"30" листопада 2017 р.Справа № 916/2331/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Величко Т.А.,
суддів В.В. Бєляновського, К.В. Богатиря
(згідно розпорядження керівника апарату від 29.11.2017р. №1337 щодо повторного автоматизованого розподілу судової справи)
при секретарі: Колбасовій О.Ф.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1;
від відповідача - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунай Агрос”
на рішення господарського суду Одеської області від 28.11.2016 р.
по справі № 916/2331/16
за позовом Приватного акціонерного товариства “Михайлівський райагропостач”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунай Агрос”
про стягнення 3359013,70 грн.,
В серпні 2016 року Приватне акціонерне товариство „Михайлівський райагропостач” звернулось до господарського суду Одеської області із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дунай Агрос” про стягнення заборгованості у загальному розмірі 3 359013,70 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 3 000 000,00 грн. та неустойки у розмірі 359 013,70 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором купівлі-продажу №1/42 від 16.02.2015р. зобов'язань щодо поставки сільськогосподарської продукції 2015 року врожаю.
У відзиві на позовну заяву ТОВ „Дунай Агрос” заперечувало проти позовних вимог у повному обсязі з підстав не надходження від ПАТ „Михайлівський райагропостач” замовлення на одержання товару, у зв'язку з чим, відповідач був позбавлений можливості поставити необхідну продукцію.
Також ТОВ „Дунай Агрос” було зазначено, що останнім було повернуто перераховані позивачем грошові кошти у сумі 3 000 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1842 від 09.09.2016р.
Рішенням господарського суду Одеської області від 28.11.2017 року у справі №916/2331/16 (суддя Желєзна С.П.) провадження у справі №916/2331/16 за позовом приватного акціонерного товариства „Михайлівський райагропостач” до товариства з обмеженою відповідальністю „Дунай Агрос” в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 3 000 000,00 грн. припинено.
Позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дунай Агрос” на користь Приватного акціонерного товариства „Михайлівський райагропостач” неустойку у розмірі 356 013 грн.70 коп., судовий збір в сумі 5340 грн. 20коп.
Судом встановлено, що відповідачем в процесі розгляду даної справи було повернуто основну суму заборгованості в розмірі 3 000 000,00 грн., а тому господарський суд дійшов висновку щодо відсутності між сторонами предмету спору в частині стягнення з ТОВ „Дунай Агрос” на користь ПАТ „Михайлівський райагропостач” попередньої оплати продукції у розмірі 3000 000,00 грн., що є підставою для припинення провадження у справі у зазначеній частині позовних вимог згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Щодо вимоги позивача про стягнення неустойки у сумі 356 013,70 грн., господарський суд дійшов висновку, що оскільки в укладеному між сторонами договорі купівлі-продажу №1/42 від 16.02.2015р. сторонами було погоджено розмір процентів за користування грошовими коштами, нарахування позивачем ТОВ „Дунай Агрос” неустойки у розмірі 356 013,70 грн. є законним та обґрунтованим.
В апеляційній скарзі, не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ “Дунай Агрос” просить рішення господарського суду Одеської області від 28.11.2016р. у справі №916/2331/16 - скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ „Михайлівський райагропостач” про стягнення неустойки в розмірі 356013,70 грн. та судового збору в розмірі 5340,20 грн. відмовити в повному обсязі.
Доводи скаржника ґрунтуються на порушеннях норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Так, господарським судом не взято до уваги, що п. 5.2 Договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки, недопоставки, прострочення в строках поставки, передбачених п.2.2 Договору або відмови від поставки продавець сплачує покупцеві неустойку/компенсацію у розмірі 24 % від фактично отриманої попередньої оплати товару. Тобто, відповідальність за непоставку продукції, прострочення зобов'язання, відсотки за користування грошовими коштами Договором не передбачені.
Також, під час підписання Договору №1/42 від 16.02.2015р., сторонами не була досягнута згода з усіх його істотних умов, тому виконати умови Договору відповідач не мав можливості. Так, предметом Договору відповідно до п.1.1 є поставка пшениці, але кількість тон, якого класу пшениця, якої репродукції продавець зобов'язаний був поставити покупцю у Договорі передбачено не було. Проте господарським судом не прийнято до уваги той факт, що ТОВ “Дунай Агрос” фактично було позбавлено можливості виконати умови Договору, у зв'язку з тим, що кількість та клас пшениці у Договорі не визначені.
Скаржник зазначає, що протягом терміну дії Договору та після спливу кінцевого строку поставки - 20.12.2015р., замовлення на поставку продукції за Договором №1/42 від ПАТ „Михайлівський райагропостач” не надходило. Не було заявок і на повернення передплати. Лише 10.08.2016р. ТОВ “Дунай Агрос” отримало претензію від 31.07.2016р. №31/07 про повернення передплати та про відмову від подальшої поставки і на першу вимогу позивача, відповідач повернув передплату у повному обсязі у сумі 3 000000,00 грн., що підтверджує копія платіжного доручення.
Апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою прийнято ухвалою суду від 26.12.2016р. у складі колегії суддів: головуючий суддя - Лавриненко Л.В., судді - Філінюк І.Г., Богатир К.В. з призначенням до розгляду в судовому засіданні.
У запереченнях на апеляційну скаргу від 31.01.2017р. ПАТ „Михайлівський райагропостач” просило суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ “Дунай Агрос”.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2017р. задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства “Михайлівський райагропостач” про проведення судового засідання 22.02.2017 р. о 10:00 год. в режимі відеоконференції, доручено Господарському суду Запорізької області забезпечити проведення судового засідання по справі № 916/2331/16, розгляд якої призначено на 22.02.2017 р. на 10:00 год., в режимі відеоконференції в приміщенні Господарському суду Запорізької області.
17 лютого 2017 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунай Кераміка” на рішення Господарського суду Одеської області від 28.11.2016 р.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 р. апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунай Кераміка” повернута на підставі п. п. 3, 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.
21.02.2017 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунай Кераміка” на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 р. по справі № 916/2331/16.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2017р. зупинено апеляційне провадження по справі № 916/2331/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунай Агрос” на рішення Господарського суду Одеської області від 28.11.2016 р. у справі № 916/2331/16 до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунай Кераміка” на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 р.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.03.2017р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунай Кераміка" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 у справі № 916/2331/16 повернуто скаржнику.
30.03.2017р. Вищим господарським судом України справу №916/2331/16 скеровано до господарського суду Одеської області.
21.04.2017р. справу №916/2331/16 скеровано господарським судом Одеської області до Одеського апеляційного господарського суду.
25.04.2017р. Одеським апеляційним господарським судом у зв'язку із надходженням касаційної скарги ТОВ “Дунай Кераміка” на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 р. справу №916/2331/16 скеровано до Вищого господарського суду України.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.06.2017р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунай Кераміка" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 у справі № 916/2331/16 повернуто скаржнику.
27.06.2017р. Вищим господарським судом України справу №916/2331/16 скеровано до господарського суду Одеської області.
10.07.2017р. справу №916/2331/16 скеровано господарським судом Одеської області до Одеського апеляційного господарського суду.
13.07.2017р. Одеським апеляційним господарським судом у зв'язку із надходженням касаційної скарги ТОВ “Дунай Кераміка” на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 р. справу №916/2331/16 скеровано до Вищого господарського суду України. Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.09.2017р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунай Кераміка" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 у справі № 916/2331/16 повернуто скаржнику.
19.09.2017р. Вищим господарським судом України справу №916/2331/16 скеровано до господарського суду Одеської області.
09.10.2017р. справу №916/2331/16 скеровано господарським судом Одеської області до Одеського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.10.2017р. провадження по справі № 916/2331/16 поновлено з 01.11.2017 р. та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 01.11.2017 р. на 11:30 год., доручено Господарському суду Запорізької забезпечити проведення судового засідання по справі № 916/2331/16, розгляд якої призначено на 01.11.2017 р. на 11:30 год., в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Запорізької області.
26.10.2017р. від ТОВ “Дунай Агрос” надійшла заява про припинення апеляційного провадження на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України та повернення сплаченого судового збору за платіжним дорученням №3524 від 12.12.2016р. на суму 5962 грн. та №3638 від 25.01.2017р. на суму 4946172 грн. Заяву мотивовано тим, що 23.10.2017р. відповідачем виконано рішення господарського суду Одеської області від 28.11.2016р. у справі №916/2331/16 у повному обсязі та сплачено позивачу суму заборгованості, а саме - неустойку у розмірі 356013,70 грн. та судовий збір у розмірі 5340,20 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №752 від 23.10.2017р.
У зв'язку із перебуванням у відрядженні головуючого судді Лавриненко Л.В., на підставі розпорядження керівника апарату Одеського апеляційного господарського суду №1243 від 31.10.2017р. та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.10.2017 сформовано новий склад колегії головуючий суддя Величко Т.А. судді: Богатир К.В., Філінюк І.Г.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, у складі колегії суддів: головуючий суддя: Величко Т.А., судді: Богатир К.В., Філінюк І.Г., розгляд апеляційної скарги призначено на 30.11.2017 р. о 11:00 год., доручено Господарському суду Запорізької області забезпечити проведення судового засідання по справі № 916/2331/16, розгляд якої призначено на 30.11.2017 р. на 11:00 год., в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Запорізької області.
01.11.2017р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ “Дунай Агрос” надійшло повідомлення про те, що 23.10.2017р. відповідачем виконано рішення господарського суду Одеської області від 28.11.2016р. у справі №916/2331/16 у повному обсязі та сплачено позивачу суму заборгованості, а саме - неустойку у розмірі 356013,70 грн. та судовий збір у розмірі 5340,20 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №752 від 23.10.2017р., а отже між сторонами відсутній спір, який є предметом розгляду справи « 916/2331/16.
Розпорядженням керівника апарату суду від 29.11.2017 року №1337 „Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи” призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2331/16 з підстав перебування судді Філінюка І.Г. у відрядженні.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 року по справі №916/2331/16 апеляційну скаргу ТОВ “Дунай Агрос” прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Величко. Т.А., судді: Бєляновський В.В., Богатир К.В. та призначено розгляд апеляційної скарги на 30.11.2017 року об 11:00.
Представники відповідача в судове засідання не з'явились, та не скористалися своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлялися належним чином про день, час і місце розгляду справи.
Отже, неявка відповідача не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2017р. та 29.11.2017р. - явка представників сторін обов'язковою не визнавалась. Крім цього, у п.5 вищевказаної ухвали зазначено, що нез'явлення представників сторін у судове засідання апеляційної інстанції не тягне за собою перенесення судового розгляду на інші строки і не є перешкодою для розгляду скарги по суті. За таких обставин судова колегія вважає, що матеріали справи дають можливість розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутності представників відповідача.
30.11.2017р. в судовому засіданні в режимі відеоконференції колегія суддів, розглянувши заяву ТОВ “Дунай Агрос” від 26.10.2017р. про припинення апеляційного провадження на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України та повідомлення від 01.11.2017р. зазначає наступне.
Відповідно до п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) та залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Приписи статей 80 і 81 ГПК застосовуються і в судах апеляційної та касаційної інстанцій (в останній - з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, передбачених статтею 111-7 ГПК) щодо розгляду відповідно апеляційних і касаційних скарг.
В п. 4.2 вищевказаної постанови зазначено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі. (п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Відповідно до абз.7 п.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» частиною першою статті 104 ГПК не передбачено можливості скасування або зміни рішення у зв'язку із зміною стану розрахунків між сторонами (наприклад, зменшення або збільшення заборгованості), якщо така зміна сталася після прийняття рішення місцевого господарського суду.
А отже у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для задоволення заяви ТОВ “Дунай Агрос” про припинення апеляційного провадження на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, адже станом на дату винесення оскаржуваного рішення спір між сторонами існував, неустойка у розмірі 356013,70 грн. не була погашена відповідачем.
Перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього в засіданні в режимі відеоконференції представника позивача, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого.
Як свідчать матеріали справи і це встановлено господарським судом, 16.02.2015р. між ПАТ „Михайлівський райагропостач” (Покупець) та ТОВ „Дунай Агрос” (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 1/42, у відповідності до п. п. 1.1, 1.2, 1.6 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупцеві на умовах франко-склад Покупця сільськогосподарську продукцію врожаю 2015р. (далі - продукція), а Покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість згідно умов цього договору: найменування продукції - пшениця; ціна грн. за тону - 3 000,00 грн.; сума - 3 000 000,00 грн. Загальна вартість договору три мільйони грн., в тому числі ПДВ п'ятсот тисяч грн. Продавець підтверджує, що продукція, яка буде поставлятись за цим договором, безпосередньо вирощена товаровиробником і буде першою поставкою у розумінні п. 15 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п. 2.1-2.2 договору купівлі-продажу № 1/42 від 16.02.2015р., Продавець по товарно-транспортним накладним, оформленим у відповідності до чинного законодавства з ведення первинних документів у відповідності до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” своїм автотранспортом здійснює поставку продукції на умовах EXW-зерновий склад АТ „Михайлівський райагропостач”, розташований за адресою: смт. Пришиб, вул. 70 років Радянської влади, 1 або на інший елеватор, який має бути погоджений сторонами додатково. Кінцевий строк поставки продукції: до 20.12.2015 року.
Згідно з п. п. 3.2-3.3 договору купівлі-продажу № 1/42 від 16.02.2015р., Покупець здійснює попередню оплату вартості продукції протягом 3-х банківських днів з моменту підписання цього договору та надання рахунків на оплату. Датою поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2015р. вважається дата виписки та надання Покупцеві оригіналів наступних документів: видаткова накладна, акт приймання-передачі прав власності на продукцію.
Згідно з п. 7.5 договору купівлі-продажу № 1/42 від 16.02.2015р. договір набуває чинності з дати підписання договору і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
На виконання умов укладеного між сторонами договору, ПАТ „Михайлівський райагропостач” було перераховано на користь ТОВ „Дунай Агрос” грошові кошти у розмірі 3 000 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №252 від 17.02.2016р. та випискою по банківським рахункам ПАТ „Михайлівський райагропостач”.
В порушення взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу № 1/42 від 16.02.2015р. ТОВ „Дунай Агрос” у визначений строк не поставило позивачеві продукцію, перераховані грошові кошти в якості попередньої оплати не повернуло.
31.07.2016р. позивач звернувся до ТОВ „Дунай Агрос” із претензією №31/07 від 31.07.2016р., у відповідності до якої зазначив, що відмовляється від поставки пшениці та вимагав повернути отриману передплату у розмірі 3 000 000,00 грн.
Платіжним доручення №1842 від 09.09.2016р. ТОВ „Дунай Агрос” повернуло грошові кошти у розмірі 3 000 000,00 грн. та просило суд відмовити у задоволенні позову ПАТ „Михайлівський райагропостач”.
Господарський суд приймаючи оскаржуване рішення дійшов висновку, що основна сума заборгованості на момент вирішення даного спору є погашеною та припинив провадження у справі у зазначеній частині позовних вимог згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення із ТОВ „Дунай Агрос” неустойки у розмірі 359 013,70 грн., господарський суд зазначив, що в укладеному між сторонами договорі купівлі-продажу № 1/42 від 16.02.2015р. сторонами було погоджено розмір процентів за користування грошовими коштами, що є підставою для нарахування відповідачу штрафних санкцій (неустойки).
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 713 ЦК України за договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору. До договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договорів контрактації сільськогосподарської продукції.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
В силу положень статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з приписами статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
В силу положень ч. ч. 1-2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
В порушення взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу № 1/42 від 16.02.2015р. ТОВ „Дунай Агрос” у визначений строк не поставило позивачеві продукцію, перераховані грошові кошти в якості попередньої оплати не повернуло.
З матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи відповідачем платіжним дорученням №1842 від 09.09.2016р. було повернуто позивачеві грошові кошти у розмірі 3 000 000,00 грн., а тому господарський суд правомірно припинив провадження в справі у зазначеній частині позовних вимог відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Стосовно позовних вимог позивача в частині стягнення неустойки в розмірі 359 013,70 грн. апеляційна інстанція зазначає наступне.
Відповідно до умов договору від 16.02.2015р. продавець зобов'язавя поставити та передати у власність Покупцеві на умовах франко-склад Покупця сільськогосподарську продукцію врожаю 2015р., а Покупець зобов'язався прийняти продукцію та оплатити її вартість згідно умов цього договору: найменування продукції - пшениця; ціна грн. за тону - 3 000,00 грн.; сума - 3 000 000,00 грн.
Відповідно до п. 5.2 договору купівлі-продажу № 1/42 від 16.02.2015р. у випадку порушення строків поставки, недопоставки, прострочення у строках поставки, передбачених у п. 2.2 цього договору, або відмови від поставки Продавець сплачує Покупцеві неустойку/компенсацію у розмірі 24 відсотки від фактично отриманої попередньої оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Позивач в позовній заяві посилаючись на ч. 1 ст. 549 ЦК України та умови договору, нарахував відповідачу неустойку у розмірі 359 013,70 грн., відповідно до наступного розрахунку: 3 000000,00 грн. x 24%/365 днів x 182 дні = 356 013,70 грн.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.3 ст.693 ЦК України визначено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Положеннями п. 6.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” передбачено, що підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).
В зв'язку з тим, що за умовами укладеного між сторонами договором від 16.02.2015р. було погоджено розмір процентів за користування грошовими коштами,господарським судом обґрунтовано стягнуто з відповідача неустойку в розмірі 356 013,70 грн.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Господарським судом при прийняті оскаржуваного рішення були досліджені всі фактичні обставини справи у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, в тому числі судом були досліджені докази надані відповідачем та надана їм належна правова оцінка.
З урахуванням вищевикладеного, наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 28.11.2016 року по справі №916/2331/16 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунай Агрос” - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України,
суд постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунай Агрос” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 28.11.2016р. у справі №916/2331/16 - без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Т.А. Величко
Суддя В.В. Бєляновський
Суддя К.В. Богатир