Дата документу Справа № 326/783/17
Єдиний унікальний №326/783/17 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/778/1483/17 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
16 листопада 2017 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Кушка Марійської області Туркменія, громадянки України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника-адвоката ОСОБА_8 - в режимі відеоконференції з Приморським районним судом Запорізької області,
обвинувачена ОСОБА_6 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Приморського районного суду Запорізької області від 14 липня 2017 року, яким її засуджено за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 грн. Вирішена доля речових доказів у кримінальному провадженні.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_6 просить вищевказаний вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що суд під час розгляду даної справи не усунув суперечності в показаннях потерпілого та свідків, при тому, що показання свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , які перебувають з нею у неприязних відносинах, взагалі суперечать наявним у справі письмовим доказам, які були досліджені у суді.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 визнано винною та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, за наступних обставин.
01 червня 2017 року, приблизно о 14-00 годині, ОСОБА_6 , знаходячись напроти подвір'я свого будинку, розташованого по АДРЕСА_2 , за допомогою пилки по металу розпилила трос, яким було огороджено частину присадибної ділянки, що належить ОСОБА_11 . В цей час до ОСОБА_6 підійшов її колишній чоловік ОСОБА_12 , який є співмешканцем ОСОБА_11 , та намагався зупинити ОСОБА_6 . Після чого між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 виникла сварка на ґрунті особистих неприязних стосунків.
В ході сварки ОСОБА_6 , діючи з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , знаходячись напроти подвір'я свого будинку, розташованого по АДРЕСА_2 , умисно завдала одного удару полотном пилки по металу по лівій руці ОСОБА_12 , чим спричинила йому тілесні ушкодження. Потім ОСОБА_12 вихопив з рук ОСОБА_6 пилку й відкинув її у бік.
Діючи у продовження свого наміру, ОСОБА_6 умисно завдала своєю тростю для пересування декілька ударів по лівій та правій руці ОСОБА_12 , чим спричинила йому тілесні ушкодження. Потім ОСОБА_12 вихопив з рук ОСОБА_6 трость та відкинув її в сторону.
В результаті нанесених ударів ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_12 були спричинені легкі тілесні ушкодження.
Заслухавши доповідь судді; обвинувачену ОСОБА_6 та її захисника-адвоката ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченої і вважала вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, засновані на доказах, досліджених у судовому засіданні з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, і на думку колегії суддів, є обґрунтованими.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою вину у вчиненому не визнала та пояснила, що 01 червня 2017 року приблизно о 14-00 годині, вона за допомогою пилки по металу розпилила трос, яким було огороджено частину присадибної ділянки, що належить ОСОБА_11 , оскільки трос був прибитий до її дерева. Через 15 хвилин до неї підійшов ОСОБА_12 та почав висловлюватись нецензурною лайкою через те, що вона зламала огорожу. Між ними виникла сварка, в ході якої ОСОБА_12 вихопив з її рук пилку й відкинув її у бік, а потім наніс їй один удар долонею по правій щоці, від якого вона впала на землю. Лежачі на землі, вона тростю відбивалась від ОСОБА_12 , щоб він залишив її в спокої. ОСОБА_12 вихопив в неї трость та зігнув її ударом ноги. Після чого вона піднялась та пішла додому.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вина ОСОБА_6 у вчинені інкримінованого їй кримінального правопорушення повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_12 у судовому засіданні зазначив, що 01 червня 2017 року він побачив як ОСОБА_6 за допомогою пилки по металу розпилила трос, яким було огороджено частину присадибної ділянки, що належить ОСОБА_11 . Він підійшов до неї та попросив припинити пошкодження огородження. Після цього між ними виникла сварка, в ході якої ОСОБА_6 нанесла йому один удар полотном пилки по металу по лівій руці. Він вихопив з рук ОСОБА_6 пилку й відкинув у бік. Після цього ОСОБА_6 нанесла своєю тростю для пересування йому декілька ударів по лівій та правій руці. Він також вихопив трость з рук ОСОБА_6 та відкинув її в сторону.
Вказані показання потерпілого повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_10 , які допитані під час судового розгляду кримінального провадження.
Так, свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що 01 червня 2017 року вона бачила як ОСОБА_6 за допомогою пилки по металу розпилила трос, яким було огороджено частину присадибної ділянки, що їй належить. Про це вона повідомила по телефону ОСОБА_12 та попросила його приїхати. Коли ОСОБА_12 підійшов до ОСОБА_6 , вони спілкувались. Потім, між ними виникла сварка, в ході якої ОСОБА_6 нанесла ОСОБА_12 удар полотном пилки по металу по руці. Він вихопив з рук ОСОБА_6 пилку й відкинув її у бік. Після цього ОСОБА_6 ще нанесла своєю тростю для пересування йому декілька ударів по руках.
Свідок ОСОБА_10 пояснила, що 01 червня 2017 року вона знаходилась у дворі свого будинку та чула розмову між ОСОБА_12 і ОСОБА_6 , яка відбувалась на підвищених тонах. ОСОБА_6 висловлювалась нецензурною лайкою, а потім нанесла своєю тростю для пересування декілька ударів по рукам ОСОБА_12 .
Показання потерпілого та вказаних свідків щодо нанесення тілесних ушкоджень об'єктивно підтверджуються відомостями, які містяться у висновку судово-медичної експертизи №339 від 02 червня 2017 року, згідно з яким у ОСОБА_12 встановлені тілесні ушкодження у вигляді синців на правій та лівій кінцівках, які утворилися від дії тупих предметів та кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (т.1 а.п.22).
Окрім цього, вина ОСОБА_6 у сукупності з іншими доказами підтверджується відомостями з протоколів огляду місця події від 01 червня 2017 року з фототаблицею (т.1 а.п.9-10, 12-13); з постанови про визнання речовим доказом трості для пересування (т.1 а.п.14); з протоколів проведення слідчого експерименту з фототаблицею від 20 червня 2017 року (т.1 а.п.29-32, 44-46).
Проаналізувавши досліджені докази, суд дав цим доказам правильну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про те, що у своїй сукупності вони підтверджують вину ОСОБА_6 в інкримінованому їй правопорушенні.
Суд першої інстанції обґрунтовано критично поставився до версії обвинуваченої з приводу вказаних подій, оскільки дані показання спростовуються матеріалами справи, в тому числі і висновком судово-медичної експертизи, згідно з яким у потерпілого ОСОБА_12 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців на правій та лівій кінцівках.
Доводи апелянта про наявність суперечностей у показаннях свідків та потерпілого є безпідставними, оскільки викладені у вироку показання цих осіб є послідовними та узгоджуються між собою та з наявними у провадженні письмовими доказами.
Підстав сумніватися у правдивості показань вищевказаних свідків не встановлено. Крім того, свідки попереджались про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.
Доводи обвинуваченої про те, що ОСОБА_12 першим вдарив її та від цього удару вона впала та вже відбивалась від останнього, суперечать фактичним обставинам, встановленим судом, та об'єктивно нічим не підтверджуються.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дав правильну оцінку дослідженим доказам і дійшов обґрунтованого висновку про те, що вони є належними, допустимими і достатніми, та у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, а також спростовують доводи останньої, заявлені на свій захист.
Свої висновки суд належним чином вмотивував у вироку.
Дії обвинуваченої судом вірно кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України.
Покарання ОСОБА_6 призначене з дотриманням вимог ст.65 КК України. При цьому суд правильно врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу обвинуваченої, яка не судима, характеризується позитивно за місцем мешкання, є інвалідом 3 групи, і дійшов вірного висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 самого м'якого покарання у межах санкції ч.1 ст.125 КК України - у виді штрафу в дохід держави у мінімальному розмірі, передбаченому законом.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченої.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування або зміну оскаржуваного вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді кримінального провадження не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Приморського районного суду Запорізької області від 14 липня 2017 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч.1 ст.125 КК України, - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4