Номер провадження 2/754/5172/17
Справа №754/9101/17
Іменем України
17 листопада 2017 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді : Галась І.А.
при секретарі - Кудрі А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», 3-тя особа - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюк В.С. про визнання правочину нікчемним,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання нікчемним кредитного договору №006-Р/032479 від 28.12.2012 р., посилаючись на те, що кредитний договір між сторонами підписано не було, а відповідач без згоди позивача відкрив кредит по платіжній карті. Крім вказаного, відповідач не надав позивачу детального розпису складових загальної вартості кредиту та графіку погашення платежів.
Позивач та його представник в судовому засіданні вимоги позову підтримали в повному обсязі, посилаючись на викладене в ньому.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на викладене в письмових запереченнях, у відповідності до яких, між сторонами підписано Заяву-анкету, згідно з якою позивач був повідомлений про умови кредитування. При цьому, позивач користувався послугами банку та кредитними коштами, проте не виконав свої зобов'язання щодо повернення кредиту.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Частиною 1 ст. 27 ЦК України визначено, що правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.
Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено в судовому засіданні, 28.12.2012 р. між сторонами було укладено Договір про відкриття поточного рахунку та надання і використання платіжної картки, шляхом підписання Анкети-Заяви №006-Р/032479.
Відповідно до вказаної Анкети-Заяви, позивачу відкрито поточний рахунок в гривнях та видано платіжну карку Visa Gold, кредитний ліміт не встановлений.
Зокрема, своїм підписом позивач підтвердив, що ознайомлений з публічною пропозицією відповідача на укладання Договору про відкриття поточних рахунків, надання та використання платіжних карток та комплексного обслуговування фізичних осіб - резидентів України, з умовами та правилами надання банківських послуг, з тарифами Банку, які були йому надані для ознайомлення в письмовому вигляді.
Крім вказаного, зазначено, що до підписання цієї Анкети-Заяви позивача був ознайомлений в письмовій формі з інформацією про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту.
Анкета-Заява разом із публічною пропозицією відповідача та додатками до неї становить між Клієнтом та Банком Договір про відкриття поточного рахунку та надання і використання платіжної картки.
Відповідно до вимог ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Наслідком нікчемності правочину є, зокрема, відсутність у його сторін обов'язку виконувати умови такого правочину, навіть якщо він не визнавався судом недійсним.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач не наводить конкретних даних на користь своєї правової позиції щодо нікчемності укладеного ним договору, зокрема, посилання щодо не підписання договору суперечать доказам наявним в матеріалах справи.
Напроти норми закону про нікчемність правочину є імперативними та вимагають конкретного обґрунтування.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у договорі про надання споживчого кредиту зазначається детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.
Слід зазначити, що сукупна вартість кредиту, в розумінні ч. 4 ст. 11 Закону, розуміється як вартість послуг, пов'язаних з укладенням кредитного договору та обслуговуванням кредиту протягом усього часу існування відносин між Кредитором та Боржником, плата за користування кредитом.
З вказаною інформацією позивач був ознайомлений, про що свідчить його підпис в Анкеті-Заяві.
Як роз'яснено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійними», суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК).
Судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ч.1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст. 225 ЦК тощо).
Аналізуючи укладений сторонами договір, обсяг та зміст прав і обов'язків сторін, які передбачені Анкетою-Заявою та Публічною пропозицією банку, умовами та правилами надання банківських послуг, при підписанні спірного кредитного договору позивач погодився з його умовами, факт користування кредитними коштами підтверджується випискою по рахунку.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, у визначений спосіб захисту шляхом визнання договору нікчемним, оскільки договір укладено між сторонами в письмовій формі, за змістом правочину сторонами досягнуто всіх істотних умов обов'язкових для даного виду договору, при підписанні спірного кредитного договору позивач погодився з його умовами.
В той ж час, оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за ст. 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.
Зважаючи на викладене вище, вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись ст.ст. 10, 15, 30, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 525-526,530,551,536, 559 610,629, 1046-1056 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», 3-тя особа - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюк В.С. про визнання правочину нікчемним залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя