27 листопада 2017 р. Справа № 484/2634/14-а
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Фортуна Т.Ю.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Семенюк Г.В.
судді - Потапчук В.О.
судді - Шляхтицький О.І.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідачів вчинити певні дії, за нововиявленими обставинами, -
встановиЛА:
Позивач, звернувся до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідачів вчинити певні дії.
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 липня 2014 року, яка була залишена без змін Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідачів вчинити певні дії було відмовлено.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 жовтня 2017 року поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду із заявою про перегляд постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10.07.2014 р. за нововиявленими обставинами. Заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10.07.2014 р. у справі № 484/2634/14-а за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідачів вчинити певні дії, за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.
ОСОБА_1 не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції від 13 жовтня 2017 року по справі № 484/2634/14-а та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, заявник зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи було неповно з'ясовано усі обставини справи.
Сторони по справі сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з'явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ст. 197 КАС України.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області надійшла заява про перегляд Постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 липня 2014 року по справі № 484/2634/14-а за нововиявленими обставинами. Свою заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що на його неодноразові звернення до Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України дублікат архівної довідки № 58/п від 13.02.2017 р., завірений 06.04.2017 р., про грошове забезпечення за період з липня 2011 р. по 01.01.2014 р. за час проходження служби в військовій частині НОМЕР_1 та витяг із роздавальних відомостей із зазначенням всіх видів грошового забезпечення за період з січня 2012 р. по грудень 2013 р. включно, він отримав 18.05.2017 р.
Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 липня 2014 року в адміністративній справі № 484/2634/14-а, суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини, на які посилається заявник в якості нововиявлених, не відповідають критеріям нововиявлених обставин, визначених у положеннях ст. 245 КАС України. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 245 КАС України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Положеннями ч.2 ст. 245 КАС України передбачені підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами серед яких: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.
Зазначена стаття встановлює перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень, але водночас надати можливість виправити судові рішення, неправосудність яких зазвичай обумовлена обставинами, незалежними від суду.
Зокрема, п. 4 і 5 ч. 2 ст. 248 КАС України встановлено, що у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи, а також обґрунтування з посиланням на докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду.
Так, при перегляді рішення суду за нововиявленими обставинами важливим є не порушення балансу між можливістю переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами і принципом юридичної визначеності, який є складовою верховенства права. Принцип юридичної визначеності вимагає, серед іншого, якщо суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не повинне ставитися під сумнів. Жодна зі сторін не повинна вимагати перегляду остаточного і обов'язкового судового рішення лише з метою повторного слухання та ухвалення нового рішення у справі.
В постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 22.05.2015 №7 «Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» зазначено, що в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження.
На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто, перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими й ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Не є нововиявленими обставинами: ті, які виникли після ухвалення рішення (не існували на той момент); ті, на які посилалися як на докази сторони, або об'єктивно могли бути долучені як докази; невчасно подані сторонами докази; офіційні тлумачення Конституційного Суду України тощо.
Частиною 2 статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
При вирішенні даної заяви суд бере до уваги висновки Європейського Суду з прав людини щодо тлумачення норм Конвенції при застосуванні національного законодавства, позаяк такі згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Brumarescu v. Romania" від 28.11.1999 наголосив, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті Преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів". "Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі" (справа "Ryabykh v. Russia" від 24.07.2003). Такі ж висновки відображені і в наступних рішення Європейського суду з прав людини у справах "Понамарьов проти України" від 03.04.2008 та "Христов проти України" від 19.02.2009.
Тобто принцип юридичної визначеності в світлі Конвенції гарантує обмеження на безкінечний перегляд рішень судів, які вступили в силу, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду уже вирішеної справи.
Також, європейський Суд з прав людини в рішенні у справі «Правєдная проти Росії» від 18 листопада 2004 року зазначив, що одним із аспектів принципу Верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин.
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.
Отже, істотність обставини означає те, що в разі, коли б суд мав можливість урахувати цю обставину при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат її вирішення. Ознаку «не були і не могли бути відомі особі» потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за умови добросовісного ставлення до справи, тоді така підстава для перегляду судового акта відсутня.
Із матеріалів справи вбачається, що обставина, яку заявник зазначає, як нововиявлену, а саме те, що йому лише 18.05.2017 року, тобто після ухвалення судового рішення у справі, стала відома інформація про сплату ним з щомісячної додаткової грошової винагороди єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 2,6 % від всього грошового забезпечення, існувала під час розгляду справи в суді першої інстанції та під час розгляду справи в апеляційному порядку, а отже могла бути відома заявнику. Крім того, колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи позивач міг звернутися до суду з клопотанням про витребування доказів, а саме витягу із роздавальних відомостей із зазначенням всіх видів грошового забезпечення за період з січня 2012 р. по грудень 2013 р. включно та дізнатися про ці обставини ще у 2014 році.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач, як на нововиявлені, не відповідають правовим положенням адміністративного судочинства, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 липня 2014 року по справі № 484/2634/14-а за нововиявленими обставинами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 199, 200, 205, 206, 245-253, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 жовтня 2017 року по справі № 484/2634/14-а, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючийсуддя Г.В. Семенюк
суддя В.О. Потапчук
суддя О.І. Шляхтицький