21 листопада 2017 р.Справа № 820/3302/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Рєзнікової С.С.
Суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О.
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
представника позивача: ОСОБА_1,
представників відповідача: Юрчик Л.В., Майгур О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2017р. по справі № 820/3302/17
за позовом ОСОБА_4
до Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, ОСОБА_4, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 01.08.2017 №0000331314, №0000321314, №0000311314.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2017р. адміністративний позов задоволено.
Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 01.08.2017 року №0000331314, №0000321314, №0000311314.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Позивач не скористався своїм правом на подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідача підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просив залишити його без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, представника третьої особи, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на піставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 07.06.2017 №2373, головним державним ревізор-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Харківській області Мачульською М.В., у період з 20.06.2017 по 04.07.2017 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_4 (податковий номер НОМЕР_1) з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 11.07.2017 № 7162/20-40-13-14-08/НОМЕР_1, в висновках якого контролюючим органом встановлено наступні порушення: п. 164.1 ст. 164, підп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168, підп. 168.4.5 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 8 337 328,00 грн.; п. 16-1 розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого занижено військовий збір за 2015 рік в сумі 625 602,60 грн.; порушення платником податку п. 49.1, п. 49.2 підп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, підп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168, підп. 176.1. «в» п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, а саме - не подано декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік.
З урахуванням висновків акта перевірки № 7162/20-40-13-14-08/НОМЕР_1 від 11.07.2017 р., відповідачем прийнято:
- податкове повідомлення-рішення № 0000311314 від 01.08.2017, яким збільшено розмір податкового зобов'язання з ПДФО на загальну суму 10 421 727,50 грн. (з яких: 8 337 382,00 грн. - сума основного платежу, а 2 084 345,50 грн. - штрафна санкція);
- податкове повідомлення-рішення № 0000321314 від 01.08.2017, яким збільшено розмір грошового зобов'язання за військовим збором на загальну суму 782 003,25 грн. (з яких: 625 602,60 грн. - сума основного платежу, а 156 400,65 грн. - штрафна санкція);
- податкове повідомлення-рішення № 0000331314 від 01.08.2017, яким застосовано штрафні санкції за ПДФО у сумі 170,00 грн.
З наявного в матеріалах справи акта перевірки, а саме з висновків акта перевірки встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу про заниження позивачем розміру оподатковуваного доходу за 2015 рік, зазначено про наявність невідповідності між задекларованими витратами позивача та одержаними ним доходами за період з 1998 -2015 рік, різниця між якими склала 41 706 840,12 грн. Задекларовані позивачем витрати визначені контролюючим органом як сума загальної вартості усього належного позивачу станом на 31.12.2015 р. майна, відомості про яке були отримані відповідачем: з поданої позивачем декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік, інформаційних баз даних органів ДФС, даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших джерел, перелік яких наведено у п. 1.8 акту перевірки № 7162/20-40-13-14-08/НОМЕР_1 від 11.07.2017 р.
Розмір вказаних витрат, зазначений контролюючим органом у розділі 2 акту перевірки та склав 43 908 375,14 грн. Одержані позивачем доходи були визначені контролюючим органом як сума усіх виплачених позивачу доходів за період з 01.01.1998 р. по 31.12.2015 р., відповідно до наявної податкової інформації з центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб ДФС України, посилання на яку із відповідними відомостями про дохід позивача за вказаний період наведені в п. 1.7 акту перевірки.
Відповідно до п. 1.7 акту перевірки розмір виплаченого позивачу доходу за період з 01.01.1998 р. по 31.12.2015 р., склав 2 201 535,02 грн. Різниця між двома зазначеними сумами (41 706 840,12 грн. та 2 201 535,02 грн.) була визнана відповідачем сумою, на яку позивачем було занижено оподатковуваний дохід за 2015 рік, котрий є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.
Внаслідок вищевказаних висновків, а саме заниження оподатковуваного доходу за 2015 рік відбулося заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік на суму 8 337 382,00 грн. та військового збору - на суму 625 602,60 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що докази розміру витрат та доходів позивача за перевіряємий період, у тому числі відомості, що відображені в акті перевірки, суперечать та спростовуються наявними у справі доказами, в тому числі документами контролюючих органів, а отже позовні вимоги ОСОБА_4 є обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Згідно з п. 23.1 ст. 23 ПК України, базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.
Відповідно до п. 23.2 ст. 23 ПК України, база оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.
Згідно з п. 163.1 ст. 163 ПК України, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб для резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, для податку на доходи фізичних осіб базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПК України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Відповідно до п. 164.2 ст. 164 ПК України, встановлено перелік видів доходів, які включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Такими доходами зокрема є: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору; доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав та ін.
Згідно з п. 164.1, 164.2 ст. 164 ПК України, базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, який у свою чергу складається з різних видів доходів платника податку, котрі отримані ним із визначених законом джерел протягом звітного податкового періоду.
Так, Податковий кодекс України не містить загального визначення річного оподаткованого доходу платника податків, а визначає це поняття через відсилку до переліку видів доходів, що міститься у п. 164.2 ст. 164 ПК України.
Крім того, відповідно до ст. 165 ПК України встановлений перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу.
Із системного тлумачення положень Розділу IV ПК України, у тому числі статей 164, 165 ПК України, випливає, що річним доходом фізичної особи є різні матеріальні блага, котрі були отримані особою протягом звітного податкового періоду та включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Зі змісту акта перевірки № 7162/20-40-13-14-08/НОМЕР_1 від 11.07.2017 р. встановлено, що відповідачем включено до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб за 2015 рік усе нерухоме та рухоме майно, грошові кошти, які було зазначено відповідачем у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік та було набуте відповідачем протягом життя.
Відповідно до п. 1.5.1 акту перевірки до бази оподаткування відповідачем включено вартість належного позивачу нерухомого майна на загальну суму 214 478,00 грн.
Крім того, зі змісту вказаного вище пункту акта перевірки податковим органом встановлено, що зазначене нерухоме майно набуте позивачем: квартира - 23.03.1999 р., інші об'єкти нерухомості (нежитлові приміщення) - 02.10.2009 р., тобто за межами періоду, за який проводилася перевірка та визначалося податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.
Зі змісту акта перевірки встановлено, що також до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб відповідачем віднесено сумарну вартість цінного рухомого майна (крім транспортних засобів) позивача, яке задеклароване останнім у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік та вказана сумарна вартість майна за відомостями податкового органу склала 1 461 600,00 грн.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_4 є народним депутатом України, у зв'язку із чим, відповідно до положень ст.ст. 3, 45 Закону України «Про запобігання корупції», зобов'язаний щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (надалі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Проте, як встановлено зі змісту поданої позивачем декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік, яка розміщена у відкритому доступі на веб-сайті Єдиного державного реєстру електронних декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ( https://public.nazk.gov.ua ), - у самій декларації вартість наведеного у ній цінного майна не зазначена (розділ V декларації «Цінне рухоме майно, окрім транспортних засобів»).
Так, відповідно до ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єкт декларування зобов'язаний відобразити у своїй щорічній декларації цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб'єкту декларування або членам його сім'ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право.
Згідно із приміткою до п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», у разі декларування цінного рухомого майна зазначення даних щодо його вартості та дати набуття у власність, володіння або користування не є обов'язковим.
Відповідно до п. 34 «Роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю», затвердженого Рішенням Національного агентства з запобігання корупції від 11.08.2016 р. № 3 (надалі за текстом - Роз'яснення), відомості про цінну рухомої речі повинні бути зазначені в декларації, якщо її вартість перевищує встановлений Законом поріг декларування, а саме 100 МЗП, встановлених на 1 січня звітного року (121 тис. 800 грн. у 2015 році, 137 тис. 800 грн. у 2016 році). Зазначення даних про вартість цінного рухомого майна та дату його набуття не є обов'язковим, якщо права на таке майно були набуті до подання суб'єктом декларування першої декларації відповідно до вимог Закону.
Згідно п. 13 Роз'яснення, вартість об'єктів декларування, що перебувають у володінні чи користуванні суб'єкта декларування або члена його сім'ї, зазначається у випадку, якщо вона відома суб'єкту декларування або повинна була стати відомою внаслідок вчинення відповідного правочину. Якщо вартість на дату набуття об'єкта на певному праві не відома суб'єкту декларування і вона не може бути визначена на підставі правовстановлюючих документів, при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна слід обрати помітку «Не відомо».
Як вбачається зі змісту розділу V поданої позивачем декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік, стосовно об'єктів декларування, відомості про які вказано у зазначеному Розділі, в графі «Вартість на дату набуття у власність, володіння чи користування» - позивачем обрано помітку «Не відомо».
Проте, зі змісту акта перевірки вбачається, що відповідачем стосовно кожного з об'єктів цінного майна позивача визначено конкретну вартість - 121 800,00 грн. та зазначено, що розрахунок здійснено, виходячи із розміру 100 мінімальних заробітних плат на 1 січня 2015 року за кожну одиницю майна.
Відповідно до наявних в матеріалах справи письмових пояснень позивача наданих до суду встановлено, що останнім відображено у розділі V електронної щорічної декларації за 2015 рік належне йому та членам його родини цінне майно, яке було набуте ще до 2015 року, оскільки платник набув це майно деякий час тому та не проводив оцінку його вартості на день заповнення електронної декларації, позивач не мав інформації щодо вартості цього майна, а тому на власний розсуд зазначив відповідне майно в електронній декларації, не знаючи його дійсної вартості, при цьому платник керувався положеннями Закону України «Про запобігання корупції», який не містить прямої заборони на внесення суб'єктом декларування до декларації майна вартістю менше 100 МЗП.
Матеріали справи не містять доказів, які підтверджують вартість кожного з об'єктів цінного майна позивача, яка визначена податковим органом в акті перевірки у розмірі 121 800,00 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що нормами Податкового кодексу України та іншими актами чинного законодавства, у тому числі Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», який визначає засади оціночної діяльності в Україні, - не надано органам ДФС повноважень щодо самостійного проведення оцінки та визначення вартості майна платників податків.
Однак, Закон України «Про запобігання корупції» покладає на суб'єктів декларування обов'язок декларувати майно вартість якого складає більше 100 МЗП, проте не забороняє декларанту вносити до декларації відомості про майно, вартість якого є меншою за вказану суму.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що внесення позивачем відомостей про належне йому майно до розділу V електронної декларації за відсутності у нього інформації про точну вартість не суперечить закону, а отже зазначення позивачем відомостей про майно в електронній декларації саме по собі не є доказом певної вартості такого майна, а визначена податковим органом в акті перевірки № 7162/20-40-13-14-08/НОМЕР_1 від 11.07.2017 р. вартість об'єктів цінного майна позивача - не може вважатися такою, що визначена законно і обґрунтовано.
Крім того, зі змісту акта перевірки встановлено, що до складу бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб за 2015 рік відповідачем включено номінальну вартість належних позивачу цінних паперів - інвестиційних сертифікатів у кількості 19578 штук на загальну суму 19 578 000,00 грн.
З матеріалів справи встановлено, що позивач є власником інвестиційних сертифікатів Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Титул», які він придбав в кількості 19 578 шт. номінальною вартістю яких 19 578 000 грн. за договорами купівлі-продажу в 2012 році № БВ-103 від 13.07.2012, № БВ-233 від 11.07.2012, № БВ-234 від 11.07.2012, відповідно до яких загальна сума договірної вартості складає 10033484,28 грн.
Належне позивачу нерухоме майно та цінні папери були набуті позивачем до 01.01.2015 р., тобто поза межами періоду, який перевірявся, а цінні папери - придбані платником податків не за номінальною вартістю у розмірі 19 578 000,00 грн., а за договірною вартістю у розмірі 10033484,28 грн.
Матеріали справи не містять доказів вартості належних позивачу об'єктів цінного рухомого майна в тому розмірі, який вказаний в акті перевірки, та доказів того, що зазначені об'єкти набуті позивачем протягом періоду, за який здійснювалася перевірка.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вартість зазначеного майна позивача, що була покладена відповідачем в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а саме: нерухомого майна, цінних паперів та об'єктів цінного рухомого майна, коштів - не може враховуватися при визначенні бази оподаткування позивача податком на доходи фізичних осіб у 2015 році.
Стосовно висновку контролюючого органу про те, що розмір документально підтверджених доходів позивача за період з 1998 р. по 2015 р. включно складає 2 201 535,02 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Так, позивачем на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, були надані копії декларацій про доходи ОСОБА_4 із відмітками податкового органу про їх отримання відповідно до яких позивач отримав дохід від дивідендів: у 2004 році - на суму 1 433 632, 61 грн., у 2007 році - на суму 1 497 295,03 грн., у 2008 році - на суму 1 567 085,99 грн., у 2009 році - на суму 436 643,83 грн.
Факт виплати позивачу дивідендів за період з 2008 по 2009 рік включно підтверджується також довідками банківських установ.
Крім того, згідно із наданою позивачем довідкою ДПІ Червонозаводського району м. Харкова від 13.05.2008 р. вих. № 7911/10/17-129, доходи ОСОБА_4 за 2007 рік склали 1 501 227,03 грн.
Стосовно задекларованого доходу отриманого в 2015 році у вигляді подарунку, слід зазначити наступне.
18.12.2015 року між ОСОБА_6 (Дарувальник), та ОСОБА_4 (Обдарований) укладено договір дарування грошових коштів.
Відповідно до умов вказаного договору Дарувальник передає (передав), а Обдаровуваний приймає (прийняв) дар від Дарувальника грошові кошти в сумі 10 000 000,0 (десять мільйонів) гривень 00 копійок. Зазначений договір було укладено в письмовій формі. ОСОБА_4 є рідним сином ОСОБА_6, тобто родичами першого ступеня споріднення.
Судовим розглядом встановлено, що вказаний договір сторони уклали 18.12.2015 р. в письмовій формі та домовились, що після новорічних свят у строк до 01.02.2016 року нотаріально посвідчать його. Однак ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6, у зв'язку з чим договір нотаріально не був посвідчений.
Відповідно до п. 174.6. ст. 174 ПК України (в редакції до 01.01.2016, на час спірних правовідносин) оподаткування доходу, отриманого платником податку як дарунок (або в результаті укладення договору дарування) від фізичних осіб. Кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини.
Згідно п. 174.2.1. ст. 174.2. ПК України (в редакції до 01.01.2016) об'єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою: а) вартість власності, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення.
Відповідно до п. 174.3 ПК України дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, і зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини.
Згідно з пп. 1.7. п. 16-1 Підрозділу 10. Інші перехідні положення Розділу ХХ ПК України звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21.08.2017 р. по справі № 640/8840/17 р. встановлено, що 18.12.2015 р. між позивачем ОСОБА_4 та його батьком ОСОБА_6 було укладено договір дарування, відповідно до умов якого позивач ОСОБА_4 отримав грошові кошти у розмірі 10 000 000,00 грн., підстав для визнання даного договору дарування нікчемним судом не встановлено.
Відповідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За таких обставин, оскільки сторони договору дарування є родичами першого ступеня споріднення, судом встановлено факт укладання та виконання між сторонами договору дарування, що не доказується при розгляді інших справ, отже отриманий дохід підлягає оподаткуванню за нульовою ставкою та звільняється від оподаткування військовим збором.
Крім того, відповідачем не подано до суду доказів, що вказаний дохід був отриманий з інших джерел.
Таким чином, з урахуванням положень п. 174.3 ПК України зазначений дохід не повинен зазначатись в річній податковій декларації.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до наказу ГУ ДФС у Харківській області № 2373 від 07.06.2017 р., на підставі якого було проведено перевірку, визначено період, що перевіряється, а саме - з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. Такий самий період перевірки вказаний і у назві та вступній частині акту перевірки.
Однак, як вбачається із вищевикладеного, фактично контролюючий орган під час проведення перевірки та складення акту перевірки виходив із відомостей про майно та доходи позивача, які були отримані ОСОБА_4 поза межами періоду, що перевірявся. Відомості про майно та доходи позивача, котрі позивач отримав поза межами періоду, що перевірявся, були покладені податковим органом в основу висновків про наявність порушення норм ПК України щодо обрахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, обчислення розміру заниженого податкового зобов'язання та відповідно спірних податкових повідомлень-рішень.
Крім того, відповідно до ч. 2 п. 1.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 р. № 395 (надалі - Порядок), перед початком проведення документальної перевірки діяльності платника податків за місцезнаходженням податкового органу посадова особа, відповідальна за проведення перевірки, зобов'язана прийняти надані платником податків оригінали документів, пов'язаних із провадженням діяльності за період, що перевіряється.
Згідно п. 2.2.7 Порядку, вступна частина акту (довідки) документальної перевірки повинна містити відомості про період, за який проводилася документальна перевірка діяльності платника податку.
Відповідно до п. 2.3.2.2 Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акту письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Таким чином, податковий орган повинен визначити у наказі про проведення податкової перевірки період, за який вона проводиться, здійснювати під час перевірки збирання і вивчення документів, які стосуються виключно періоду, що перевіряється, зазначити в акті перевірки періоди, за які виявлено порушення та не передбачено право податкового органу на свій розсуд виходити за межі періоду проведення податкової перевірки, які визначені в наказі про проведення перевірки.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач під час проведення перевірки позивача, результати якої були оформлені актом № 7162/20-40-13-14-08/НОМЕР_1 від 11.07.2017 р. та на підставі якого були складені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вийшов за межі періоду перевірки та поклав в основу висновків про заниження позивачем податкових зобов'язань вибіркові відомості про майно та доходи позивача, які були отримані ОСОБА_4 за межами періоду, що перевірявся.
Також, відповідно до поданої позивачем декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік встановлено, що право власності на нерухоме майно у позивача виникло в 1999 та 2009 році, право власності на транспортні засоби виникло у 2004, 2008, 2012 році. Згідно договорів купівлі продажу цінних паперів № БВ-103 від 13.07.2012, № БВ-233 від 11.07.2012, № БВ-234 від 11.07.2012, право власності за позивачем виникло у 2012 році, право власності на годинники зазначені в акті перевірки виникло до 01.01.2015 року, крім того, доказів, що спростовують вказані фактичні обставини в матеріалах справи відсутні.
Колегія суддів звертає увагу на той факт, що матеріали справи не містять доказів прийняття державними органами рішень, щодо неналежного складання позивачем декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік та акт перевірки вказаних обставин не містить.
Крім того, Законом України від 31.07.2014, № 1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України», який набрав чинності 03.08.2014р. в Україні був введений військовий збір, отже військовим збором можуть бути оподатковані лише доходи отримані платниками податку після 03.08.2014 року, однак фактичні обставини справи та висновки акту перевірки свідчать, що податковим органом не дотримано зазначеної норми Закону.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів, враховуючи вищевикладене, дійшла висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав обов'язку покладеного на нього відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України та не довів правомірності прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в той час як, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Отже, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 26.09.2017р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2017р. по справі № 820/3302/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.
Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Бегунц А.О.
Повний текст ухвали виготовлений 27.11.2017 р.