ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.11.2017Справа №910/11803/13
За позовомКиївського національного університету будівництва і архітектури
доПриватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1»
простягнення 37 353,56 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
позивача:не з'явився;
відповідача:не з'явився.
Київський національний університет будівництва і архітектури (надалі - «Універистет») звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1» (надалі - «Товариство») про стягнення 37 353,56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання з відшкодування витрат на сплату земельного податку за договором № 05/2011-К від 28.11.2011, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 32 464,81 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 4 888,75 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2013 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.07.2013.
16.07.2013 представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з тим, що ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2012 порушено справу № 5011-44/18705-2012 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2013 зупинено провадження у справі № 910/11803/13 до вирішення господарським судом міста Києва заяви Київського національного університету будівництва і архітектури про визнання кредиторських вимог у справі № 5011-44/18705-2012 про визнання Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1» банкрутом.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.11.2017 поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 27.11.2017.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103044093611.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про поушення провадження у справі не виконав, відзив на позов до суду не подав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.
Місцезнаходження відповідача за адресою: 04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 29-б, на яку було відправлено ухвали суду, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
28.10.2002 між Університетом (замовник) та Закритим акціонерним товариством «Київміськбуд-1» (інвестор) було укладено договір № 1/9-11 на інвестування будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вул. Волинській, 9-11 у Солом'янському районі м. Києва (надалі - «Договір»).
Предметом Договору є проектування та будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вул. Волинській, 9-11 у Солом'янському районі м. Києва шляхом прямих інвестицій інвестора і коштів фізичних та юридичних осіб. Загальна житлова площа вбудовано-прибудованих приміщень визначається по закінченні проектування і підлягає уточненню після розробки робочої документації (п. 1.1 Договору).
27.12.2007 між сторонами була укладена Додаткова угода N 4 до Договору, якою внесено зміни до Розділу 5 Договору, а саме доповнено пунктом 5.4, відповідно до якого інвестор зобов'язується сплачувати замовнику суму податку на землю згідно виставленого рахунку, але не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним та надавати замовнику копії платіжних доручень про сплату платежів.
21 травня 2010 року відповідно до положень Закону України «Про акціонерні товариства» організаційно-правову форму Закритого акціонерного товариства «Київміськбуд-1» було змінено на Приватне акціонерне товариство «Київміськбуд-1».
28.11.2011 між сторонами укладено договір № 05/2011-К, відповідно до п. 1.1 якого відповідач зобов'язується щомісячно сплачувати позивачу суму податку на землю за користування земельною ділянкою, що знаходиться в Солом'янському районі м. Києва по вул. Волинській, 9-11, згідно виставленого позивачем рахунку, але не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним та надавати Університету копії платіжних доручень про сплату платежів.
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконання відповідачем зобов'язання з відшкодування сум земельного податку за період з 01.10.2012 по 31.04.2013.
Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 1.1 Договору № 05/2011-К від 28.11.2011 відповідач (субземлекористувач) взяв на себе зобов'язання щомісячно сплачувати позивачу (землекористувачу) суму податку на землю за користування земельною ділянкою, що знаходиться в Солом'янському районі м. Києва по вул. Волинській, 9-11, згідно виставленого позивачем рахунку, але не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.
Отже, з урахуванням ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 1.1 Договору № 05/2011-К від 28.11.2011 Товариство повинно було відшкодовувати Університету суми земельного податку до 10 числа місяця наступного за звітним.
Згідно розрахунку, проведеного у відповідності з приписами чинного законодавства та умовами Договору № 05/2011-К від 28.11.2011, сума податку за землю, що мала бути відшкодована відповідачем, за один місяць становить 4 637,83 грн.
За таких обставин, у відповідача наявний обов'язок з відшкодування позивачу податку на землю за період з 01.10.2012 по 31.04.2013 у розмірі 32 464,81 грн., а строк виконання такого зобов'язання настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Матеріалами справи підтверджується, наявність у відповідача перед позивачем заборгованості з відшкодування податку на землю за період з 01.10.2012 по 31.04.2013 у розмірі 32 464,81 грн. Вказана заборгованість відповідачем не спростована, доказів її погашення суду не надано.
В той же час, ухвалою господарського суду міста Києва від 27.12.2012 порушено провадження у справі № 5011-44/18931-2012 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, призначено підготовче засідання та введено процедуру розпорядження майном боржника.
В ході розгляду справи № 5011-44/18931-2012, ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2015, відмовлено в задоволенні заяви Університету про визнання грошових вимог до боржника на суму 144 919,73 грн., яка в тому числі складалась із заборгованості заявленої у справі № 910/11803/13.
В обґрунтування такої відмови судом зазначено, що вимоги із відшкодування сплати податку на землю за період з 01.01.2012 по 23.12.2012 є конкурсними вимогами, а оскільки вони заявлені з порушенням строку, визначеного Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», то вони не розглядаються та вважаються погашеними.
Стосовно вимог із сплати податку на землю за період з 24.12.2012 по 11.08.2014 суд зазначив, що вони є поточними вимогами та відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» можуть пред'являтись тільки в межах ліквідаційної процедури, а оскільки такі вимоги заявлені в процедурі розпорядження майном боржника, погодився з рішенням розпорядника майна про відмову у визнанні таких вимог в повному обсязі.
Відповідно до п. 54 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» № 15 від 18.12.2009 закон і ГПК не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону.
Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону.
Таким чином, якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, такі вимоги вважаються погашеними, а відтак заявлені у даній справі вимоги стосовно відшкодування податку на землю за період з 01.10.2012 по 23.12.2012 у розмірі 12 716,61 грн. вважаються погашеними та не підлягають задоволенню на підставі частини другої статті 14 Закону.
Постановою господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у справі № 5011-44/18931-2012 визнано Приватне акціонерне товариство «Київміськбуд-1» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Станом на момент вирішення судом питання про визнання боржника банкрутом та перехід до ліквідаційної процедури у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1» набрав чинності Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 в редакції від 22.12.2011, пунктом 11 Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Тобто, під час здійснення ліквідаційної процедури застосовувались положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 в редакції від 22.12.2011.
Повідомлення про визнання Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 19.05.2016 за № 31640.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі № 5011-44/18931-2012 затверджено мирову угоду від 10.01.2017, укладену між кредиторами Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1» та боржником, а також припинено провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Із змісту, затвердженої ухвалою суду від 06.02.2017, мирової угоди вбачається, що у справі № 5011-44/18931-2012 Університет з поточними вимогами до боржника не звертався, а відтак жодного рішення стосовно таких вимог не приймалось.
Відповідно до приписів ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, Приватне акціонерне товариство «Київміськбуд-1» не перебуває в процесі припинення, а ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі № 5011-44/18931-2012 дію мараторію припинено.
За таких обставин, вимоги про відшкодування податку на землю за період з 24.12.2012 по 31.04.2013, які визнані поточними, підлягають розгляду в порядку позовного провадження у даній справі, а враховуючи встановлену судом наявність заборгованості за вказаний період підлягають задоволенню.
Оскільки заборгованість наявна за період з 24.12.2012 по 31.04.2013, для встановлення суми, яка підлягає стягненню, суд здійснив наступний розрахунок: податок на землю за місяць поділений на кількість днів грудня місяця, що дорівнює суму податку на землю за один день (4 637,83/31=149,61), а враховуючи, що період стягнення починаєься з місяця, який включає лише 8 днів, то податок на землю за період з 24.12.2012 по 31.04.2013 має становити суму за грудень місяць (149,61*8=1 196,88) + суму за січень, лютий, березень, квітень (4 637,83*4=18 551,32), що дорівнює 19 748,20 грн.
Таким чином, правомірними та обгрунтованим є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування податку на землю за період з 24.12.2012 по 31.04.2013 у розмірі 19 748,20 грн.
Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 888,75 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 11.10.2012 по 30.04.2013 суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку з відшкодування податку на землю не виконав, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 1.1 Договору № 05/2011-К від 28.11.2011 передбачено, що при несвоєчасному внесенні плати, субземлекористувач зобов'язується сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Як вже зазначалось, провадження у справі про банкрутство відповідача порушено 27.12.2012, а відтак всі вимоги, які виникли до цієї дати та які у справі про банкрутсво не заявлені або заявлені з порушенням встановленого строку, на підставі ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вважаються погашеними, а відтак вимога про стягнення пені нарахованої за період з 11.10.2017 по 26.12.2012 не підлягає задовленню.
Також, у зв'язку з введенням мараторію на задоволення вимог кредиторів заявлена до стягнення пеня нарахована за період з 27.12.2012 по 30.04.2013 відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не підлягає задоволенню.
За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Університету заборгованості з відшкодування податку на землю за період з 24.12.2012 по 31.04.2013 у розмірі 19 748,20 грн.
В частині стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування податку на землю за період з 01.10.2012 по 23.12.2012 у розмірі 12 716,61 грн. та пені у розмірі 4 888,75 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Київського національного університету будівництва і архітектури задовольнити частково.
2. Стягнути з Київського національного університету будівництва і архітектури (04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, будинок 29-Б; ідентифікаційний код 24595667) на користь Київського національного університету будівництва і архітектури (03680, м. Київ, пр. Повітрофлотський, будинок 31; ідентифікаційний код 02070909) заборгованість у розмірі 19 748 (дев'ятнадцять тисяч сімсот сорок вісім) грн. 20 коп. та судовий збір у розмірі 909 (дев'ятсот дев'ять) грн. 60 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 01.12.2017.
Суддя В.П. Босий