ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.11.2017Справа № 910/15979/16
За заявою Державного агентства резерву України
Про відстрочку виконання рішення суду
За позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі
Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських
портів України»
До Державного агентства резерву України
Про стягнення 121 718,26 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: Сидоренко Д.О.
Від відповідача (заявника): Свірська Н.П.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.17. у справі № 910/15979/16 позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 121 718,296 грн. та судові витрати в сумі 30 953,77 грн.
26.09.17. на виконання вищевказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.
10.11.17. через відділ діловодства суду від Державного агентства резерву України надійшла заява про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.17. у справі № 910/15979/16 строком на один рік.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.17. вказану заяву було призначено до розгляду на 28.11.17.
В судовому засіданні 28.11.17. позивачем було подано письмові заперечення на заяву відповідача.
В судовому засіданні 28.11.17. відповідачем було підтримано подану ним заяву, позивач проти задоволення означеної заяви заперечував.
Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, встановив:
Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Таким чином, ухвала про відстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.
При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.
Згідно з вказівками, що містяться в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Проте, нормами чинного законодавства, зокрема Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.
Як на підставу для відстрочки виконання рішення суду боржник посилається на те, що кошти спеціального фонду відповідача на 2017 рік використані практично в повному обсязі.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 р., виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Суд відзначає, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. Конституційного суду України по справі №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012р. Конституційного суду України по справі №11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.2013р. Конституційного Суду України по справі № 1 7/2013.
Виходячи з того, що згідно із ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України судове рішення по справі № 910/15979/16, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Окрім того, статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.
Отже, відповідачем не подано суду жодних належних доказів, в розумінні приписів ст. 34 ГПК України, на підтвердження викладених в заяві обставин, зокрема, того, що фінансовий стан останнього покращиться, результати господарської діяльності будуть позитивними, та що відстрочення наявної у відповідача заборгованості забезпечить виконання рішення Господарського суду міста Києва в даній справі і у майбутньому надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму на виконання рішення.
При цьому суд звертає увагу на те, що за змістом ст. 121 ГПК України тяжкий фінансовий стан відповідача на є підставою для відстрочки виконання рішення суду.
Оскільки, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконання рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що відстрочка виконання рішення суду зробить реальною можливість отримання боргу позивачем, та не зашкодить матеріальним інтересам та фінансовому стану останнього.
Крім того, суд відзначає, що обставини, на які посилається боржник як на підставу надання розстрочки виконання рішення не є винятковими (вказана правова позиція викладена в постановах ВГСУ від 12.03.13. у справі № 16/17-1265-2011 та № 12/5026/2408/2011 від 27.03.13.), а наданий до матеріалів справи звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду за ІІІ квартал 2017 року не є підставою для відстрочення виконання рішення, з огляду на що відсутні підстави для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст. 121 ГПК України.
Приписами ч. ч. 1, 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Розглянувши мотиви поданої заяви, врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання та надавши належну оцінку обставинам такого невиконання, дослідивши наявні докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Державного агентства резерву України про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.17. у справі № 910/15979/16 строком на один рік.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Відмовити Державному агентству резерву України в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.17. у справі № 910/15979/16 строком на один рік.
Суддя Т.М. Ващенко