36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
12.09.2006р. Справа №14/403
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі, вул.Леніна, 40, м. Зіньків, Полтавська область,38100
до Відкритого акціонерного товариства "Зіньківський молочний завод", 38100, м. Зіньків, Полтавська обл., вул. Першотрав,внева, 23
про стягнення 2700,85 грн.
Суддя Іваницький Олексій Тихонович
Представники:
від позивача: Дорошенко Л.М., дор. №1393/01-26 від 22.08.2006р.
від відповідача: Панченко О.О., дор. №6 від 17.08.2006р.
СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості у сумі 2700 грн. 85 коп. по пільгових пенсіях за період з 01.01.1998 року по 01.01.2000р.
Відповідач у відзиві на позов, а його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що згідно з пунктами “б»-“з» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на роботах з особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці та із важкими і шкідливими умовами праці, - за списком 2 виробництв робіт, професій, посад і показників, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України.
Станом на 01.07.2006р. невідшкодовані витрати (недоїмка) Управління Пенсійного фонду в Зінківському районі на виплату пенсій, призначених відповідно до п.п. «б-з» ст..13 вищевказаного Закону працівникам ВАТ «Зінківський молочний завод», м. Зіньків (відповідача) за період із 01.01.1998 р. по 01.01.2000 р.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (яку було включено Законом України від 17.02.2000р. за № 1461-ІІІ) передбачено відшкодування фактичних виплат пенсії за віком на пільгових умовах особам, що мають відповідний стаж роботи.
Таким чином, статус об'єкта оподаткування зазначений платіж отримав після 15.03.2000р., тобто з моменту набрання чинності Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 17.02.2000р.
Судом встановлено, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем у сумі 2700 грн. 85 коп. з відшкодування виплат по пільговим пенсіям та визначено строк внесення останнього платежу - до 25.01.2000р.
Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно зі статтею 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідач по справі у своєму доповненні до відзиву вих. № 348 від 11.09.2006 року заявив про застосування позовної давності.
Крім того, з набуттям даними виплатами статусу об'єкта оподаткування, норми, які встановлюють трирічний строк позовної давності, також для них збереглися, про що свідчить стаття 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом лише 12.07.2006 р. та не подав клопотання про поновлення строку позовної давності, а останній платіж відповідач мав внести до Пенсійного фонду до 25.01.2000 р., суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови в позові (ст.ст. 256, 257, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України та ст.ст. 70,81 ЦК УРСР).
На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, матеріали справи та керуючись ст.ст 33-34,36,43,44-45,49,82-84 ГПК України, суд, -
Відмовити в позові повністю.
СУДДЯ Іваницький О.Т.