017/000022/2 від 17.05.2017, № UА102180/2017/000024/2 від 05.07.2017, № UА102180/2017/000025/2 від 12.07.2017, № UА102180/2017/000027/2 від 14.07.2017, № UА102180/2017/000030/2 від 26.07.2017, № UА 102180/2017/000031/2 від 26.07.2017, № UА102180/2017/000032/2 від 10.08.2017, № UА102180/2017/000033/2 від 10.08.2017.
2. Визнати протиправними і скасувати Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, якими відмовлено Приватному акціонерному товариству "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" у митному оформленні товару: «жилка необробленого тютюну типу Вірджинія, трубовогневої сушки, для виробництва сигарет (країна походження Бразилія) за основним методом визначення митної вартості товару - за ціною договору (контракту): № UА102180/2017/00015, № UА102180/2017/00021, № UА102180/2017/00022, № UА102180/2017/00024, № UА102180/2017/00027, №UА102180/2017/00028, № UА102180/2017/00030, № UА102180/2017/00031.
Свої вимоги обґрунтовує обставинами, викладеними в позовній заяві.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які приєднанні до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі контракту № T01/16-U від 10 грудня 2015 року (надалі - «Контракт»), укладеного з Бритіш Американ Тобакко (GLP) Лімітед (British American Tobacco (GLP) Limited), позивач імпортує тютюн в кількості та асортименті, що зазначаються в додатках до Контракту (п.1.1. Контракту).
Відповідно до основних умов Контракту:
- ціна розуміється на умовах DDU склад Покупця в Прилуках (п. 1.5.);
- до ціни товару, що підлягає сплаті за товар включено всі витрати, що пов'язані з поставкою товару в місце поставки, в тому числі вартість транспортування (фрахт) (п. 1.6.);
- продавець здійснює доставку на умовах DDU склад покупця в м. Прилуках, визначених в «Інкотермс-2000» , протягом строку дії Контракту (п.3.1.);
- маркування має включати: сорт, країна походження, номер партії, номер короба, вага брутто, вага нетто (п. 3.2.);
- всі ризики, а саме, але не обмежуючись цим, витрати, пошкодження товару переходять до покупця після прийняття товару на склад Покупця у відповідності з умовами DDU «Інкотермс-2000» (п. 3.4.);
- забезпечення тари, пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням та маркуванням, а також витрати на навантаження, вивантаження, транспортування товару до названого місця призначення здійснюється за рахунок Продавця ( п. 3.5.);
- покупець сплачує 100% вартості доставленого товару шляхом банківського переказу на рахунок продавця, який вказаний в статті 15 Юридичні адреси Сторін, протягом 30 днів з кінця місяця, що слідує за місяцем, в якому підтвердження поставки було відправлено, або за згодою сторін оплата за товар може здійснюватись покупцем в формі повної або часткової попередньої оплати на підставі рахунків, наданих продавцем (п. 4.1.).
Позивач оскаржує рішення відповідача, що були прийняті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, що імпортувався позивачем, а саме: «Жилка необробленого тютюну типу Вірджинія, трубовогневої сушки, для виробництва сигарет» країна походження Бразилія.
Митна вартість товару визначена позивачем за основним методом - методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), згідно зі статтею 58 Митного кодексу України (надалі - МК України»). Керуючись статтею 53 МК України, одночасно з митною декларацією Позивачем при кожному митному оформленні товару були подані наступні документи:
- декларації митної вартості;
- зовнішньоекономічний контракт № T01/16-U від 10.12.2015 р., з додатками, що супроводжували поставку. В додатках до контракту встановлено вартість кожної партії товару за кілограм;
- рахунки-фактури (інвойси), в яких зазначено ідентифікуючі дані товару, вартість його за кілограм, відповідно до Контракту, а також загальна вага та загальна вартість, що підлягає сплаті за товар;
- ліцензія на право виробництва підакцизних товарів № 225 від 21.03.2016 р.;
- інші документи, що супроводжували поставку, перелік яких повно наведений відповідачем в Картках відмови.
Одержавши вказані вище документи, у всіх випадках відповідач, шляхом направлення електронних повідомлень, запропонував для визначення митним органом митної вартості за ціною договору (контракту)надати додаткові документи, а саме:
- виписку з бухгалтерської документації, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 53 МК України;
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару, відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 53 МК України
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 53 МК України;
- копію митної декларації країни відправлення, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України.
На вказані повідомлення, позивачем надано наступні документи:
- повідомлення головного бухгалтера щодо відсутності на момент митного оформлення оприбуткування товару та оплати за нього та надання інформації, що підтверджує здійснену раніше оплату контрактної ціни за ідентичні товари;
- експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати України № ПК-7 від 26.01.2017 р.;
- відповідний прайс-лист продавця для покупця щодо цін на товар;
- копії митних декларацій країни відправлення.
Після розгляду всіх отриманих документів, шляхом направлення електронних повідомлень, Відповідачем надана інформація про причини, за яких заявлена митна вартість не може бути визнана та прийняті Рішення про коригування митної вартості з застосуванням резервного методу визначення митної вартості на підставі МД № 102040000/2016/047108 від 20.10.2016 р. на рівні 0,98 дол. США/кг. В митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю відмовлено, про що позивачу направлено Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Згідно частини 1 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.
Митним кодексом України закріплено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України (стаття 57 МК України).
Отже, враховуючи дану норму, митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом, обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Як встановлено частиною 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 розділу ІІІ МК України.
Стаття 53 Митного кодексу України визначає, що одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частина друга названої статті містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Так, документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення є:
1) Декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу (відповідно до частини 8 ст. 52 МК України, у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Позивачем були подані Декларації митної вартості при кожному митному оформленні.).
2) Зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності (зовнішньоекономічний договір та відповідні додатки до нього були подані Позивачем при кожному митному оформленні).
3) Рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
До митного оформлення подано всі рахунки, що підтверджують вартість імпортованих товарів.
4) Якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (умовами контракту передбачено, що оплата проводиться після отримання товару. За цих обставин, платіжні документи до митного оформлення обґрунтовано не подавались. На підтвердження цього Позивачем до митного оформлення надано повідомлення головного бухгалтера щодо відсутності на момент митного оформлення оприбуткування товару та оплати за нього).
5) За наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (позивачем подано копії митних декларацій і документів, підтверджуючих оплату аналогічного товару за попередній період).
6) Транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (за умовами контракту витрати на транспортування включені у вартість товару та здійснені за рахунок і силами продавця, тому такі документи обґрунтовано відсутні у позивача).
7) Копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню (такий документ подавався до митного оформлення, що підтверджується переліком документів, який зазначено в картках відмови в митному оформленні, складених Відповідачем).
8) Якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (умовами контракту не передбачено страхування товару, тому такі витрати та документи обґрунтовано відсутні).
Отже, Позивачем подано Відповідачу всі основні документи, які підтверджують митну вартість товару у повному обсязі, відповідно до переліку, що встановлений пунктом 2 ст. 53 МК України. Враховуючи зміст спірних рішень, у відповідача були відсутні зауваження чи сумніви щодо основного переліку документів.
Щодо розрахунку позивачем митної вартості, необхідно зазначити наступне.
Згідно зі статтею 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частин 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 10 ст. 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. З зазначеної норми випливає, що розрахунком митної вартості товару є ціна товару плюс понесені витрати, пов'язані з оцінюваним товаром, перелік яких визначено в пункті 10 ст. 58 МК України. При цьому, додавання таких витрат є необхідним тільки у разі, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Митна вартість товару по спірним поставкам визначена Позивачем у розмірі ціни, що підлягає сплаті за товар, на підставі встановленої Контрактом ціни та виставлених продавцем товару Позивачу рахунків. При цьому, витрати, що передбачені пунктом 10 ст. 58 МК України, не додавались до ціни товару, адже за умовами Контракту вони включені до ціни товару, що підлягає сплаті.
Згідно з Правилами «Інкотермс» (редакція 2000 року), DDU DELIVERED DUTY UNPAID (… named place of destination) ПОСТАВКА БЕЗ СПЛАТИ МИТА (... назва місця призначення) означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару без проведення його митного очищення для імпорту та без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. При цьому, продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця. Крім того, DDU передбачає:
п. А.3. а) Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення;
п. А.6. Продавець зобов'язаний додатково до витрат, що випливають із статті А.3 "а", нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки;
п. А.9. Продавець зобов'язаний нести витрати, пов'язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару.
Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі звичайно прийнятою є поставка товару з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки), необхідне для поставки товару.
Відповідно до п. 3.5. Контракту, забезпечення тари, пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням та маркуванням, а також витрати на навантаження, вивантаження, транспортування товару до названого місця призначення здійснюється за рахунок Продавця.
Отже, відповідно до умов Контракту та застосовних умов поставки, всі витрати пов'язані з товаром несе продавець товару. Позивач не несе жодних витрат при поставці даного товару, а тому відсутні підстави надання будь-яких додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.
Відповідно до частини 10 ст. 52 МК України, форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
В деклараціях митної вартості, що подавались по всім спірним поставкам, митна вартість розрахована Позивачем за формулою, що наведена в таких деклараціях.
Так, в графі 28 декларації митної вартості, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», наведена формула, за якою розраховується заявлена декларантом митна вартість:
Митна вартість = основа для розрахунку-ціна товару + складові митної вартості - витрати, що не включаються до митної вартості
Враховуючи, що по спірним поставкам складові митної вартості понесені продавцем та включені в ціну товару, при розрахунку митної вартості товару такі витрати не додавались Позивачем до ціни товару.
Таким чином, в деклараціях митної вартості Позивачем обґрунтовано зазначено розмір складових митної вартості - 0 та витрати, що не включаються до митної вартості - 0.
Отже, розрахунком митної вартості по спірним поставкам є : митна вартість = ціна товару + 0 - 0, тобто митна вартість = ціна товару.
Одночасно, Відповідачем ані в електронних повідомленнях, ані в оскаржуваних рішеннях та картках відмови не вказано, які саме відомості про митну вартість не зазначено та документально не підтверджено позивачем.
Зважаючи на наведене вище судом встановлено, що позивачем дотримано вимоги статей 51, 52 МК України щодо визначення та заявлення митної вартості та для підтвердження заявленої митної вартості товару подано Відповідачу всі необхідні документи, що передбачені частиною 2 ст. 53 МК України.
Такі документи ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів, яка підлягає сплаті Позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4, 5 ст. 58 МК України, а тому Відповідачем необґрунтовано відмовлено в застосуванні першого методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту).
Згідно з частинами 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 ч. 5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, у випадках, встановлених МК України, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, враховуючи, що контроль правильності визначення митної вартості полягає в перевірці числового значення та розрахунку митної вартості, реалізація права на витребування додаткових документів, як один з етапів контролю правильності визначення митної вартості, повинна мати на меті усунення виявлених розбіжностей та неповноти відомостей саме щодо даних про митну вартість.
Однак, обґрунтовуючи витребування додаткових документів, відповідач в електронних повідомленнях посилається тільки на встановлене пунктом 1 ч. 5 ст. 54 МК України загальне право органу доходів і зборів упевнюватись в достовірності, точності будь-якої заяви, розрахунку, документу. Водночас, право письмово запитувати від декларанта додаткові документи та відомості встановлено окремим пунктом 2 ч. 5 ст. 54 МК України, і щодо такого права визначено спеціальні умови - «орган доходів і зборів має право письмово запитувати від декларанта додаткові документи лише у випадках, встановлених Митним кодексом України».
Тобто право Відповідача на витребування додаткових документів не входить до загального права будь-яким чином упевнюватись в достовірності та точності заявлених відомостей, а виникає лише за наявності чітко встановлених законом підстав. Такими підставами є:
- розбіжності в документах,
- наявність ознак підробки ,
- відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів,
- відсутність відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Жодну з цих підстав в повідомленнях відповідач не зазначив.
Верховний суд України, надаючи правовий висновок із застосування частині 3 статті 53 МК України, в Постанові від 31.03.2015 у подібних правовідносинах у справі № 21-127а15 зазначає: «Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей…
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.»
Відповідно до статті 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Отже, митний орган може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні усунути виявлені розбіжності, ознаки підробки, неповноту відомостей про митну вартість.
Однак, всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини та сумніви повинні підтвердити чи спростувати запитані додатково документи.
Таким чином, електронні повідомлення Відповідача не обґрунтовано підставами, що відповідно до положень Закону дають право на запит інших, окрім основних, документів для підтвердження митної вартості, а тому такі дії Відповідача є протиправними та не відповідають положенням частини 3 статті 53, статті 54 МК України.
В спірних рішеннях про коригування митної вартості Відповідач зазначає, що «основний метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовано, оскільки декларантом документально не підтверджено вартісні показники складових митної вартості. Декларантом не показано, що вартість товарів є близькою до однієї з операцій, яка здійснювалась одночасно або майже одночасно та відповідає одному з критеріїв, зазначеному в п. 1-3 частини 18 ст. 58 МК України необхідному для визначення митної вартості за першим методом при продажу товарів між пов'язаними особами.»
Отже, Відповідач фактично вказує дві підстави, що перешкоджають визнанню митної вартості за першим методом:
- декларантом не підтверджено складові митної вартості;
- декларантом не показано порівняння вартості товарів, відповідно до положень частини 18 ст. 58 МК України.
Але, за змістом оскаржуваних рішень, в графі «Обставини прийняття рішення», відповідач не обґрунтував належним чином жодну з зазначених підстав та не навів об'єктивних підстав, що свідчили б про неможливість визнати митну вартість за заявленим позивачем методом.
Як зазначалось вище, відповідач не мотивував наявність такої підстави як відсутність в поданих документах складових митної вартості, що є порушенням вимог частини 2 ст. 55 МК України. Наявність у відповідача зауважень до змісту таких додаткових документів як прайс-листу, експортних декларацій та експертного висновку не впливають на перевірку числових значень митної вартості та крім того, виходячи з положень частини 1 ст. 55 та частини 6 ст. 54 МК України, відсутня така підстава коригування митної вартості, як зауваження до додаткових документів, що не стосуються відомостей про митну вартість.
В спірних рішеннях про коригування митної вартості, наголошено, що факт пов'язаності продавця з покупцем без додаткових доказів робить неможливим застосування методу визначення митної вартості за ціною договору, але відповідач не дотримався встановленої законом процедури перевірки відсутності впливу пов'язаності на ціну товарів та на стадії митного оформлення, не надав позивачу письмових обґрунтувань щодо сумнівів про наявність впливу, чим самим позбавив декларанта права доказу та належного реагування.
Митним кодексом України не передбачено такої підстави для відмови в митному оформленні як факт взаємозв'язку продавця з покупцем на ціну товару, або відсутність інформації для здійснення порівнянь, відповідно до частини 18 ст. 58 МК України.
З огляду на зміст статті 58 МК України, за наявності у митного органу сумнівів щодо впливу взаємозв'язку на ціну товарів, Відповідач повинен витребувати додаткові документи, що передбачені частиною 4 ст. 53 МК України, розглянути обставини продажу, відповідно до вимог частини 12 ст. 58 МК України та надати декларанту письмові обґрунтування щодо такого впливу (ч. 13 ст. 58 МК України), а декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку (ч. 15 ст. 58 МК України).
Таких дій відповідачем здійснено не було та не надано Позивачу право відповіді, тому застосуванню підлягає частина 14 ст. 58 МК України - за відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що відносини не вплинули на ціну товару.
За таких обставин, зазначення в спірних рішеннях про коригування про неподання позивачем додаткової інформації для здійснення порівнянь в рамках частини 18 ст. 58 МК України є передчасним та неправомірним, а також необґрунтованою підставою коригування митної вартості, що суперечить частині 1 ст. 55, частині 6 ст. 54 МК України.
Як зазначено в спірних рішеннях, Відповідач визначає митну вартість імпортованого Позивачем товару (кожної партії, що поставлялась) із застосуванням шостого (резервного) методу.
Відповідно до змісту статті 64 МК України, резервний метод застосовується у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання всіх попередніх методів.
Виходячи з того, що метод визначення митної вартості за ціною договору є основним, то для застосування другорядних методів визначення митної вартості, митним органом має бути повно викладено доводи, с посиланням на положення закону, що свідчать про неможливість визнання митної вартості за першим, основним методом.
Відповідач, при здійсненні митного оформлення товарів за шостим (резервним) методом мав встановити та обґрунтувати, що на підставі поданих декларантом документів неможливо було визначити митну вартість за першим методом та що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, були недостатніми чи такими, що в сукупності викликали сумнів в достовірності інформації, в тому числі і щодо ціни.
Водночас, відповідачем не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів та не обґрунтовано неможливість визначити митну вартість на підставі наданих позивачем документів. Відповідач також не підтвердив аргументованими доводами наявність у поданих документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Джерелом інформації для прийняття спірних рішень відповідач використав наявну у нього цінову інформацію з його внутрішньої бази за фактами попередніх митних оформлень позивачем ідентичних та подібних товарів, а саме: МД № 102040000/2016/047108 від 20.10.2016.
Тобто, реальною та єдиною підставою для коригування відповідачем митної вартості товарів позивача стала інформація про вищий рівень раніше визнаних (визначених) відповідачем митних вартостей подібного товару.
Однак, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
Нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості раніше оформленого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Здійснюючи імпорт товару в рамках одного Контракту, кожна поставка товару, між тим, відбувається на підставі різних додатків до цього Контракту, в яких сторонами визначається індивідуальна партія кожного з видів товару з особистим номером маркування (до якого закладено інформацію про характеристики та властивості партії товару) та встановлюється ціна для кожної такої категорії товару на певний період часу поставок. Тобто, незважаючи на однакову назву та країну походження товару, ціни на товар відрізняються, зокрема, в залежності від характеристик партії, а також загальної ваги та часу поставки товару. З цих підстав, ціни на товар одного загального виду не можуть бути постійно на одному рівні.
Більш того, така підстава як наявність відомостей про вищу ціну митних оформлень аналогічного товару, не відповідає положенням частини 3 статті 53 МК України, та ч. 1 ст. 55 МК України, тому, сама по собі, не наділяє митний орган правом коригування заявленої митної вартості.
Таким чином, факт наявності в автоматизованій системі митного органу інформації, що подібний товар розмитнювався раніше за вищою вартістю, сам по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів шляхом винесення рішень про коригування.
Причиною відмови у митному оформленні товарів, що викладена Відповідачем у картках відмови зазначено: «У порушення вимог частини шостої статті 54 Митного кодексу України від 13.03.12 № 4495-VI (зі змінами та доповненнями) (далі - МКУ) уповноваженою особою заявлені неповні відомості про митну вартість товару, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості на підставі ст. 54 МКУ, та після проведення консультації згідно частини 5 статті 55 та частини 4 статті 57 МКУ митним органом було з'ясовано, що декларантом документально не підтверджено вартісні показники складових митної вартості по товару.»
Відповідно до положень статті 256 МК України, «відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.»
Аналогічна вимога до змісту картки відмови міститься в пунктах 7.1., 7.2. «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 631 (надалі - «Порядок № 631»): «картка відмови складається для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.»
Отже, карта відмови, як завершальне рішення митного оформлення, має бути вмотивованим та містити вичерпні вимоги для визнання митної вартості за основним методом.
Натомість, спірні картки відмови відповідача, в порушення вимог статті 256 МК України та Порядку № 631, не є вмотивованими, так вони:
- не містять обґрунтування причин відмови в митному оформленні, а саме, відповідач не зазначив, які саме вартісні показники складових митної вартості по товару є непідтвердженими, та які відомості про митну вартість товару є неповними;
- не містять роз'яснення вимог, виконання яких могло б забезпечити можливість прийняття митних декларацій за заявленим методом визначення митної вартості, а саме не вказано з посиланням на відповідні норми закону, які відомості про митну вартість підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та в яких документах містяться, а також які саме вартісні показники складових митної вартості та якими документами мають підтверджуватись за вимогами закону.
Зазначені порушення вказують на необґрунтоване та формальне прийняття відповідачем Карток відмови в митному оформленні, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.
Підсумовуючи вказані обставини, суд зазначає, що відмова митного органу у застосуванні контрактної ціни при визначенні митної вартості імпортованого товару на підставах, які не передбачені законом, з врахуванням тільки цінової інформації попередньо визнаних (визначених) митних вартостей подібного товару є неприпустимим та не відповідає ані встановленому Митним кодексом України порядку контролю правильності визначення митної вартості товарів, ані загальним принципам та засадам здійснення державної митної справи в Україні.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з висновком Верховного суду України, який викладено в постанові від 31 березня 2015 року (справа № 21-127а15) у подібних правовідносинах, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.
Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов Приватного акціонереного товариства "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" необхідно задовольнити в повному обсязі.
Сплачений позивачем судовий збір необхідно стягнути на його користь в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними і скасувати рішення Чернігівської митниці ДФС про коригування митної вартості товару - «жилка необробленого тютюну типу Вірджинія, трубовогневої сушки, для виробництва сигарет (країна походження Бразилія)» з застосуванням резервного методу на рівні 0,98 дол. США/кг: № UА102180/2017/000022/2 від 17.05.2017, № UА102180/2017/000024/2 від 05.07.2017, № UА102180/2017/000025/2 від 12.07.2017, № UА102180/2017/000027/2 від 14.07.2017, № UА102180/2017/000030/2 від 26.07.2017, № UА 102180/2017/000031/2 від 26.07.2017, № UА102180/2017/000032/2 від 10.08.2017, № UА102180/2017/000033/2 від 10.08.2017.
Визнати протиправними і скасувати Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, якими відмовлено Приватному акціонереному товариству "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" у митному оформленні товару: «жилка необробленого тютюну типу Вірджинія, трубовогневої сушки, для виробництва сигарет (країна походження Бразилія) за основним методом визначення митної вартості товару - за ціною договору (контракту): № UА102180/2017/00015, № UА102180/2017/00021, № UА102180/2017/00022, № UА102180/2017/00024, № UА102180/2017/00027, № UА 102180/2017/00028, № UА102180/2017/00030, № UА102180/2017/00031.
Стягнути з Чернігівської митниці ДФС України на користь Приватного акціонереного товариства "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань в розмірі 25 600,00 грн..
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя С.Л. Клопот