Справа: № 810/1546/17 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
Іменем України
22 листопада 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,
секретаря Андрієнко Н.А.,
за участю:
представника позивача: Крупки Б.Г.,
представника відповідачів: Шевченка В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АПК - Хмільно» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Державної фіскальної служби у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційними скаргами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року, -
ТОВ «Агрофірма «АПК - Хмільно» звернулося у суд із позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач 1), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2), у якому просив: визнати протиправними дії відповідача 1 щодо припинення в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів № 071020161 від 11.10.2016 року; визнати протиправною відмову відповідача 2 щодо неприйняття до реєстрації виданих ним податкових накладних: № 6 від 24.03.2017 року; № 7 від 27.03.2017 року № 9 від 29.03.2017 року; № 8 від 28.03.2017 року - дата фактичного отримання 14.04.2017 року; № 4 від 16.03.2017 року - дата фактичного отримання 18.04.2017 року; № 10 від 30.03.2017 року; № 11 від 31.03.2017 року - дата фактичного отримання 19.04.2017 року; вказані податкові накладні визнати прийнятими та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних за датою їх фактичного отримання; визнати протиправною відмову відповідача 2 щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «АГРОФІРМА «АПК-ХМІЛЬНО» за березень 2017 року з Додатком 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1)», Додатком 2 «Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)», Додатком 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)», вказану податкову декларацію визнати прийнятою із усіма додатками за датою їх фактичного отримання - 20.04.2017 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року позов задоволено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, у яких просять скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що правові підстави для припинення договору про визнання електронних документів №071020161 від 11.10.2016 в односторонньому порядку у відповідача 1 були відсутні, а тому такі дії є протиправними. Також, місцевий суд дійшов до висновку, що позивачу було неправомірно відмовлено у прийнятті податкових накладних та податкової декларації.
З такими висновками суду не можна не погодитися.
З матеріалів справи убачається, що ТОВ «АГРОФІРМА «АПК-ХМІЛЬНО» перебуває на обліку в Броварській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з 04.07.2016 року та знаходиться за адресою: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 26, офіс 310. Позивач має статус платника ПДВ з 01.08.2016 р.
11.10.2016 між ТОВ «АГРОФІРМА «АПК-ХМІЛЬНО» та Броварській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області укладений договір № 071020161 про визнання електронних документів. Факт укладання договору підтверджується отриманими позивачем електронними квитанціями № 1 та № 2.
У квітні 2017 року позивач направив в електронному вигляді для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: 14.04.2017 - податкову накладну № 6 від 24.03.2017; податкову накладну № 7 від 27.03.2017; податкову накладну № 8 від 28.03.2017 року; податкову накладну № 9 від 29.03.2017; 18.04.2017 - податкову накладну № 4 від 16.03.2017; 19.04.2017 - податкову накладну № 10 від 30.03.2017 року; податкову накладну № 11 від 31.03.2017.
Однак, позивачем отримано квитанції № 1 про те, що документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України, але не прийнято, виявлені помилки: «Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233, а саме - ЄДРПОУ 40623710. Можливо, припинено дію договору про визнання електронних документів». Відправник: автоматизована система «Єдине вікно подання електронної звітності» ДФС України.
Також, 20.04.2017 позивачем засобами телекомунікаційного зв'язку направлено податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2017 року з Додатком 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1")», Додатком 2 «Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)", Додатком 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)».
Згідно квитанції № 1, яку отримав позивач, вказані документи не прийняті у зв'язку із можливим припиненням договору про визнання електронних документів.
У зв'язку із викладеним, 20.12.2016 року позивач повторно направив до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області для укладання договір про визнання електронних документів № 200420171 від 20.04.2016.
Згідно отриманої позивачем квитанції №1 вказаний документ не було прийнято у зв'язку з наявністю діючого договору про визнання електронних документів №071020161 від 11.10.2016.
Уважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся у суд із даним позовом.
Надаючи оцінку діям відповідачів, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку діям відповідача 1 про припинення в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №071020161 від 11.10.2016 року, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.
Згідно з Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233, платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.
Пунктом 6 розділу 2 зазначеної Інструкції передбачено, що для приймання податкових документів в електронному вигляді від платника податків орган ДПС повинен мати: програмне забезпечення приймання та обробки податкової звітності з засобами КЗІ; чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформовані акредитованим центром сертифікації ключів для органу ДПС.
Відповідно до розділу 6 Додатку І Інструкції договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.
Орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.
У разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.
Тобто, органи ДПС мають право розірвати договір у односторонньому порядку лише у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.
В апеляційних скаргах, відповідачі посилаються на те, що при відпрацюванні «ризикового» платника на виконання службової записки відділу адміністрування ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб Броварської ОДПІ №417 від 30.03.2017 року було здійснено вихід за юридичною адресою позивача, та не встановлено його місцезнаходження.
Відповідно до пп. 16.1.11 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи-підприємця.
Місцезнаходженням юридичної особи, у відповідності ст. 93 Цивільного кодексу України, є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Відповідно п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Частинами 1, 2, 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що відомості про юридичну особу (серед яких, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи) включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.
В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Частиною 10 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що у разі внесення до Єдиного державного реєстру запису про зміну відомостей про юридичну особу, які відповідно до цього Закону зазначаються у виписці з Єдиного державного реєстру, державний реєстратор повинен видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) заявнику виписку з Єдиного державного реєстру у день отримання від органів статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України відомостей про внесення відповідних відомостей до відомчих реєстрів.
Згідно із витягом із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням позивача є: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 26 оф. 310.
Ураховуючи, що відповідачами не надано належних та допустимих доказів того, що ТОВ «Агрофірма «АПК - Хмільно» не знаходиться за вказаною адресою, дії щодо припинення в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, є неправомірними.
Аналогічна правова позиція викладена також в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 14 травня 2015 року у справі № 826/12420/14 та від 07 червня 2016 року у справі №826/5866/15.
Надаючи оцінку діям відповідача 2 про відмову у прийнятті до реєстрації виданих позивачем податкових накладних, а також щодо неприйняття податкової декларації, судова колегія виходить із наступного.
Пунктом 42.4 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що з платниками податків, які подають звітність в електронній формі, листування з контролюючими органами може здійснюватися засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Статтями 5, 6, 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі - Закон № 851-IV) передбачено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відносини, пов'язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом.
Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.
Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.
Принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначені Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.08р. № 233, зареєстрованим у Мін'юсті 16.04.08р. за № 320/15011.
Пунктами 7.3-7.6 розділу ІІІ Інструкції № 233 визначено, що після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту).
Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.
Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.
Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.
Як установлено вище, з метою реєстрації позивач подав засобами телекомунікаційного зв'язку податкові накладні № № 6 від 24.03.2017 року; № 7 від 27.03.2017 року № 9 від 29.03.2017 року; № 8 від 28.03.2017 року - дата фактичного отримання 14.04.2017 року; № 4 від 16.03.2017 року - дата фактичного отримання 18.04.2017 року; № 10 від 30.03.2017 року; № 11 від 31.03.2017 року - дата фактичного отримання 19.04.2017 року, а також податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2017 року, з доданими до неї розрахунками, довідками та розшифровками.
Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Згідно з абзацами третім та четвертим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Абзац дев'ятий пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачає, що якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
З огляду на викладене, реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є обов'язком постачальника товарів чи послуг.
Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.
Виходячи з системного аналізу вказаних правових норм, вбачається, що податковий орган не має права не прийняти фактично отримані від платника податку податкові документи, подані ним в один із способів, передбачених чинним законодавством України.
Поряд з цим, податковий орган може відмовити у прийнятті до реєстрації податкових документів, з підстав, визначених законом.
Так, згідно п. 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.10р. №1246 (далі - Порядок), причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.
При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.
Таким чином, законодавством визначені виключні підстави для відмови у прийнятті до реєстрації податкових накладних та податкової декларації.
Як установлено судом, згідно квитанцій №1 документи доставлені до центрального рівня Державної податкової служби України, однак не прийняті, з підстав зазначених вище.
При цьому, податковим органом не конкретизовано підстави, які слугували для відмови у прийнятті для реєстрації податкових накладних та податкової декларації. Висновки про невідповідність поданих для реєстрації документів ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу як-то: можливо, припинено дію Договору про визнання електронних документів.
Разом з тим, як вірно встановлено судом та не заперечується податковим органом, строк дії договору №071020161 від 11.10.2016 року не закінчився, такий договір на момент подання документів для реєстрації був чинним.
Будь-який інших підстав для неприйняття до реєстрації поданих позивачем документів податковим органом не наведено.
З урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України, викладених у листах від 15.06.12р. №1503/12/13-12 та від 24.10.13р. №1486/12/13-13, резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкових накладних та податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкові накладні та податкову декларацію, а подані до реєстрації документи такими, що подані платником податків у день їх фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).
Отже, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Відтак, апеляційні скарги задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 206, 212, 254, КАС України, суд,
Апеляційні скарги Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддя О.М. Кузьмишина
суддяО.Є. Пилипенко
(Повний текст ухвали складений 27 листопада 2017 року.)