донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
16.05.2007 р. справа №39/18а
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Стойка О.В.
суддів
Діброви Г.І. , М'ясищева А.М.
за участю представників сторін:
від позивача:
не з»явився,
від відповідача:
не з»явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" м.Горлівка Донецької області
на рішення господарського суду
Донецької області
від
12.03.2007 року
по справі
№39/18а
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Винни Пух" м.Макіївка Донецької області
до
Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" м.Горлівка Донецької області
про
про визнання недійсними актів та протоколу комісії
У січні 2007 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Винни Пух" м.Макіївка Донецької області (позивач) із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" м.Горлівка (відповідач)про визнання актів №018799, №018798 від 20.03.06р. протоколу комісії №620 про нарахування суми збитків від 12.04.06р. незаконними та зобов»язати відповідача до вирішення спору не виконувати відключення від електричної енергії.
В процесі розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд визнати недійсними акти №№ 018799, 018798 від 20.03.2006р. та рішення, що викладено в протоколі комісії № 620 про нарахуванні збитків від 12.04.2006р.
Рішенням Господарського суду від 12.03.2007р. позовні вимоги в частині визнання недійсними рішень комісії відповідача, що оформлено протоколом комісії №620 задоволені, провадження у справі в частині визнання недійсними актів №№ 018799, 018798 від 20.03.2006р. припинено на підставі п.1 ст. 80 ГПК України.
Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якої просить рішення Господарського суду від 12.03.07р. по справі №39/18а скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Ухвалою від 11.04.07р. суд зобов»язав позивача надати до суду належним чином засвідчену копію спірного Договору з наступними змінами в редакції на 20.03.06р. та Додаток №5 до Договору; письмові пояснення: коли та до кого позивач звертався з приводу перевірки розрахункового приладу та докази відповідного звернення. Відповідача було зобов»язано надати до суду: акт опломбування , акт передання на зберігання та акт вводу спірного розрахункового приладу в експлуатацію; письмові пояснення: таври яких пломб пошкоджені та в чому це виражено; на підставі чого була проведена перевірка 20.03.2006р. у позивача; надати графіки проведення перевірок; надати акт останньої технічної перевірки та контрольного огляду розрахункового засобу позивача до 20.03.06р.
Витребувані документи сторони до суду не надали.
В судове засідання апеляційної інстанції представники сторін не з»явилися, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини не явки суд не повідомили, через що судова колегія вважає за можливе розгляну справу у їх відсутності на підставі наявних матеріалів.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено Договір на користування електричною енергією №619 від 01.06.98р. відповідно до якого відповідач зобов»язався поставляти на адресу позивача електричну енергію, а останній сплачувати Ії вартість.
Пунктом 6.1. Договору сторони встановили, що по всім питанням не обумовленим в Договорі, сторони керуються діючими законодавчими актами та нормативними документами, Правилами користування електричною енергією.
Представниками відповідача на підприємстві позивача було здійснено перевірку дотримання останнім Правил користування електричною енергією затверджених Постановою НКРЕ України № 910 в редакції від 17.10.2005р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.11.2005р. (далі Правила). В результаті проведеної перевірки представниками відповідача було складено акти №018798 та №018799 від 20.03.06р. про порушення позивачем Правил, в якому зазначено, що позивачем порушені пломби Держстандарту. При ретельному опису правопорушення зазначено : «фальсифікація пломб Держповірки на електричному лічильнику».
Відповідно до п. 6.41 Правил, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється двосторонній акт порушень.
Зі спірних актів вбачається, що з боку позивача вони підписані не були, запису про відмову від підпису в актах також не міститься. В своїх письмових поясненнях позивач заперечує його присутність під час перевірки та участі у складанні акту.
Отже вбачається, що акти №018798 та №018799 від 20.03.06р. складені з порушенням п.6.41 Правил, є лише припущенням з боку відповідача, та не можуть бути прийняті судом як належні докази порушення позивачем умов Договору.
Також зі спірного акту не вбачається, яке саме порушення здійснено позивачем, а зазначені в акті вказання на «порушення» та «фальсифікацію» пломб Держстандарту суперечать один одному.
Наданий відповідачем акт №9132 від 30.03.06р. проведення експертизи лічильника також не може бути прийнятий до уваги судовою колегією як доказ та підстава до нарахування відповідачем збитків за недораховану енергію за відповідне порушення Правил, оскільки зміст акту про проведення експертизи не підтверджує зміст акту від 20.03.06р., в якому не вказано, таври якої пломби пошкоджені та яким чином.
Відповідачем не надано доказів, що відповідні пломби передані позивачу на зберігання та коли.
Предметом позовних вимог позивача є вимоги про визнання актів №018798, №018799 від 20.03.06р. недійсними.
Оспорюваний акт є технічним актом перевірки, складання якого передбачено Правилами. Сам по собі акт не змінює, не породжує для позивача будь-яких правових наслідків. Чинне законодавство у сфері електроенергетики, у тому числі названі вище Правила, не визначають тих обставин, з якими закон пов'язує настання певних юридичних наслідків у разі визнання його недійсним. Не містять оспорювані акти і приписів, які б ущемляли якимось чином права та законні інтереси позивача.
Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про неподвідомчисть даного спору господарському суду, тому суд першої інстанції законно та обґрунтовано припинив провадження у справі на підставі п.1 ст 80 .ГПК України.
З змісту позовної заяви та останніх пояснень в судовому засіданні від 12.03.07р. вбачається, що позивач просить визнати недійсним саме рішення комісії відповідача, яке викладено в протоколі від 12.04.06р. №620.
Вбачається, що сторони на час проведення спірної перевірки знаходились в договірних правовідносинах.
За приписами ч. 3 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Отже спірне рішення комісії відповідача, відповідно до приписів Цивільного кодексу та вимог Правил є одностороннім правочином.
Відповідно до ч.1 ст. 203, ч.1 ст.215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст.277 Господарського кодексу України, ст.ст. 7, 24,26 Закону України «Про електроенергетику»додержання вимог Правил користування електричною енергією є обов»язковим для суб»єктів електропостачання.
За приписами п. 6.42 Правил, на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків та виписуються споживачу додаткові розрахункові документи для сплати відповідно до законодавства України
На засіданні комісії відповідача було розглянуто спірні акти та складено Протокол №620 від 12.04.06р., в якому викладено рішення про здійснення нарахування за актами відповідно до Методики за 6 місяців.
З матеріалів справи вбачається, що спірне рішення не відповідає зазначеним вище вимогам п.6.42 Правил, оскільки в ньому не визначено обсяг недорахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.
Відповідно до п. 6.4.3. Правил споживач має оплатити рахунки за недораховану електричну енергію протягом 5 операційних днів від дня отримання рахунка.
За приписами п.7.5.5. Правил постачальник електричної енергії зобов»язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії у разі несплати за недораховану електричну енергію, визначену відповідно до складеного в установленому порядку акта про порушення.
За таких підстав судова колегія вважає, що рішення комісії по розгляду актів про порушення Правил, тягне за собою обов»язок позивача сплатити певну суму та правові наслідки у вигляді певно визначеного в часі відключення постачання електричної енергії у разі Ії несплати. Оскільки в порушення вимог Правил відповідна сума та обсяг недорахованої електроенергії фактично комісією не визначені, право позивача, як споживача електричної енергії порушено та підлягає судовому захисту у вигляді задоволення його позовних вимог про визнання вказаного рішення недійсним.
Отже висновок Господарського суду про визнання недійсним рішення комісії, що викладено в протоколі №620 від 12.04.06р. є вірним.
Посилання відповідача у апеляційній скарзі на довіреність директора позивача, згідно якої Малахова Л.Г. довіряє проведення експертизи робітнику відповідача та погоджується з Ії результатами є безпідставними, оскільки це не може обмежувати права сторони на подальше звернення до суду за захистом своїх прав, які вона вважає порушеними.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 12.03.07р.у справі №39/18а ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на відповідача по справі.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Рішення господарського суду Донецької області від 12.03.07р.у справі №39/18а залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго»м.Горлівка Донецької області -без задоволення.
Головуючий О.В. Стойка
Судді: Г.І. Діброва
А.М. М'ясищев
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС