Справа № 348/2383/17
01 грудня 2017 року м. Надвірна
Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Міськевич О.Я., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про зобов'язання відповідача до вчинення певних дій,-
20.11.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про зобов'язання відповідача до вчинення певних дій, в якому проситьвизнати протиправною відмову Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області у здійсненні йому перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням суми допомоги на оздоровлення, на підставі довідки ТУ ДСА в Івано-Франківській області № 297 від 05.10.2017 р., а також щодо відмови у нарахуванні до розміру довічного грошового утримання 20% надбавки, як особі, що проживає у населеному пункті, що має статус гірського, та просить зобов'язати Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату шомісячного грошового утриманння у розмірі 80% судівської винагороди, з включенням суми матеріальної доромоги, починаючи з моменту звернення за отриманнням довічного грошового утримання з 06.10.2017 р., виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді без обмежень граничного розміру, з урахуваням раніше виплачених сум. А також зобов'язати Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області проводити нарахування та виплату йому щомісячного довічного грошового утримання в збільшеному на 20 % розмірі, як жителю населеного пункту, що має статус гірського, починаючи з 16.10.2017року відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він працював суддею Галицького районного суду. Рішенням ОСОБА_2 Правосуддя України від 29.09.2017р. у зв'язку з поданням заяви про відставку його було звільнено з посади судді Галицького районного суду Івано-Франківської області і наказом голови цього суду від 05.10.2017р. відраховано зі штату суду.
З 06.10.2017р. йому призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у розмірі 80 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді та перебуває на обліку в Надвірнянському об'єднаному Управлінні ПФУ Івано-Франківської області.
Після відрахування його зі штату Галицького районного суду Івано-Франківської області уповноваженою особою суду було підготовлено відповідний пакет документів для звернення до органів ПФУ для призначення довічного грошового утримання. Окрім інших документів, йому була надана довідка №296 від 05.10.2017року про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, де було вказано, що його заробітна плата, яка враховується при призначенні йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 28800,00 грн. на підставі якої йому і було призначене щомісячне довічне грошове утримання. Окрім того ним додатково була надана довідка за №297 від 05.10.2017року про виплату допомоги на оздоровлення при наданнні щорічної оплачувальної відпустки в розмірі 16000 грн, яка не була врахована при обчисленні щомісячного довічного грошового утриманння, а саме матеріальна допомога до відпустки у розмірі посадового окладу, яка включена в оподатковуваний дохід.
Проте, у зазначеній довідці помилково не була врахована одна з виплат, яка також підлягає врахуванню при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання, а саме - допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу, яка включена в оподаткований дохід.
Також йому не нараховується до розміру довічного грошового утримання 20 % надбавки, як особі, що проживає у населеному пункті, що має статус гірського незважаючи на те, що він проживає в м. Яремче Івано-Франківськоїобласті та 16.01.2013р. йрму надано статус особи, яка проживає на території населеного пункту, який має статус гірського
Не погоджуючись із розміром щомісячного довічного утримання, він 12.10.2017р. звернувся із відповідною заявою до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області.
Проте, листом відповідача за № 346/М-15 від 25.10.2017р. йому було відмовлено в перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання. Свою відмову відповідач мотивував тим, що матеріальна допомога на оздоровлення не передбачена ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року, а тому підстави для врахування її в заробіток для обчислення щомісячного довічного грошового утримання відсутні. З приводу доплати в розмірі 20 % як жителю гірського населеного пункту відповідно до Закону України "Про статус гірських населених пунктів" Надвірнянським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області надана відповідь з посиланням на те, що згідно із ст. 6 Закону Ураїни «про статус гірських наслених пунктів в Ураїні» від 15.02.1995р. не передбачено збільшення на 20 відсотків розміру щомісячного довічного грошового утримання судді.
Вважає дії відповідача протиправними, оскільки згідно ст. 136 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Враховуючи, що на зазначену матеріальну допомогу на оздоровлення нараховувалися внески по соціальному страхуванню та відповідні відрахування до ПФУ України, тому зазначена матеріальна допомога на оздоровлення повинна братися для розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Вважає дії відповідача протиправними оскільки він проживає постійно в м.Яремче Івано-Франківської області, має статус особи, що проживає на території гірського населеного пункту, а, отже, має право на гарантії і пільги, встановлені Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», зокрема, на збільшення грошового утримання на 20 відсотків.
