Справа: № 760/275/17 Головуючий у 1-й інстанції: Оксюта Т.Г. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
28 листопада 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 11 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування пункту № 21 протоколу № 118 від 29.12.2016 року засідання комісії та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2017 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування пункту № 21 протоколу № 118 від 29.12.2016 року засідання комісії та зобов'язання вчинити певні дії, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 21 Протоколу №118 від 29 грудня 2016 року засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Міністерства оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 54 місячного грошового забезпечення відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням раніше виплаченої суми;
- зобов'язати Міністерство оборони України подати у півторамісячний строк, після набрання законної сили рішення суду, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 267 КАС України.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 11 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин. Довідкою МСЕК серії ХАР-08 № 017687 підтверджується, що позивачу 22.09.2010 року за результатами повторного огляду безстроково встановлено ІІ групу інвалідності, а тому висновки, викладені в п. 21 Протоколу №118 від 29 грудня 2016 року засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України, такими, що суперечать вимогам закону.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних силах України і наказом командувача навчального авіаційного командування № 47 від 30 листопада 2002 року був звільнений з військової служби в запас Збройних Сил України та наказом Командира військової частини НОМЕР_1 № 253 від 31.12.2002 року виключений із списків особового складу частини з 01.01.2003 року.
Відповідно до довідки МСЕК серії ХАР-03 № 046389 від 25.05.2005 року ОСОБА_1 визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
22.06.2005 року позивачу була виплачена від УСЗН одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю по ІІІ групі інвалідності за ст. 48 Законом України №796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 189,60 грн.
Крім того, Національною страховою компанією «Оранта» виплачена страхова сума за державним обов'язковим особистим страхуванням розмірі 2000,00 грн. за 25% втрати працездатності та в сумі 2000,00 грн. за 50% втрати працездатності.
22.09.2010 року під час повторного огляду ОСОБА_1 визнано інвалідом ІІ групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серії ХАР-08 № 017687.
Витягом протоколу засідання комісії Міністерства оборони України №118 від 29.12.2016 року ОСОБА_1 відмовлено в призначені та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку з отриманням позивачем від Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області компенсаційної виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 48 Законом України №796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 189,60 грн., а також внаслідок отриманням від Національної страхової компанії «Оранта» страхова сума за державним обов'язковим особистим страхуванням розмірі 2000,00 грн. за 25% втрати працездатності та в сумі 2000,00 грн. за 50% втрати працездатності.
Вважаючи п. 21 Протоколу № 118 від 29.12.2016 року засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині, що стосується ОСОБА_1 протиправним, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. (ст. 1-2 Закону №2011-ХІІ).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 3 Закону №2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно вимог ст. 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві; 4) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; 5) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби; 6) встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві; 7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності; 8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності; 9) отримання військовозобов'язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-ХІІ визначено, що встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. N 975 (далі - Порядок №975).
Відповідно до п. 6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.
З матеріалів справи вбачається, що довідкою МСЕК серії ХАР-08 № 017687 підтверджується, що позивачу 22.09.2010 року на підставі за результатами повторного огляду безстроково встановлено ІІ групу інвалідності.
Відповідно до позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові №21-563-а-14 від 10.03.2015 року, колегія суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на тримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
Тому, у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка витрат працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
Більше того, з матеріалів справи вбачається, що є таке, що набрало законної сили рішення Харьківського окружного адміністратвиного суду України від 12.07.2016 року (залишеного без змін ухвалою Харьківським апеляційним адміністартвиним судом від 30.08.2016 року), відповідно до якого:
- встановлено протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає в неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб";
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 подати розпорядникові бюджетних коштів документи та висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб".
Окрім того, вищевказаними судовими рішеннями встановлено факт того, що позивачем на рахунки Державного бюджету, що підтверджується довідкою Чугуївського управління ДКСУ Харьківської області № 01-40/270 від 29.03.2016 року, було повернуто кошти, отримані останнім як суму компенсації, виплаченої УПСЗН Чугуївської міської ради № 1032 від 15.03.2016 року.
Не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо порушення розгяду справи судом першої інстанції, у зв'язку із порушенням предметної підсудності справи з огляду на наступне.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Аналогічної правової думки притримується й Вищий адміністративний суд України, зазеначивши в своєму Листі № 1619/10/13-09 від 30.11.2009 року, що справи, визначені у пункті 3 (тепер, відповідно до змін, внесених до КАС України пункт 4) частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам незалежно від статусу відповідача. Залучення органів державної влади до участі у таких справах не змінює їх предметної підсудності.
Окрім того, за загальним правилом, встановленим статтею 23 КАСУ, усі адміністративні справи в суді першої інстанції розглядаються і вирішуються суддею одноособово.
КАСУ не передбачено випадків здійснення адміністративного судочинства у місцевих загальних судах як адміністративних судах колегією суддів, тому приписи частин першої та другої статті 24 КАС у таких випадках застосуванню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 11 серпня 2017 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 1832, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 11 серпня 2017 року - залишити без змін.
Дана ухвала, відповідно до ч. 10 ст. 1832, ст. 254 КАС України, є остаточною, оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту постановлення.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Я.Б.Глущенко
С.Б. Шелест