22 листопада 2017 року м. Київ К/800/32468/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Швець В.В., перевіривши касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 22 травня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про визнання рішення незаконним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 9 жовтня 2017 року касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, а особі, яка її подала, надано строк для усунення вказаних недоліків.
У визначений строк недоліки усунуто.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним рішення Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови в призначенні йому одноразової грошової допомоги в зв'язку із втратою працездатності під час проходження служби в органах внутрішніх справ України та поверненні матеріалів без права на виплату до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, скасувати рішення Міністерства внутрішніх справ України щодо відсутності правових підстав у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги, зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України повторно подати до Міністерства внутрішніх справ України висновок та відповідний пакет документів щодо можливості призначення йому одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівникам міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 №850, зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти від Головного управління Міністерства внутрішніх справ України висновок та відповідний пакет документів щодо призначення йому одноразової грошової допомоги, а також зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України призначити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням І групи інвалідності відповідно до вказаного вище Порядку №850 та статті 23 Закону України «Про міліцію».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у період з 2 жовтня 1969 по 12 лютого 1996 року він проходив службу в управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області та був звільнений зі служби за віком. За результатами обстеження у військово-лікарській комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області позивачу встановлено непридатність до військової служби в зв'язку з захворюванням, пов'язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ, про що видано відповідне свідоцтво про хворобу від 29 грудня 1995 року №3423/176. Пізніше, 23 квітня 1996 після обстеження Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №1 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності та проведено виплату одноразової грошової допомоги за ІІІ групу інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ та наслідками Чорнобильської АЕС відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію». В подальшому 3 серпня 2010 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №1 було проведено повторний огляд та встановлено позивачу ІІ групу інвалідності, пов'язану з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а також проведено виплату одноразової грошової допомоги за 2 групу інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Аналогічну виплату проведено позивачу на підставі встановлення йому І групи інвалідності у зв'язку із проведенням чергового огляду 21 жовтня 2016 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №1. Так, 29 листопада 2016 року позивач звернувся із заявою до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України із вимогою отримати одноразову грошову допомогу відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» та абзацу 2 пункту 1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707. Проте листом ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 24 лютого 2017 року позивачу повідомлено про те, що Міністерство внутрішніх справ України повернуло без задоволення матеріали про призначення йому одноразової грошової допомоги, оскільки, первинне встановлення ІІІ групи інвалідності відбулося у 1996 році, ІІ - у 2010 році та І - у вересні 2016, що перевищує дворічний термін. В свою чергу позивач вважає рішення Міністерства внутрішніх справ України протиправним, оскільки порушено його право на отримання вищезазначеної одноразової грошової допомоги, яке встановлено частиною 6 статті 23 Закону України «Про міліцію».
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 22 травня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у затвердженні висновку про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути матеріали про призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, з прийняттям відповідного рішення, врахувавши обставини, викладені судом у даній справі та з урахуванням раніше виплаченої суми.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Так, судами встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ у період з 2 жовтня 1969 року по 12 лютого 1996 року та був звільнений з органів внутрішніх справ в запас за віком. З копії свідоцтва про хворобу №3423/176 від 29 грудня 1995 року вбачається, що у позивача наявне захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Згідно довідки до Акту огляду Медико-соціальною експертною комісією серії 2-18 АС №161664 від 23 квітня 1996 року позивачу за результатами первинного огляду з 23 квітня 1996 року встановлено ІІІ групу інвалідності, пов'язану з виконанням службових обов'язків по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, ступінь втрати професійної працездатності складає 40%.
Згідно довідки до Акту огляду Медико-соціальною експертною комісією серії ЖИА №007087 від 3 серпня 2010 року позивачу за результатами повторного огляду з 3 серпня 2010 року встановлено ІІ групу інвалідності, пов'язаної з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, ступінь втрати професійної працездатності з 8 червня 2010 року складає 50%.
Згідно довідки до Акту огляду Медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №528699 від 21 жовтня 2016 року вбачається, що позивачу за результатами чергового огляду з 14 вересня 2016 року встановлено І групу інвалідності, внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, ступінь втрати професійної працездатності складає 90%.
Листом голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 24 лютого 2017 року позивача повідомлено про те, що Міністерство внутрішніх справ України повернуло без задоволення матеріали про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з невідповідністю вимогам пункту 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, оскільки, первинне встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності відбулося у 1996 році, ІІ - у 2010 році та І - у вересні 2016 року, що перевищує дворічний термін.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки позивачу встановлено інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків при проходженні служби саме в органах внутрішніх справ, а тому відповідно позивач відноситься до категорії осіб, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію».
Також суди виходили з того, що відповідно до положень пункту 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. При цьому вказана норма Порядку №850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а тільки встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності, а тому відповідач діяв не у спосіб та не в порядку, що визначені чинним законодавством, відтак його дії є протиправними.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України призначити позивачу одноразову грошову допомогу, суди виходили з того, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги, а тому суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень.
Міністерство внутрішніх справ України подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити не лише посилання на помилкове застосування норм матеріального права при вирішенні справи та порушення судами норм процесуального права, а і пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.
У касаційній скарзі Міністерство внутрішніх справ України посилається на те, що І групу інвалідності позивачу встановлено зі спливом двох років після первинного встановлення інвалідності у зв'язку з чим відсутні підстави для виплати одноразової грошової допомоги.
Проте із вказаними доводами Міністерства внутрішніх справ України погодитись не можна з огляду на те, що Законом України «Про міліцію» не визначено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію», а пункт 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, не позбавляє позивача на отримання одноразової грошової допомоги, а тільки встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності після первинного встановлення інвалідності. Помилкове трактування цього пункту відповідач порушив право позивача на отримання одноразової грошової допомоги.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, яка її подала, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 22 травня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про визнання рішення незаконним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, а додані до касаційної скарги матеріали повернути.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Швець