Просить задоволити позов в повному об'ємі.
Ухвалою Надвірнянського районного суду від 21.11.2017р. у справі було відкрито скорочене провадження.
Відповідачу у передбаченому законом порядку було направлено позовну заяву та надано строк для подачі письмових заперечень проти позову.
З письмових заперечень представника Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області вбачається, що позивач перебуває на обліку в Надвірнянському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області та з 06.10.2017р. отримує довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Щомісячне довічне грошове утриманння судді у відставці призначено в розмірі 23040,00 грн. З 06.10.2017р. з урахуваннням стажу роботи на посаді судді 15 років 7 міс., що становить 80% від судівської винагороди 28800,00 грн.
Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» допомога на оздоровлення для обчисленння пенсії щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не враховується. Отже перерахунок пенсії на підставі довідки від 20.10.2017р. за № 04-12/2320-17 проводити не має підстав. Підвищення ж у вигляді 20% за проживання у гірському населеному пункті не може мати місце в даному випадку, оскільки довічне грошове утримання судді не включено у перелік соціальних виплат передбачених ст. 6 Закону №56/95-ВР до яких воно може застосовуватись.
Просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку скороченого провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивача ОСОБА_1 рішенням рішенням ОСОБА_2 Правосуддя України від 29.09.2017р. у зв'язку з поданням заяви про відставку було звільнено з посади судді Галицького районного суду Івано-Франківської області і наказом голови цього суду від 05.10.2017р. відраховано зі штату суду.
Позивач перебуває на обліку в Надвірнянському об'єднаному Управлінні ПФУ Івано-Франківської області та з 06.10.2017р отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке призачено в розмірі 23040 грн. з урахуванням стажу роботи на посаді судді 15 років 7 міс., що становить 80 % від судівської винагороди 28800 грн. (а.с. 12-16).
12.10.2017р позивач не погоджуючись із розміром щомісячного довічного утримання, звернувся із відповідною заявою до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області,долучивши при цьому довідку ТУ ДСА в Івано-Франківській області № 297 від 05.10.2017р. про те, що при наданні щорічної оплачувальної відпустки була нархована допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу 16000 грн., з якої утримано податок з доходів фізичних осіб, військовий збір та нарахований і сплачений податок до Державної подадкової інспекції в м. Івано-Франківськ єдиний соціальний внесок (а.с. 11).
Проте, листом відповідача за № 346/М-15 від 25.10.2017р. позивачу відмовлено в перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання. Свою відмову відповідач мотивував тим, що матеріальна допомога на оздоровлення не передбачена ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року, а тому підстави для врахування її в заробіток для обчислення щомісячного довічного грошового утримання відсутні. З приводу доплати в розмірі 20 % як жителю гірського населеного пункту відповідно до Закону України "Про статус гірських населених пунктів" Надвірнянським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області надана відповідь з посиланням на те, що згідно із ст. 6 Закону Ураїни «про статус гірських наслених пунктів в Ураїні» від 15.02.1995р. не передбачено збільшення на 20 відсотків розміру щомісячного довічного грошового утримання судді (а.с. 12-16).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.8 ОСОБА_3 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується.
Згідно ст.22 ОСОБА_3 України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією ОСОБА_3, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У відповідності до ч.1 ст.64 ОСОБА_3 України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених ОСОБА_3 України.
В силу вимог ст.126 ОСОБА_3 України незалежність і недоторканність суддів гарантується ОСОБА_3 і законами України.
Проголосивши незалежність і недоторканість суддів, ОСОБА_3 України передбачила однією з гарантій цієї незалежності право судді на відставку (п.9 ч.5 ст.126 ОСОБА_3 України).
З системного аналізу законодавства зміст поняття «право на відставку» слід розуміти як одну із позитивних підстав припинення суддею своїх повноважень з одночасним гарантуванням отримання належного матеріального забезпечення після відставки, а тому право судді на відставку, передбачене у п.9 ч.5 ст.126 ОСОБА_3 України, передбачає припинення повноважень судді, а також призначення належного матеріального забезпечення. При цьому, пенсія за віком, призначена на загальних підставах, не є таким матеріальним забезпеченням.
Крім того, за своєю правовою природою щомісячне довічне грошове утримання, на відміну від пенсії на загальних підставах, є гарантованою державою щомісячною грошовою виплатою, що служить забезпеченням належного матеріального утримання судді, яка призначається і нараховується державою за результатом багаторічної праці особи саме на суддівській посаді, виплачується лише за умови наявності встановленого законом стажу роботи на посаді судді та є складовою правового статусу судді, як фінансова гарантія незалежності суддів.
Такий висновок ґрунтується на аналізі чинного законодавства, а також рішень Конституційного Суду України та Європейського Суду з прав людини.
У відповідності до п.14 ч.1 ст.92 ОСОБА_3 України статус суддів визначається виключно законами України.
Пунктами 7, 8, 11 ч.4 ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що незалежність судді забезпечується, зокрема, окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням, а також правом судді на відставку.
У відповідності до ч.6 ст.48 вищезазначеного Закону при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених ОСОБА_3 України гарантій незалежності судді.
Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 зазначено, що щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсії) чи внаслідок припинення повноважень чи набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).
При цьому, у зазначеному рішенні Конституційний Суд України наголосив, що неодноразово висловлював та враховує попередні правові позиції стосовно гарантій незалежності суддів, зокрема і суддів у відставці, що були викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.
Згідно ч.2 ст.70 Закону України «Про Конституційний Суд України» у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку.
З метою реалізації зазначених повноважень (ч.2 ст.70 Закону України «Про Конституційний Суд України»), Конституційний Суд України, у п.8 мотивувальної частини вказаного Рішення від 03 червня 2013 року зазначив, що підлягає застосуванню ч.3 ст.138 Закону №2453 в редакції до змін, внесених Законом №3668, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».
Рішення Конституційного Суду України має преюдиційне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 р. №4-рп/2016визнано такими, що не відповідають ОСОБА_3 України (є неконституційними), положення: частини третьої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII; абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакціях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII; пункту 5 розділу III «;Прикінцеві положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Так, у п. 3 мотивувальної частини цього рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що при зменшенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді з 80 до 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, а також при виключенні положення, згідно з яким за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання судді збільшується на два відсотки від розміру його заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, відбулося зниження рівня матеріального забезпечення судді у відставці і як наслідок - гарантій незалежності такого судді, що може впливати на здійснення справедливого правосуддя та реалізацію права кожного на захист судом. Виключення положення щодо можливості перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі збільшенням грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, також знижує гарантії незалежності суддів.
Таку ж правову позицію Конституційний Суд України висловив у рішенні від 03.06.2013 р. № 3-рп/2013 (пункти 5, 7 мотивувальної частини) при розгляді питання щодо відповідності ОСОБА_3 України (конституційності) положень Закону N2453.
Таким чином, положення частини третьої статті 141 Закону N 2453 у редакції Закону N 213 звужує зміст та обсяг гарантій незалежності судді, а тому суперечить частині першій статті 55, частині першій статті 126 Основного Закону України.
Здійснюючи аналіз положень першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону N 2453 в редакціях Закону N 213, Закону N 911 на предмет їх відповідності Основному Закону України, Конституційний Суд України виходив з того, що він уже розглядав питання про недопустимість визначення в законі максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, зокрема у рішеннях від 18 червня 2007 року N 4-рп/2007, від 3 червня 2013 року N 3-рп/2013. У цих рішеннях Конституційний Суд України наголошував, що закріплення в законі максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів обмежує гарантії їх незалежності.
Крім того, Конституційний Суд України в п.6 мотивувальної частини вищезазначеного рішення констатував, що передбачене у пункті 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону N 213 скасування щомісячного довічного грошового утримання нівелює сутнісний зміст права судді на відставку та суперечить пункту 9 частини п'ятої статті 126 ОСОБА_3 України
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ, за нормами якого позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, а також Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ, на норми якого посилається відповідач у своїх запереченнях, містять IX розділ «Забезпечення суддів».
Перелік складових суддівської винагороди міститься у статтях 133 та 135 розділу «Забезпечення суддів».
Крім того, статтею 134 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453- УІ (IX розділ) передбачено надання суддям щорічної оплачуваної відпустки з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.
Виплату допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу передбачено і ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ (IX розділ), на норми якого посилається відповідач, тобто виплата допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу передбачена спеціальним законом, яким регулюється забезпечення судді, і вона носить систематичний характер.
До того ж, відповідно до п.п.2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за N 114/8713, допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників, належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Оскільки матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, й виплата передбачена спеціальним Законом, яким регулюється забезпечення суддів, і вона виплачується всім суддям, які використовують право на відпустку, тобто, матеріальна допомога на оздоровлення належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, а відповідно входить до структури заробітної плати, а за нормами ч.3 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-УІ з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 у відсотковому відношенні саме до заробітної плати, а не тільки до суддівської винагороди, передбачено визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з допомоги на оздоровлення нараховувався та був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, то незалежно від того, що вона не є складовою суддівської винагороди, допомога на оздоровлення повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
З правил діючої Інструкції № 5 «Зі статистики заробітної плати» вбачається, що матеріальна допомога на оздоровлення відноситься до заохочувальних і компенсаційних виплат та входить до складу фонду оплати праці.
З правил діючої Інструкції № 5 «Зі статистики заробітної плати» вбачається, що матеріальна допомога на оздоровлення відноситься до заохочувальних і компенсаційних виплат та входить до складу фонду оплати праці.
З копії довідки ТУ ДСА в Івано-Франківській області № 297 від 05.10.2017р. вбачається, що при наданні щорічної оплачувальної відпустки була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу 16000 грн., з якої утримано податок з доходів фізичних осіб, військовий збір та нарахований і сплачений податок до Державної подадкової інспекції в м. Івано-Франківськ єдиний соціальний внесок (а.с. 11).
Відповідно до ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
У Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).
Таким чином, суд прийшов до висновку , що відмова позивачу у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, з урахуванням розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, є протиправними.
Посилання відповідача про те, що позивач позбавлений підвищення у зв'язку із наданням їй статусу особи, що проживає у гірських населених пунктах, з підстав що таке підвищення не входить в склад довічного грошового утримання судді, є безпідставними, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону №56/95-ВР статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка.
Положеннями ч. 2 ст. 6 цього ж Закону передбачено, що розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.
Фінансування збільшення розміру пенсій, передбачене цією частиною, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Копією посвідчення від 16.01.2013р. серії А № 756665, підтверджується, те що позивач відноситься до особи, що постійно проживає у населеному пункті, якому надано статус гірського та має право на гарантії і пільги встановлені Законом №56/95-ВР. (а.с. 17).
Право на нарахування підвищення у розмірі 20% до довічного грошового утримання судді позивач набув з 06.10.2017 року з моменту звернення до відповідача з заявою про призначення довічного грошового утримання.
Крім того, судом встановлено те, що про порушення права на нарахування та виплату пенсії на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач дізнався саме з відмови відповідача, а тому строк звернення до суду позивачем не пропущено.
Відповідно до ст. 19 ОСОБА_3 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами України.
Доводи, наведені відповідачем у запереченнні, викладеного не спростовують, а тому судом відхиляються.
Враховуючи вище викладені обставини та з врахуванням ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному об»ємі.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 99, 100, 158-163, 167, 186, 187, 254 КАС України суд, -
Позов ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про зобов'язання відповідача до вчинення певних дій - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фондуУкраїни в Івано-Франківської області у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням суми допомоги на оздоровлення на підставі довідки довідки ТУ ДСА в Івано-Франківській області № 297 від 05.10.2017р.
Зобов'язати Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 з 06.102017р. перерахунок щомісячного грошового утримання з врахуванням суми допомоги на оздоровлення на підставі довідки ТУ ДСА в Івано-Франківській області № 297 від 05.10.2017р., та виплачувати без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області проводити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання в збільшеному на 20 % розмірі, як жителю населеного пункту, що має статус гірського, починаючи з 06.10.20917року відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» .
Стягнути з Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської на користь ОСОБА_1 640 грн.00коп. сплачених судових витрат.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, але якщо апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Надвірнянський районний суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Міськевич О.Я.