01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.05.07 р. № 32/487-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Жицький М.І. - предст.;
від відповідача - Шепілов О.О. - предст.;
від третьої особи: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна податкова адміністрація у м.Києві
на постанову Господарського суду м.Києва від 27.11.2006
у справі № 32/487-А
за позовом Представництво фірми "Порвейр Трейдинг Лімітед"
до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м.Києва
третя особа відповідача Державна податкова адміністрація у м.Києві
третя особа позивача
про скасування податкового повідомлення-рішення
20.03.2007р., 03.04.2007р., 17.04.2007р. в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Компанія “Порвейр Трейдінг Лімітед» звернулась з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.06.2004р. № 0000692309/2, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 395853 грн.
Постановою Господарського суду міста від 27.11.2006р. у справі №32/487 позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 21.06.2004р. № 0000692309/2. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Компанії “Порвейр Трейдинг Лімітед» 3,40 грн. судового збору
Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю з підстав порушення норм матеріального права. На думку апелянта, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у вересні, листопаді 2003 року не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.
Не погоджуючись з прийнятою постановою третя особа звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю з підстав порушення норм матеріального права.
Позивачем надано заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в якому він не погодився з доводами апелянта та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову Господарського суду м. Києва від 27.11.2006р. залишити без змін, зазначивши, що судовим рішенням у справі № 11/11 від 01.04.2004р. підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за період вересень, листопад 2003р., а тому ці обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи в силу ст. 72 КАС України.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 21.06.2004р. № 0000692309/2 згідно з пп. “б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Представництву Компанії “Порвейр Трейдінг Лімітед» визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 395853,00 грн.
Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків Акта перевірки від 10.03.2004р. № 94-23/9-2638594 з питань відшкодування з бюджету ПДВ Представництвом Компанії “Порвейр Трейдінг Лімітед» (код ЄДРПОУ 26385374) за вересень, листопад 2003 року та Рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві про результати розгляду повторної скарги №2603/10/25-014 від 15.06.2004р.
Зазначений акт складений за результатами позапланової документальної перевірки з питань відшкодування з бюджету податку на додану вартість Представництва “Порвейр Трейдинг Лімітед» за вересень, листопад 2003 року, проведеної спеціалістами відділу перевірок відшкодування ПДВ управління податкового аудиту та валютного контролю ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі п. “д» ст. 3 Указу Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» №817/98 від 23.07.1998р. зі змінами і доповненнями та згідно з наказом ДПА України від 22.12.2001р. “Щодо підвищення ефективності контрольно-перевірочної роботи» та наказом ДПА у м. Києві №55 від 06.02.2003р. “Щодо здійснення ефективного контролю за діяльністю малоприбуткових підприємств та СПД, які заявили до відшкодування ПДВ більше 1 млн. грн.» із змінами та доповненнями.
В Акті перевірки від 10.03.2004р. № 94-23/9-2638594 зроблено висновок про порушення вимог пп.7.2.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість», а саме, ненадання до перевірки документів, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту, що призвело до завищення від'ємного значення по ПДВ на суму 1043657 грн.
У Рішенні Державної податкової адміністрації у м. Києві про результати розгляду повторної скарги №2603/10/25-014 від 15.06.2004 зазначено про необхідність додатково нарахувати податкові зобов'язання по ПДВ у сумі 395853,00 грн., оскільки, під час проведення перевірки не враховано у складі суми визначеного податкового зобов'язання по ПДВ за вересень, листопад 2003 року суму 395853,00 грн., за актом перевірки донараховано 678104,00 грн.
Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.2002р. № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка згідно з підпунктом 7.2.3. цього Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (п.7.2.4 Закону).
У відповідності з пунктом 9.6. статті 9 Закону свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. за № 238/97-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пунктом 14 Указу Президента від 07.08.98р. №857/98 “Про деякі зміни в оподаткуванні» із змінами та доповненнями передбачено, що у разі якщо починаючи з податкового періоду, протягом якого проведено добровільну реєстрацію і до податкового періоду, в якому досягається зазначений обсяг оподатковуваних операцій (3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), різниця між загальною сумою податкових зобов'язань звітного періоду та сумою податкового кредиту такого платника податку має від'ємне значення, сума податку на додану вартість зараховується у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів. Якщо протягом такого строку суми від'ємного значення податку залишаються не погашеними сумами податкових зобов'язань, вони враховуються під час визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, або суми бюджетного відшкодування за наслідками податкового періоду, в якому були досягнуті зазначені обсяги оподатковуваних операцій.
Згідно з п.9 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17 березня 2001 року N 110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.01р. за N 268/5459 у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, ідо нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.
Штрафні санкції згідно з абзацами другим та третім цього пункту застосовуються в порядку та розмірах, визначених підпунктом 6.1.3 пункту 6 цієї Інструкції.
У разі, якщо в результаті перевірки зменшується сума податку на додану вартість, заявлена до відшкодування, яка не була відшкодована з бюджету, штрафні санкції не застосовуються.
Відповідно до пп. 6.1.3 п.6 вищезазначеної Інструкції у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом першої інстанції помилково зроблено висновок про безпідставність донарахування позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 395853 грн. з огляду на обставин встановлені судовими рішеннями у справі № 11/11, оскільки правомірність формування податкового кредиту саме в цій сумі при розгляді справи № 11/11 судами не досліджувалась, а отже відсутні підстави вважати доведеними такі обставини згідно ст. 72 КАС України у даній справі.
Разом з тим, позивачем як і під час перевірки, так і під час розгляду даної справи у суді першої інстанції не надано підтверджуючих документів правомірності формування податкового кредиту в сумі 395853 грн., яке донараховано відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням в якості податкового зобов'язання згідно з п. 9 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби.
За таких обставин, колегія суддів вважає спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем в межах повноважень на підставі правомірних висновків акта перевірки.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження позовних вимог, в той же час відповідачем надано достатньо доказів та обґрунтувань правомірності прийняття оспорюваного рішення.
З врахуванням вищевикладеного, апеляційна колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про повне задоволення позову, та вважає що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
За таких обставин, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а постанова Господарського суду міста Києва від 27.11.2006р. у даній справі не відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, прийнята з порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню в повному обсязі.
Керуючись статтями 94, 198, 200, 202, 205, 206, 209 Кодексу адміністративного судочинства України Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві задовольнити.
2. Постанову Господарського суду м. Києва від 27.11.2006р. у справі № 32/487 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. В позові відмовити повністю.
5. Матеріали справи № 32/487 повернути Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді