Справа № 11-кп/796/1712/2017 Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1
Категорія КК:ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2
06 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва
в складі головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретарів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,,
прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Вороніж, Шосткінського району, Сумської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого
· вироком Дарницького районного суду м. Києва від 17.05.2001 за ч. 2 ст. 141 КК України 1960 року до 5 років позбавлення волі,
· вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29.06.2005 за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі,
· вироком Святошинського районного суду м. Києва від 29.09.2011 за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, 07.02.2015 звільненого по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 07 липня 2017 року ОСОБА_10 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Вироком ОСОБА_10 визнано винним у тому, що 25 квітня 2017 року, приблизно о 22 годині 10 хвилин, він, перебуваючи поруч з касою № 41 у вестибюлі Південного вокзалу станції Київ-Пасажирський по вул. Г.Кірпи, 4, в м. Києві, повторно таємно викрав чуже майно, яке належить потерпілому ОСОБА_11 , а саме гаманець, в якому перебували грошові кошти в сумі 150 гривень та 20 Євро, що в перерахунку на гривню становить 578 гривень 80 копійок, чим завдав останньому матеріальної шкоди.
В апеляційній скарзі прокурор Київської місцевої прокуратури №9 ОСОБА_12 , не оспорюючи фактичних обставин та кваліфікації вчиненого обвинуваченим злочину, просить скасувати вирок в частині призначеного покарання, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого, внаслідок м'якості. Постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. В решті вирок залишити без зміни.
Своє прохання прокурор обґрунтовує тим, що судом першої інстанції належним чином не враховано дані про особу обвинуваченого, який неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів та вчинив новий злочин проти власності, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості. Також, судом залишено поза увагою наявність обставини обтяжуючої покарання обвинуваченого - вчинення злочину щодо особи похилого віку, що на думку прокурора, свідчить про порушення ОСОБА_10 моральних принципів і відповідно має підвищену суспільну небезпеку.
Висновки суду про наявність пом'якшуючих обставин для застосування ст. 75 КК України при призначені ОСОБА_10 покарання не ґрунтуються на матеріалах провадження, оскільки згідно довідки з місця проживання обвинувачений характеризується посередньо та відсутні будь-які підтверджуючі дані про вчинення останнім злочину внаслідок збігу тяжких сімейних і матеріальних обставин, а матеріальна шкода потерпілому відшкодована не з власної волі та ініціативи обвинуваченого.
Тому прокурор вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_10 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого, який просив залишити вирок без зміни, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Винність обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та кваліфікація його дій за ч.2 ст. 185 КК України, доведена дослідженими судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України доказами і в апеляційній скарзі не заперечується.
Відповідно до 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції дотримано вказані вище вимоги закону України про кримінальну відповідальність.
Так, при призначенні обвинуваченому покарання судом належним чином враховані тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, зокрема наявність у нього судимостей, не перебування на обліку у лікарів нарколога та психіатра, позитивні характеристики з місця проживання та реєстрації, а також щире каяття останнього, в якості обставини, що пом'якшує покарання, вчинення злочину щодо особи похилого віку в якості обставини, що обтяжує покарання.
Однак, судом безпідставно, всупереч вимогам закону, враховано в якості обставини, що обтяжує покарання, рецидив злочину. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_10 раніше був тричі судимий за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст. 141 КК України 1960 року і ч.2 ст. 186 КК України, що враховано при кваліфікації дій останнього за ч.2 ст. 185 КК України за ознакою вчинення крадіжки повторно.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі є таким, що відповідає вчиненому та особі обвинуваченого. При цьому прокурор в апеляційній скарзі також погоджується саме з таким видом та розміром покарання.
При прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням судом першої інстанції враховано його щире каяття, критичне ставлення до вчиненого, відсутність вимог потерпілого про відшкодування шкоди, фактичні обставини скоєного, зокрема невеликий розмір заподіяних збитків, інше.
На думку колегії суддів, рішення про звільнення ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням належним чином мотивоване у вироку та прийнято судом з дотриманням вимог закону України про кримінальну відповідальність.
Виходячи з наведеного, апеляційна скарга прокурора не підлягає, оскільки доводи, що в ній викладені, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
При цьому вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 07 липня 2017 року щодо ОСОБА_10 підлягає зміні на підставі ч.2 ст. 404 КПК України, а саме підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку посилання на наявність такої обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, як рецидив злочинів.
Керуючись ст. 376, ст. 404, ст. 407, ст. 419, КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора місцевої прокуратури №9 ОСОБА_12 залишити без задоволення.
На підставі ч.2 ст. 404 КПК України вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 07 липня 2017 року щодо ОСОБА_10 змінити, виключити з мотивувальної частини вироку посилання на наявність такої обставини, що обтяжує покарання, як рецидив злочинів.
В решті вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 07 липня 2017 року, яким ОСОБА_10 засуджено за ч.2 ст. 185 КК України, залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяця з дня її проголошення.
Судді:
__________________ _________________ ___________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4