ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6722/17
провадження № 2/753/4376/17
( ЗАОЧНЕ )
"08" листопада 2017 р. Дарницький районний суд міста Києва
в складі: головуючого судді ЛЕОНТЮК Л.К.
за участю секретаря ЯБЛОНСЬКОЇ І.К.
сторін:
позивача ОСОБА_2
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа : Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві Державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, суд
У квітні 2017 року позивач ОСОБА_3 звернулась до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4, третя особа : Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві Державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, свої вимоги мотивувавши тим, що ОСОБА_3 та Відповідач по справі - ОСОБА_4, є батьками малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Реєстрація народження дитини проводилась відповідно до ст. 126 СК України, оскільки сторони перебували в цивільному шлюбі.
За час перебування в цивільних відносинах з Відповідачем, а це з 2006 року по 2010 рік, спільне життя поступово погіршувалось. Причиною розпаду стосунків, ймовірно, стала звістка про вагітність позивача, оскільки, саме з того часу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . почали виникати постійні сварки та непорозуміння.
Під час вагітності Відповідач поводив себе безвідповідально, а саме, не дбав і не турбувався про позивача і їх майбутню дитину.
Після народження доньки, Відповідач ніякої допомоги у веденні домашнього господарства та у догляді за дитиною не надавав, натомість продовжував зникати з дому, не ставлячи позивача до відома про те, куди йде і коли повернеться. На неодноразові прохання не вживати спиртні напої та не йти з дому, Відповідач не реагував та не вважав за потрібне змінювати свою поведінку та спосіб життя.
Нажаль, постійними свідками всіх цих подій були батьки позивачки, оскільки останні роки сторони проживали разом з ними за адресою: АДРЕСА_1.
У травні 2010 року Відповідач взагалі пішов з дому, свідомо покинув позивача з майже двомісячним немовлям, саму, без засобів для існування.
З того часу, Відповідач жодного з покладених законом на батьків обов'язків не виконував, не приймав участі у вихованні дитини та її розвитку, не надавав жодного матеріального утримання.
Так, з 25 січня 2012 року, за заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15 березня 2012 року, Відповідач повинен сплачувати аліменти на утримання доньки в розмірі 1 / 4 частини всіх видів його заробітку ( доходу ) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.
Починаючи з другої половини квітня 2012 року позивач почала отримувати поштовий переказ з АР Крим, м. Євпаторія ( аліменти на утримання дитини ) в сумі 300 грн. Вказану суму, також було перераховано в квітні, травні, липні, серпні, жовтні та грудні 2012 року. Таку ж саму суму позивач отримувала і в 2013 році, проте, лише за вісім місяців, а в 2014 році, лише за три місяці.
Зважаючи на нерегулярність отримання поштових переказів ( аліментів на утримання доньки ) та утвореної заборгованості, позивач мала намір звернутись до Євпаторійського MB ГУМ ВС України в АР Крим, оскільки Відповідач має зареєстроване місце проживання в АР Крим, а саме, АДРЕСА_2, з заявою про проведення відповідної перевірки, проте не встигла, оскільки на її домашню адресу вже надійшов лист Євпаторійського MB ГУМВС України в АР Крим від 20 січня 2014 року.
З тексту даного листа вбачається, що було проведено бесіду з ОСОБА_6, яка пояснила, що її син ОСОБА_4 протягом восьми років не мешкає за місцем реєстрації, а проживає в місті Києві. Зважаючи на отриману інформацію опитати ОСОБА_4. за фактом несплати аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5, а також встановити причину несплати аліментів не вбачається можливим.
Таким чином, з дня народження дитини і по теперішній час, Відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків відносно доньки. Він взагалі не бере участі у її вихованні, жодного разу не виявив бажання відвідати свою доньку, не телефонував, не вітав з днем народження та іншими святами, не цікавився нею, не піклується її фізичним, духовним та культурним розвитком та станом здоров'я.
Відповідач, жодного разу не відвідав навчальні заклади ( дитячий садок та школу ), не спілкувався з викладачами, йому не відомі уподобання та інтереси доньки. Відповідач не проявляє щодо доньки батьківської турботи, не надає будь - якої допомоги на утримання доньки для створення рівня життя, достатнього для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, має велику заборгованість по сплаті аліментів.
У зв"язку з цим позивач просить ОСОБА_4 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити заявлені позовні вимоги задовольнити.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з"явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відповідно до судового виклику який міститься в газеті " Урядовий Кур"єр " № 165 ( 6034 ) від 06 вересня 2017 року стор.№ 14.
Частина 9 ст. 74, ч. 3 ст. 122 ЦПК визначають виклик у суд відповідача, зареєстроване місце проживання ( перебування ), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, через оголошення у пресі.
Виходячи з положень п. 2 " Порядку визначення друкованого засобу масової інформації, у якому розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання ( перебування ) яких невідоме, повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого та інформація про процесуальні документи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів 25 січня 2006 року, а також Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року № 972 - р « Про друковані засоби масової інформації загальнодержавної та місцевої сфери розповсюдження, в яких у 2017 році розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання ( перебування ) яких невідоме, повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого та інформація про процесуальні документи » - оголошення про виклик відповідача має бути опубліковано у газеті « Урядовий кур"єр » або для міста Києва газета " Хрещатик ".
Суд враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов'язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.
Суд прийняв вичерпні заходи для про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і захистити свої права.
За змістом ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.
Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ЦПК України , відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь - кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст. ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.
Суд враховуючи згоду позивача, ухвалює провести заочний розгляд справи, відповідно до норм ст. ст. 224 - 233 ЦПК України.
Суд, вислухавши пояснення позивача, допитавши свідків під присягою ОСОБА_8 та ОСОБА_9, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Ст. 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що батьком ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про народження НОМЕР_2, виданим ВРАЦС Деснянського району м. Києва 20 квітня 2010 року.
Згідно з інформаційної довідки з дошкільного дитячого закладу № 768, який відвідувала дитина з 17 вересня 2012 року по 22 серпня 2016 року, за період її перебування в закладі, вихованням дочки займалися - мама, бабуся та дідусь. Мама і бабуся приймали участь в усіх батьківських зборах, святкових ранках, надавали допомогу по благоустрою дитячого майданчика. Протягом дошкільного життя дитини тато не приходив в дитячий садок жодного разу.
Відповідно до характеристики на ученицю 1 - А класу школи І - ІІІ ступенів № 270 міста Києва, мама приділяє велику увагу навчанню та вихованню доньки. Відвідує батьківські збори, звертає увагу на поради вчителя. Батько навчанням дитини не цікавиться, до школи не приходить, батьківські збори не відвідує.
За інформацією КНІІ « Центру первинної медико - санітарної допомоги № 2 Деснянського району міста Києва », при зверненні за медичною допомогою дитину супроводжують мама або бабуся дівчинки.
Так, згідно зч. 1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. У відповідності з ч. 2 ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні.
У відповідності з ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення кого-небудь із батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Ст. 51 Конституції України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ст. 12 Закону України « Про охорону дитинства » передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх стан здоров»я, фізичний, духовний, моральний розвиток, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дітей, готувати їх до самостійного життя та праці.
Згідно ст. 18 Конвенції про права дитини, ухваленою Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, держави - учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно ст. ст.164, 165 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Саме на такі обставини посилається позивач обґрунтовуючи позов.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року N 3 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав » вбачається, що позбавлення батьківських прав ( тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін. ), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 16 своєї постанови № 3 від 30 березня 2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав », ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негайно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Підставою для позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини на думку суду, є факт ухилення відповідачем від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини та їх утримання, підтвердженням чому є, зокрема: - висновок Служби у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про доцільність позбавлення батьківських прав, ОСОБА_4 по відношенню до його малолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позбавляючи батьківських прав відповідача, суд в першу чергу виходить з найкращих інтересів дитини, яка потребує належного виховання з метою духовного та фізичного розвитку її особистості. Саме на це звернув увагу Європейський суд з прав людини в рішенні у справі « Савіни проти України » від 18 грудня 2008 року.
Враховуючи інтереси дитини, служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, згідно висновку № 102/03/31-112-83 від 14.12. 2016 року ( а.с.32-34), вважає за доцільне позбавити ОСОБА_4 батьківських прав на неповнолітню доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Отже, своїми діями, відповідач свідомо порушує свої зобов'язання закріплені в статті 51 Конституції України від 28 червня 1996 року, а саме: Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Аналогічне твердження закріплене і в ст. 180 Сімейного Кодексу України.
Відповідно до п. 15 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України « Про практику розгляду судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав » від 30 березня 2007 року, позбавлення батьківських прав - є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи.
Статтею 164 Сімейного Кодексу України встановлено підстави позбавлення батьківських прав, а саме п. 2 ч. 1 - ухиляння від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов'язку - виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що в судовому засіданні було судом достовірно встановлено.
Виходячи з вищевикладеного, діючи в інтересах дитини, суд вважає можливим задовольнити позов і позбавити ОСОБА_4 батьківських прав на неповнолітню доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.
На думку суду, факт ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків відносно доньки, що грубо порушує її права та інтереси, є доведеним та обгрунтованим, а тому суд вважає за необхідне позовні вимоги про позбавлення батьківських прав відповідача задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір в сумі 640 гривень та витрати у розмірі 630 гривень пов"язані з викликом відповідача через газету "Урядовий кур"єр" № 165(6034) від 06 вересня 2017 року.
Керуючись положенням ст. ст. 10, 11, 57 - 60, п. 9 ст. 74, ч .4 ст. 169, 209, 212 - 215, 218, 224 - 228 ЦПК України; ст.с т.164-166 Сімейного Кодексу України; ст. ст.8, 11, 12, 15 Закону України « Про охорону дитинства » від 26 квітня 2001 року № 2402; ч. 2 ст. 3 Конвенції « Про права дитини » від 27 вересня 1991 року; принципу № 6 Декларації « Про права дитини », проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року; Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України « Про практику розгляду судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав » від 30 березня 2007 року, суд
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 третя особа : Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві Державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_4 по відношенню до його малолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого в АРК, АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки м. Києва, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої та проживаючої у АДРЕСА_1 - судові витрати у вигляді , судового збору у розмірі 640 ( шістсот сорок) гривень та витрати у розмірі 630 ( шістсот тридцять) гривень пов"язані з викликом відповідача через газету "Урядовий кур"єр" № 165(6034) від 06 вересня 2017 року, а разом 1 270 ( одна тисяча двісті сімдесят) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто Дарницьким районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом
Повний текст заочного рішення вручити сторонам в залі судового засідання, відповідачу розмістити на сайті для відому.
СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК