справа № 760/9383/15-ц головуючий у 1-й інстанції: Усатова І.А.
апеляційне провадження № 22-ц/796/11674/2017
21 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого Головачова Я.В.
суддів: Поливач Л.Д., Шахова О.В.
при секретарі: Коцюрбі Л.О.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною та її спростування, стягнення моральної шкоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 2 червня 2016 року,
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проведення зборів членів ЖБК "Медик - 4" ОСОБА_2 розповсюджено недостовірну інформацію про те, що він підробив документи на право отримання пільг, а також про те, що він неправомірно користується пільгами, наданими інвалідам Великої Вітчизняної Війни, та не є ліквідатором аварії на ЧАЕС.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив зобов'язати ОСОБА_2 на наступних чергових зборах членів ЖБК "Медик - 4" спростувати перед членами кооперативу свої неправдиві висловлювання на його адресу, вибачитись за навмисне розповсюдження завідомо неправдивої інформації та стягнути з відповідача на свою користь 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати недостовірною поширену ОСОБА_1 стосовно неї інформацію про те, що вона вкрала грошові кошти, які належать ЖБК "Медик - 4"; зобов'язати ОСОБА_1 під час проведення наступних загальних зборів членів ЖБК "Медик - 4" привселюдно спростувати свої неправдиві твердження щодо неї та вибачитись за розповсюдження завідомо неправдивих відомостей і за образу її честі та гідності, а також стягнути із ОСОБА_1 на її користь 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 2 червня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недостовірною поширену ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_2 інформацію на загальних зборах ЖБК "Медик - 4", що відбулися ІНФОРМАЦІЯ_1, щодо того, що ОСОБА_2 вкрала грошові кошти, що належать ЖБК "Медик - 4". Зобов'язано ОСОБА_1 під час проведення наступних загальних зборів членів ЖБК "Медик - 4" привселюдно спростувати неправдиві твердження щодо того, що ОСОБА_2 вкрала грошові кошти, що належать ЖБК "Медик - 4". Зобов'язано ОСОБА_1 під час проведення наступних загальних зборів членів ЖБК "Медик - 4" привселюдно вибачитись перед ОСОБА_2 за розповсюдження ним завідомо неправдивих відомостей щодо ОСОБА_2 та за образу її честі та гідності. В іншій частині зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.
У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1 218 грн.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 1 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 2 червня 2016 року в частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та відшкодування моральної шкоди, відмовлено. В іншій частині рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 2 червня 2016 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року рішення Апеляційного суду міста Києва від 1 грудня 2016 року скасовано в частині зустрічного позову ОСОБА_2, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що інформація, яку він оприлюднив під час зборів членів ЖБК "Медик - 4", є неправдивою, оскільки факт незаконного отримання заробітної плати ОСОБА_2 встановлений рішенням суду. Крім того, суд не вправі зобов'язувати його вибачатись перед ОСОБА_2, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі, ділової репутації за поширення недостовірної інформації законом не передбачено. Судом безпідставно відмовлено у витребуванні доказів та їх дослідженні.
ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відбулися збори членів ЖБК "Медик - 4", що проходили у великому коридорі будинку АДРЕСА_1, за участю, у тому числі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Після протокольного закриття зборів ОСОБА_1 поширив інформацію про те, що ОСОБА_2, яка тривалий час була головою кооперативу, вкрала грошові кошти.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що висловлювання ОСОБА_1 щодо того, що ОСОБА_2 вкрала грошові кошти, не є оціночними судженнями, а що інформацію можливо перевірити на предмет правдивості та вона підлягає спростуванню, враховуючи, що ОСОБА_1 не надав суду будь-яких доказів на підтвердження інформації, що ОСОБА_2 вкрала грошові кошти кооперативу.
Проте повністю з таким рішенням суду погодитися не можна.
Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Це право кореспондує обов'язку не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Відповідно до ст. ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" судам роз'яснено, що відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.Таким чином, вирішуючи питання про визнання інформації недостовірною, суди повинні визначитися з характером такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Зміст і характер висловленої ОСОБА_1 інформації, поширення якої не заперечує сам відповідач за зустрічним позовом, а саме твердження про те, що ОСОБА_2 вкрала гроші кооперативу, за своїм характером є фактичними твердженнями, а тому вказані висловлювання не можуть вважатися оціночними судженнями.
Ураховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 в цій частині, оскільки оспорювана позивачем за зустрічним позовом інформація не є оціночними судженнями, ОСОБА_1 достовірність інформації про те, що ОСОБА_2 вкрала гроші кооперативу не доведена, а тому, така інформація підлягає спростуванню.
Доводи особи, яка подавала апеляційну скаргу, про те, що причетність ОСОБА_2 до протиправної діяльності підтверджується відсутністю протоколів засідань правління ЖБК "Медик - 4" та протоколів загальних зборів членів кооперативу, а також рішенням Апеляційного суду міста Києва від 22 жовтня 2014 року, не свідчить про те, що ОСОБА_2 здійснила злочинні дії, в яких її звинувачує ОСОБА_1
Предметом доказування у справі про захист честі та гідності фізичної особи, з огляду на характер поширеної ОСОБА_1 інформації, може бути вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили чи будь-які інші належні докази.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з додержанням норм процесуального права, відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Разом з тим, ухвалюючи рішення про часткове задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 в частині зобов'язання ОСОБА_1 вибачитись за розповсюдження завідомо неправдивих відомостей, суд першої інстанції не врахував роз'яснення, наведені у п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" про те, що суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України.
За таких обставини, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині висновків про зобов'язання ОСОБА_1 під час проведення наступних загальних зборів членів ЖБК "Медик - 4" привселюдно вибачитись перед ОСОБА_2 за розповсюдження ним завідомо неправдивих відомостей та за образу її честі та гідності підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову в цій частині.
Ураховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 2 червня 2016 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 про зобов'язання ОСОБА_1 під час проведення наступних загальних зборів членів ЖБК "Медик - 4" привселюдно вибачитися перед ОСОБА_2 за розповсюдження ОСОБА_1 завідомо неправдивих відомостей щодо ОСОБА_2 та за образу її честі і гідності скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_1 під час проведення наступних загальних зборів членів ЖБК "Медик - 4" привселюдно вибачитися перед ОСОБА_2 за розповсюдження ОСОБА_1 завідомо неправдивих відомостей щодо ОСОБА_2 та за образу її честі і гідності відмовити.
В іншій частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 2 червня 2016 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий Я.В. Головачов
Судді: Л.Д. Поливач
О.В.Шахова