21 листопада 2017 р. Справа № 528/886/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Гребінківського районного суду Полтавської області від 19.10.2017р. по справі № 528/886/17
за позовом ОСОБА_1
до Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинення дій щодо зарахування спеціального (педагогічного) стажу та призначення виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій,
Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду з адміністративним позовом до Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому просила:
- визнати дії Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1, 23.04.1959р.н., у зарахуванні до спеціального (педагогічного) стажу періоду роботи з 16.08.1978 року по 24.04.2017 року викладачем по класу фортепіано у Гребінківській дитячій музичній школі Гребінківської районної ради Полтавської області- протиправними ;
- зобов'язати Гребінківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області зарахувати ОСОБА_1, 23.04.1959р.н., період роботи з 16.08.1978 року по 24.04.2017 року на посаді викладача по класу фортепіано у Гребінківській дитячій музичній школі Гребінківської районної ради Полтавської області до спеціального (педагогічного) стажу;
- зобов'язати Гребінківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 має педагогічний стаж більше ніж 30 років та вийшла на пенсію за віком.
Постановою Гребінківського районного суду Полтавської області від 19.10.2017 року адміністративний позов задоволено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 21.11.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 16.08.1978 року і по теперішній час працює на посаді викладача по класу фортепіано в Гребінківській дитячій музичній школі Гребінківської районної ради Полтавської області.
З 24.04.2017 року ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" призначено пенсію за віком.
У травні 2017 року позивач звернулась до Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо виплати їй як працівникові освіти, що має більш ніж 30 років педагогічного стажу, встановленої законом грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
31.05.2017 позивачці відповідачем була надана відповідь про те, що посада викладача в позашкільних навчальних закладах освіти постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993, не передбачена і у зв'язку з цим, не має законних підстав для виплати ОСОБА_1, як працівникові освіти, що має більш ніж 30 років педагогічного стажу, встановленої законом грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірний період роботи позивачки на посаді викладача по класу фортепіано з 16.08.1978 року по 24.04.2017 року в Гребінківській дитячій музичній школі Гребінківської районної ради Полтавської області підлягає зарахуванню до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років як працівника освіти і відповідно надає право на грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно п.«е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про освіту», до позашкільних навчальних закладів належать: палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.
Згідно з ч. 2 ст.54 Закону України «Про освіту», педагогічну діяльність у навчальних закладах здійснюють педагогічні працівники, у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації та закладах післядипломної освіти - науково-педагогічні працівники. Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 №433, до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші.)
Статтею 19 Закону України «Про позашкільну освіту» та пунктом 25 Положення про позашкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 №433 встановлено, що учасниками навчально-виховного процесу в позашкільному навчальному закладі, зокрема, є педагогічні працівники, психологи, соціальні педагоги, бібліотекарі, спеціалісти, залучені до навчально-виховного процесу.
Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту», педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року № 963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників", посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей відносяться до категорії педагогічних працівників.
На підставі п. 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 433 від 06.05.2001 року, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні театральні, хорові, мистецтв та інші), відносяться до позашкільних навчальних закладів.
Так, на підставі Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909, робота в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах на посадах учителів, логопедів, вчителів-логопедів, вчителів-дефектологів, викладачів, сурдопедагогів, тифлопедагогів, вихователів, завідуючих та інструкторів слухових кабінетів, директорів, завідуючих, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючих навчальною і навчально-виховною частиною, завідуючих філіями, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальних педагогів (організаторів позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичних психологів, педагогів-організаторів, майстрів виробничого навчання, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи дає право на пенсію за вислугою років.
В той же час, згідно вказаного переліку у позашкільних навчальних закладах право на пенсію за вислугу років мають директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Під час розгляду справи встановлено, що позивач в період 16.08.1978 по 24.04.2017 року працювала посаді викладача по класу фортепіяно Гребінківської дитячої музичної школи Гребінківської районної ради Полтавської області, яка Переліком не передбачена.
При цьому, відповідно до положення пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є 2 невід'ємних критеріїв для призначення пенсії за вислугу років, а саме: 1) наявність спеціального стажу роботи від 25 до 30 років; 2) посада, що дає право на призначення пенсії повинна бути зазначена у переліку, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Водночас, посада на якій працював позивач у період з 16.08.1978 по 24.04.2017 року не дає права на призначення пенсії за вислугу років.
Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 року по справі № 419/794/15-а.
В силу ч.2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги положення діючого законодавства та правові висновки Верховного Суду України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 16.08.1978 року по 24.04.2017 року на посаді викладача по класу фортепіано у Гребінківській дитячій музичній школі Гребінківської районної ради Полтавської області до спеціального (педагогічного) стажу та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність власних дій, які є предметом оскарження позивачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що, у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Гребінківського районного суду Полтавської області від 19.10.2017р. по справі №528/886/17 не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області задовольнити.
Постанову Гребінківського районного суду Полтавської області від 19.10.2017р. по справі № 528/886/17 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинення дій щодо зарахування спеціального (педагогічного) стажу та призначення виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Катунов В.В.
Судді Бершов Г.Є. Ральченко І.М.
Повний текст постанови виготовлений 27.11.2017 р.