Головуючий у 1 інстанції - Бікезіна О. В.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
28 листопада 2017 року справа №236/1800/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого судді Блохіна А.А., суддів Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги представника позивача - ОСОБА_2, Управління Пенсійного фонду України м. Красний Лиман Донецької області на постанову Краснолиманського міського суду Донецької області від 03 жовтня 2017 року у справі № 236/1800/17 за позовом ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України м. Красний Лиман Донецької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання поновити та виплатити пенсію, -
20 червня 2017 року ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_2, звернулася до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає в невиплаті, починаючи з лютого 2016 року їй пенсії; визнання протиправним та скасування рішення УПФУ про призупинення (припинення) виплати пенсії; зобов'язання поновити виплату пенсії та утриматись від подальшого призупинення її виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 2009 року здобула право на отримання пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням, яке видане Пенсійним фондом України 09.12.2009 року. З 2009 року по 2014 рік позивач перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Калінінського району м. Горлівки. З грудня 2014 року в зв'язку з проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, ОСОБА_3, як внутрішньо переміщена особа, стала на облік до Управління Пенсійного фонду в м. Красний Лиман Донецької області, де отримувала пенсію до лютого 2016 року. Потім пенсійні виплати на картковий рахунок ОСОБА_3, в АТ Ощадбанк припинилися з невідомих їй причин.
Вважає, що підстав для припинення виплати пенсії не має, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Постановою Краснолиманського міського суду Донецької області від 03 жовтня 2017 року у справі № 236/1800/17 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України м. Красний Лиман Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_3 за період з 01.03.2016 до 30.06.2016 року.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Красний Лиман Донецької області поновити виплату пенсії ОСОБА_3, з 1 березня 2016 року до 30 червня 2016 року на той же банківський рахунок, н який пенсія їй перераховувалась до лютого 2016 року включно. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Допущено до негайного виконання постанову суду в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, представником позивача та відповідачем подано апеляційні скарги.
Представник позивача в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржену постанову суду та ухвалити нову постанову про задоволення позову в повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги представник позивача зазначає, що помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що Управлінням Пенсійного фонду України м. Красний Лиман Донецької області жодним чином не порушено права позивача на отримання пенсії з 01 липня 2016 року.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивач у визначеному законодавством порядку не вживав заходів, спрямованих на отримання належної їй суми пенсійних виплат та у зв'язку з цим не зміг отримати вказані виплати, тобто реалізувати гарантоване Конституцією право. Позивачем не надано до суду доказів того, що він позбавлений права і можливості реалізувати своє право на пенсійне забезпечення, гарантоване Конституцією України в порядку, визначеному нормами законодавства України, зокрема Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», тобто не встановлено порушення його прав.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд апеляційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, та набула право на отримання пенсії за віком в грудні 2009 року. В зв'язку з чим стала на облік до Управління Пенсійного фонду України Калінінського району м. Горлівка. 09 грудня 2009 року ОСОБА_3 було видане пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_3 (а.с. 6,7).
Відповідно до довідки від 11 грудня 2014 року № НОМЕР_2 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції ОСОБА_3 взято на облік до Управління соціального захисту населення Краснолиманської міської ради Донецької області як особу, яка перемістилася з тимчасово окупованої території - м. Горлівки Донецької області та перебуває за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).
У зв'язку з цим, відповідно до заяви позивача, її було взято на облік в УПФУ в м. Красний Лиман Донецької області, де вона отримувала пенсію, що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області від 30.08.2017 року № 2364 про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії (а.с. 37, 38).
Виплату пенсії позивачу проведено по лютий 2016 року, та на підставі Розпорядження начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман від 02 березня 2016 року з 01 березня 2016 року ОСОБА_3 було припинено виплату пенсії (а.с.36).
Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.
Згідно статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону №1058 за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Матеріалами справи встановлено, що розпорядженням начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман від 02 березня 2016 року з 01 березня 2016 року ОСОБА_3 припинено виплати пенсії.
Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI (далі - Закон №1058).
Згідно з ч.1 ст.49 Закону №1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Враховуючи наведені норми, колегія суддів дійшла висновку про порушення відповідачем вимог ч.1 ст. 49 Закону №1058, оскільки з березня 2016 року позивачці припинено виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Оцінюючи спірні правовідносини колегія суддів застосовує положення Конституції України, за якими, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
В даному випадку наявність у позиваки статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення тощо.
Колегія суддів застосовує при розгляді справи практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV. Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Отже, в діях відповідача містяться ознаки дискримінації відносно позивача, як внутрішньо переміщеної особи, та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно діючого законодавства.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми, якими регулюються спірні відносини, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач неправомірно припинив виплату пенсії позивачці. Суд першої інстанції вірно вирішив, що відповідач допустив протиправну дію щодо припинення виплати пенсії позивачці але не скасував відповідного розпорядження відповідача.
Відповідно до абз.4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі Постанова №637) починаючи з 1 липня 2016 р. виплата соціальних виплат, зокрема, за рахунок коштів Пенсійного фонду України, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Таким чином, Постановою №637 передбачено виплату соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виключно через установи публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», починаючи з 01.07.2016, тобто до липня 2016 року позивач мав право на отримання пенсії в будь-якій банківській установі.
Тобто, без відкриття позивачем рахунку в установі - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», у відповідача відсутні правові підстави для виплати пенсії з 01.07.2016 року.
Враховуючи наведені норми та встановлені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову щодо зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії ОСОБА_3 з 01.03.2016 по 30.06.2016 року включно.
В задоволенні позову щодо виплати пенсії, починаючи з 01.07.2016 необхідно відмовити, оскільки, як зазначено вище, без відкриття позивачем рахунку в установі - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», у відповідача відсутні правові підстави для виплати пенсії з 01.07.2016 року і заборгованість з виплати пенсії, яка утворилася з 01.07.2016 року може бути виплаченою тільки після відкриття позивачем такого рахунку.
Щодо заявленої позивачем вимоги про зобов'язання відповідача утриматись від подальшого припинення виплати пенсії, то вони не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки заявлені до суду за відсутності порушених прав позивача, тобто на майбутнє.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що внаслідок порушення судом норм матеріального та процесуального права, суд першої інстанції частково невірно вирішив справу за суттю вимог, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.195 ч.1, ст.196, ст.198 ч.1 п.3, ст.202 ч.1 п.4, ст.205 ч.2, ст. 207, суд ,-
Апеляційні скарги представника позивача - ОСОБА_2, Управління Пенсійного фонду України м. Красний Лиман Донецької області на постанову Краснолиманського міського суду Донецької області від 03 жовтня 2017 року у справі № 236/1800/17 задовольнити частково.
Постанову Краснолиманського міського суду Донецької області від 03 жовтня 2017 року у справі № 236/1800/17 за позовом ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України м. Красний Лиман Донецької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання поновити та виплатити пенсію - скасувати.
Позов ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України м. Красний Лиман Донецької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання поновити та виплатити пенсію - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Красний Лиман Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_3 період з 01.03.2016 до 30.06.2016 року.
Визнати протиправним та скасувати Розпорядження начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман від 02 березня 2016 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_3 з 01 березня 2016 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Красний Лиман Донецької області поновити виплату пенсії ОСОБА_3 з 1 березня 2016 року до 30 червня 2016 року включно.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Головуючий А.А. Блохін
Судді І.Д. Компанієць
Л.В. Ястребова