01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.06.2007 № 18/47-23/85
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Федорук О.А.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Групи капітального будівництва Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області
на рішення Господарського суду м.Києва від 27.03.2007
у справі № 18/47-23/85
за позовом Групи капітального будівництва Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області
до Державного підприємства Міністерства оборони України “Укрвійськбуд»
про визнання недійсним векселів
Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.12.2005 порушено провадження у справі № 18/47 за позовом Групи капітального будівництва Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області (далі - Група капітального будівництва УМВС України в Кіровоградській області) до Державного підприємства Міністерства оборони України “Укрвійськбуд» (далі - ДП МОУ “Укрвійськбуд») про визнання векселів недійсними та стягнення номінальної вартості векселя від 26.10.2001 № 723231290918 в сумі 250 048,74 грн. та номінальної вартості векселя від 27.12.2001 № 723231290919 в сумі 4356,00 грн.
Рішенням господарського суду м. Києві від 27.09.2006 у справі № 18/47 провадження у справі в частині визнання векселів недійсними припинено, а в частині позовних вимог відносно стягнення з відповідача номінальної вартості векселів відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2007 у справі № 18/47 рішення господарського суду м. Києві від 27.09.2006 скасовано, а справу передано до господарського суду м. Києва на новий розгляд в іншому складі суду.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.02.2007 справі присвоєно номер 18/47-23/85.
Рішенням господарського суду м. Києва від 27.03.2007 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду м. Києва від 27.03.2007, Група капітального будівництва УМВС в Кіровоградській області подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права.
ДП МОУ “Укрвійськбуд» проти доводів апеляційної скарги заперечувало і просило суд рішення господарського суду м. Києва від 27.03.2007 залишити без зміни, а апеляцій скаргу Групи капітального будівництва УМВС України в Кіровоградській області - без задоволення.
На підставі ст. 77 ГПК України у справі з 24.05.2007 по 05.06.2007 оголошувалась перерва.
В засідання суду, призначене на 05.06.2007 Група капітального будівництва УМВС України в Кіровоградській області повноважних представників не направила та не повідомила суд про причини їх неявки.
Керуючись ст. 75 ГПК України колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні» законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України “Про цінні папери і фондову біржу», Закону України “Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Закону України “Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України “Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.
Згідно ст. 21 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Випускаються такі види векселів: простий, переказний.
Простий вексель містить такі реквізити: а) найменування - "вексель"; б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму; в) зазначення строку платежу; г) зазначення місця, в якому повинен здійснюватись платіж; д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений; е) дату і місце складання векселя; є) підпис того, хто видає документ (векселедавця).
Переказний вексель повинен містити крім реквізитів, передбачених у підпунктах "а", "в - є" частини третьої цієї статті, також: просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму; найменування того, хто повинен платити (платника).
Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, вказаних у частинах третій і четвертій цієї статті, відповідно для простого і переказного векселів, не має сили простого або переказного векселя, за винятком таких випадків: а) вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядається як такий, що підлягає оплаті по пред'явленні; б) при відсутності особливого зазначення місце, позначене поруч з найменуванням платника (місце складання документа - для простого векселя), вважається місцем платежу і одночасно місцем проживання платника (векселедавця - для простого векселя); в) вексель, в якому не вказано місце його складання, визнається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.
Відповідно до ст. 75 Уніфікованого закону простий вексель містить: (1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).
Згідно ст. 76 Уніфікованого закону документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті.
Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням.
При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця.
Простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця.
Отже, документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, вказаних у зазначених статтях не має сили простого векселя, за винятком визначених випадків.
Видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»).
Вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою ( ч. 3 ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні»).
Відповідно ст. 34 Уніфікованого закону переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.
Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.
Строк платежу за переказним векселем, що підлягає сплаті у визначений строк від пред'явлення визначається або датою акцепту, або датою протесту.
При відсутності протесту недатований акцепт вважається стосовно акцептанта здійсненим в останній день строку, визначеного для пред'явлення для акцепту ( ст. 35 Уніфікованого закону).
Згідно ст. 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо, зокрема, індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37);
Що ж стосується платежу за втраченим векселем, то згідно ст. 11 Уніфікованого закону платіж за втраченим векселем може бути здійснений за умови встановлення права власності на нього в порядку визначеному законом.
Відповідно до ст. 260 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) особа, яка втратила цінний папір на пред'явника або вексель, може звернутися до суду із заявою про визнання їх недійсними і про відновлення її прав на втрачений цінний папір.
Заява подається до суду за місцезнаходженням емітента цінного папера на пред'явника або за місцем платежу за векселем.
Згідно ст. 267 ЦПК України за результатами розгляду справи суд ухвалює рішення про визнання втраченого цінного папера на пред'явника або векселя недійсним або про відмову в задоволенні заявленої вимоги. Рішення про визнання втраченого цінного папера на пред'явника або векселя недійсним є підставою для видачі заявникові цінного папера на пред'явника замість визнаного недійсним або проведення визначених ним операцій; для здійснення платежу за векселем або для видачі заявникові векселя замість визнаного недійсним та для відновлення зобов'язаними за векселем особами передавальних написів.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.07.2006 у справі № 2-1285/06 задоволено заяву Групи будівництва УМВС України в Кіровоградській області про відновлення права на втрачені векселі. Суд визнав недійсними втрачені векселя:
- простий вексель № 7232312902909 на суму 250048,74 грн., випущений філією Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» 1080 УНР 26.12.2001 року;
- простий вексель № 723231290919 на суму 4 356 грн. випущений філією Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» 1080 УНР 27.12.2001 року;
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15.09.2006 у справі № 2-1285/06 виправлено описки рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.07.2006 у справі № 2-1285/06 задоволено заяву Групи будівництва УМВС України в Кіровоградській області про відновлення права на втрачені векселі, зазначивши у тексті рішення номер векселю на суму 250048,74 грн. випущений філією державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» 1080 УНР 26.10.2001 року як № 723231290918.
Відповідно до ст. 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
З урахуванням того, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.07.2006 у справі № 2-1285/06 визнано недійсними простий вексель № 723231290918 на суму 250048,74 грн., випущений філією Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» 1080 УНР 26.12.2001 та простий вексель № 723231290919 на суму 4 356 грн. випущений філією Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» 1080 УНР 27.12.2001 у зв'язку з їх втратою, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог Групи капітального будівництва УМВС України в Кіровоградській області в частині визнання недійсними цих ж векселів з інших підстав , зокрема, у зв'язку з тим, що вони підписані не від імені юридичної особи і не є керівником юридичної особи, оскільки зазначені векселі вже визнанні недійсними в судовому порядку.
Крім того, зазначені в позовній заяві Групою капітального будівництва УМВС України в Кіровоградській області обставини, не можуть бути підставою для визнання недійсними векселів, оскільки вони не відповідають вимогам ст. 21 Закону України Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», ст.ст. 75, 76 Уніфікованого закону.
Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення номінальної вартості втраченого векселя від 26.10.2001 № 723231290918 в сумі 250 048,74 грн. та номінальної вартості втраченого векселя від 27.12.2001 № 723231290919 в сумі 4356,00 грн., оскільки, як вбачається із матеріалів справи, Групою капітального будівництва УМВС України в Кіровоградській області, згідно ст. 33 ГПК України не надано доказів того, що відповідно до ст. 11 Уніфікованого закону за управлінням в порядку, визначеному законом визнано право власності на втрачені векселя.
Наведені Групою капітального будівництва УМВС України в Кіровоградській області в апеляційній скарзі доводи колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони не ґрунтуються на вимогах вексельного законодавства і не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 27.03.2007.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду м. Києва від 27.03.2007 у справі № 18/47 - 23/85 залишити без зміни, а апеляційну скаргу Групи капітального будівництва Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області - без задоволення.
2. Матеріали справи № 18/47 - 23/85 повернути господарському суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді