28 листопада 2017 року Справа № 922/1132/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідача,
суддів:Демидової А.М.,
Попікової О.В.,
розглянувши касаційну скаргуФонду гарантування вкладів фізичних осіб
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 року
у справі№ 922/1132/16 господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сиріус-1"
до відповідачів:1. Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" 2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Хрещатик" Костенко Ігоря Івановича
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Центральної об'єднаної податкової інспекції м. Харкова Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області
проусунення перешкод користування майном
за участю представників:
позивача - Іщенко Р.А.
відповідачів - 1) Самойленко С.В.
2) Костюченко І.В., Герасименко Т.В.
третьої особи - не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сиріус - 1" звернулось до місцевого господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про усунення перешкод у користуванні майном, зокрема, грошовими коштами, що належать на праві власності позивачу, шляхом зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Хрещатик" Костенко Ігоря Івановича перерахувати до Державного бюджету України 20 500 000 грн. за платіжними дорученнями позивача від 01.04.2016 року №№ 131-148, №№ 174-176 податку на додану вартість та за платіжними дорученнями №№ 149-166, 172, 173 податку на прибуток.
В подальшому позивач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про зміну предмету позову, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" щодо невиконання наданих ним платіжних доручень та зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб перерахувати до Державного бюджету України суму податків та зборів у розмірі 20 500 000 грн., яка частково прийнята судом першої інстанції до розгляду, зокрема, в частині зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб перерахувати до Державного бюджету України суму податків та зборів у розмірі 20500000 грн.
Справа слухалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.05.2017 року у справі №922/1132/16 (суддя Маринченко Я.В.) у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Сиріус - 1" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третьої особи - Центральної об'єднаної податкової інспекції міста Харкова Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області - відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Станіка С.Р., суддів: Куксова В.В., Гончарова С.А.) рішення господарського суду міста Києва від 04.05.2017 року у справі № 922/1132/16 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог; зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб перерахувати до Державного бюджету України суму податків та зборів загалом на суму 20 500 000 грн. відповідно до платіжних доручень Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" від 01.04.2016 року: з податку на додану вартість за: № 131 на суму 500 000 грн., № 132 на суму 500 000 грн., № 133 на суму 500000 грн., № 134 на суму 500 000 грн., № 135 на суму 500 000 грн., № 136 на суму 500 000 грн., №137 на суму 500 000 грн., № 138 на суму 500 000 грн., № 139 на суму 500 000 грн., №140 на суму 500 000 грн., № 141 на суму 500 000 грн., №142 на суму 500 000 грн., № 143 на суму 500 000 грн., № 144 на суму 500 000 грн., № 145 на суму 500 000 грн., № 146 на суму 500000 грн., № 147 на суму 500 000 грн., № 148 на суму 500 000 грн.; № 174 на суму 500 000 грн., №175 на суму 500 000 грн., № 176 на суму 500 000 грн., з податку на прибуток за: №149 на суму 500 000 грн., № 150 на суму 500 000 грн., № 151 на суму 500 000 грн., № 152 на суму 500 000 грн., № 153 на суму 500 000 грн., № 154 на суму 500 000 грн., № 155 на суму 500000 грн., № 156 на суму 500 000 грн., № 157 на суму 500 000 грн., № 158 на суму 500 000 грн., №159 на суму 500 000 грн., № 160 на суму 500 000 грн., №161 на суму 500 000 грн., № 162 на суму 500 000 грн., № 163 на суму 500 000 грн., № 164 на суму 500 000 грн., № 165 на суму 500 000 грн., № 166 на суму 500 000 грн., № 172 на суму 500 000 грн., № 173 на суму 500000 грн. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" витрат по сплаті судового збору за подачу позову 1378 грн. та 1 515,80 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
В касаційній скарзі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить скасувати постанову апеляційного господарського суду і залишити без змін рішення місцевого господарського суду.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" заперечує проти доводів викладених у ній, зазначаючи про їх безпідставність і необґрунтованість, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.
Колегія суддів касаційної інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, відзив на неї, заслухавши представників сторін та суддю-доповідача у даній справі, перевіривши матеріали справи, надану судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 7.1.2. статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Згідно частин 1 та 3 статті 1066 та статей 1074, 1089 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. На банк покладено обов'язок, за дорученням платника та його грошових коштів, розміщених на рахунку в банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
Судами попередніх встановлено, що 25.11.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Харківського регіонального відділення (відповідачем-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіріус - 1" (позивачем) укладено договір №26000001131198 банківського рахунка, згідно якого останньому відкрито поточний рахунок у національній валюті України - гривні за №26000001131198, за яким банк зобов'язався своєчасно здійснювати розрахункові операції клієнта (позивача) відповідно до чинного законодавства України і нормативно-правових актів Національного банку України.
01.04.2016 року позивачем, як клієнтом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", надано банку платіжні доручення №№ 131-148, 174-176, 149-166, 172, 173 на оплату до Державного бюджету України податку на додану вартість та податку на прибуток на загальну суму 20 500 000 грн.
Відповідно до пунктів 2.3., 2.3.1., 2.3.2. договору банківського рахунка банк має право повернути розрахунковий документ без виконання у день його надходження у разі невідповідного оформлення розрахункового документа, або якщо на вимогу банку клієнт не дасть документи і відомості, що потрібні для з'ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану або умисно подасть неправдиві відомості про себе. Також банк вправі відмовити клієнту у виконанні операції, яка містить ознаки такої, що підлягає фінансовому моніторингу. При цьому, і при поверненні розрахункового документа, і при відмові банку у виконанні платіжного доручення, банк має здійснити напис про причину повернення без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, та/або главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку України, який порушено), із зазначенням дати повернення, з підписами та відбитком штампа банка.
Зазначені умови договору узгоджені з приписами пунктів 2.15, 2.16., 2.17. Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року.
Згідно пункту 1.2. Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року, якщо банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: взяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку"; вжити заходів для відновлення своєї платоспроможності. Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.
Відтак, списання грошових коштів з рахунку позивача до Державного бюджету України за платіжними дорученнями від 01.04.2016 року повинно було відбутися або в цей же день або наступного робочого операційного дня, тобто 04.04.2016 року.
Разом з тим, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик", прийнявши платіжні доручення від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус - 1", не завершило банківську операцію з переказу коштів отримувача.
05.04.2016 року відповідно до постанови Правління Національного банку України №234 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 463 про запровадження з 05.04.2016 року тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Хрещатик" строком на один місяць до 04.05.2016 року. Уповноваженою особою на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Хрещатик" призначено Костенко Ігоря Івановича.
Невиконання банком вищевказаних платіжних доручень стало підставою звернення позивача з позовом у цій справі про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб перерахувати до Державного бюджету України суму податків та зборів у розмірі 20 500 000 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд вірно виходив з того, що надані позивачем платіжні доручення, всупереч вимогам діючого законодавства та умовам договору, не були виконані у встановлений строк і на момент їх подання до банку у останнього не було достатніх підстав для їх не виконання, чим порушено майнове право позивача на вільне володіння та розпорядження належними йому грошовими коштами. Разом з тим, встановивши, що на час розгляду спору в суді відбувається ліквідація банку і Національним банком України у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" відкликано банківську ліцензію, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що після початку процедури ліквідації задоволення вимог кредиторів відбувається в особливому порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дотриманням принципів черговості, у зв'язку з чим перерахування коштів на підставі спірних платіжних доручень на виконання умов договору є неможливим.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, пославшись на приписи статей 525, 526, 530, 1066, 1074, 1089 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, пунктів 8.1, 8.4 статті 8, пункту 22.4 статті 22, пункту 32.1. статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", вказав на помилковість висновку суду першої інстанції і зазначив про безпідставне невиконання банком доручення позивача в частині перерахування грошових коштів і порушення у зв'язку з цим майнових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус - 1" на вільне володіння та розпорядження належним йому майном. При цьому, вказав, що позивач не є вкладником банку у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і обмеження, встановлені частиною 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не поширюються на спірні правовідносини, оскільки платіжні доручення надійшли до банку 01.04.2016 року, тоді як тимчасова адміністрація у відповідача запроваджена з 05.04.2016 року і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набув усіх повноважень органів управління банком та має право продовжувати здійснення банком будь-який операцій, в тому числі зобов'язання Фонду, як уповноваженої особи банку, фактично продовжити (завершити) банківську операцію з перерахування до Державного бюджету України податків та зборів за платіжними дорученнями, наданими позивачем до банківської установи до запровадження тимчасової адміністрації. Запровадження у банку тимчасової адміністрації не звільняє останнього від виконання його договірних зобов'язань щодо виконання платіжних доручень, а передбачає наявність відповідних обмежень та черговості задоволення вимог.
Також господарський суд апеляційної інстанції послався на пункт 4 частини 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", за яким обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю тощо, що надійшли до банку з дня початку здійснення процедури виведення банку з ринку. В той час як, відповідно до пункту 5 статті 36 цього Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку). Крім того, судами враховано, що перераховані позивачем за вищевказаними платіжними дорученнями грошові кошти є податками на прибуток підприємств та на додану вартість, які є державними виплатами.
Разом з тим, висновки суду апеляційної інстанції не відповідають приписам нижченаведених норм матеріального права.
Так, пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього ж Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації, зокрема згідно з підпунктами 1, 2 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.
Таким чином, на момент звернення позивача з позовом у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, а на момент ухвалення судового рішення у цій справі розпочата процедура ліквідації, а тому на правовідносини сторін поширюються обмеження, встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і задоволення вимог кредиторів відбувається в особливому порядку, визначеному цим Законом, з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 вказаного Закону.
Як зазначалось вище, між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які носять майново-грошовий характер, а відтак, у даному випадку, позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, на якого поширюються обмеження, встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Таким чином, у спірних правовідносинах виконання платіжних доручень позивача обмежувалося положеннями пункту 1 частини 5 статті 36 цього Закону.
Відтак, за наявності факту запровадження на момент подачі позову до суду у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Хрещатик" тимчасової адміністрації внаслідок віднесення його до неплатоспроможних, господарським судом апеляційної інстанції безпідставно не застосовано до даних правовідносин положень пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно якої під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема, щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку, та, як наслідок, апеляційний господарський суд помилково вказав на наявність обставин, за яких відповідач зобов'язаний виконати договірні зобов'язання за вищезазначеним договором банківського рахунка.
Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіріус - 1" є кредитором Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" за договором, а вимоги позивача про перерахування коштів, які знаходяться на його рахунку в цьому банку, є майновими вимогами кредитора, які не могли бути виконані останнім в силу положень пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у зв'язку з введенням тимчасової адміністрації, висновки Київського апеляційного господарського суду про наявність правових підстав для зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити перерахування грошових коштів є неправильними.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України у справах №927/1379/15 від 10.06.2015 року та № 910/5560/14 від 01.04.2015 року.
Посилання суду апеляційної інстанції на те, що невиконання відповідачем свого обов'язку з перерахування коштів відбулося до введення тимчасової адміністрації не спростовують необхідності дотримання учасниками судового провадження вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку, запровадження якої станом на момент прийняття судового рішення у цій справі унеможливлювало задоволення майнових вимог позивача у будь-який іншій спосіб, ніж встановлено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Таким чином, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, дійшов вірного висновку, що після введення тимчасової адміністрації та початку процедури ліквідації банку виконання операцій з перерахування коштів на підставі спірних платіжних доручень на виконання умов договору є неможливим, а задоволення вимог позивача повинно здійснюватися із дотримання процедури, передбаченої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, які регулюють виконання зобов'язань та захист порушених прав, а тому не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, колегія суддів вважає помилковим, оскільки процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.
Разом з тим, посилання суду апеляційної інстанції на пункт 4 частини 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в обгрунтування нерозповсюдження обмежень, встановлених пунктом 1 частини 5 цієї статті, на перерахування позивачем за спірними платіжними дорученнями коштів в оплату податку на прибуток та податку на додану вартість, які, на думку апеляційного сулу, є державними виплатами, є неправильним через невідповідність приписам пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України, за яким податком є обов'язковий безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податків відповідно до цього Кодексу. Внаслідок чого віднесення судом апеляційної інстанції податку на прибуток на податку на додану вартість до державних виплат є невірним.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно статті 11110 цього ж Кодексу підставами для скасування рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Зважаючи на невірні висновки суду апеляційної інстанції щодо зобов'язань сторін, неправильне застосування норм матеріального права, постанова Київського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення місцевого господарського суду, прийнятого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 року у справі №922/1132/16 скасувати.
Рішення господарського суду міста Києва від 04.05.2017 року у справі №922/1132/16 залишити в силі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сиріус - 1" (61145, м. Харків, вул. Космічна, 26, кімн. 416, код ЄДРПОУ 32239577) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (01053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) 1 920 грн. судового збору за подання касаційної скарги.
Доручити господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.
Головуючий суддяС.В. Владимиренко
СуддіА.М. Демидова
О.В. Попікова