36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
13.09.2006 Справа №14/397
м. Полтава
за позовом Полтавського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Полтава, вул. Зигіна, 1
до Закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Укртатнафта", 39609,Полтавська область, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 4
про стягнення 35223,47 грн.
Суддя Іваницький Олексій Тихонович
Секретар судового засідання НечипоренкоА.П.
Представники:
від позивача: Фищук В.В., дор. №04-2/10 від 10.01.06р.
від відповідача: Бухало С.В., дов. №52 від 23.08.2006р.; Болюта О.А., дов. №51 від 09.08.2006р.
Суть спору: Розглядається позов про стягнення 34324,18 грн. штрафних санкцій та 899,29 грн. - пені за не створення 2 робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005р.
Постанова виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні 07.09.2006р. для надання можливості сторонам подати додаткові матеріали, на які вони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ухвалою заступника голови господарського суду Полтавської області Ціленка В.А. від 11.08.2006р. склад суду було змінено в зв'язку з відпусткою судді Іваницького О.Т. і справу передано на розгляд судді Білоусову С.М.
Суддя Білоусов С.М. прийняв справу до свого провадження і відклав її розгляд на 07.09.2006р.
Ухвалою заступника голови господарського суду Полтавської області Пушка І.І. від 06.09.2006р. склад суду було змінено в зв'язку з виходом із відпустки судді Іваницького О.Т. і справу повернуто йому на розгляд.
Суддя Іваницький О.Т. прийняв справу до свого провадження і розглянув її по суті.
Відповідач у запереченні на позов позовні вимоги не визнає, посилаючись на виконання встановленого нормативу для працевлаштування інвалідів у 2005 році.
В засіданні 11.07.2006р. судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови відповідно до ст.160 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
Згідно зі ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. №875-ХІІ (в редакції станом на 31.12.2005р.) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ст. 20 вказаного Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно даних звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. (форма №10-ПІ) середньооблікова чисельність працюючих у відповідача в 2005р. становила 546 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 22 місця. Фактично в 2005р. у відповідача працювало 20 інвалідів, тобто відповідач не працевлаштував 2 інвалідів.
Як свідчать матеріали справи відповідач подав позивачу звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (форма № 10-ПІ), затверджений наказом Мінпраці України 29.12.2004 р. № 338.
Фактично, у 2005 році середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача становила 546 осіб, що підтверджується звітом з праці за грудень 2005 року (форма № 1-ПВ), затвердженим наказом Держкомстату України від 28.09.2001 р. № 398.
До одного з видів діяльності відповідача, зокрема, відноситься надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом загального користування правомірність надання яких підтверджується ліцензією серії АА № 839313 від 31.08.2004 р. відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» в редакції від 05.04.2001 р. та Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» в редакції від 05.04.2001 р., який діяв на час (січень 2006 року) здійснення розрахунку середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, перевізником є особа, яка надає послуги з перевезення пасажира чи (та) вантажу автомобільним транспортом загального користування.
Як передбачено ст. 2 вищезазначеного Закону до автомобільного транспорту загального користування відносяться - автомобільні транспортні засоби перевізників, що використовуються ними для надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів.
Враховуючи положення Закону України «Про автомобільний транспорт» в редакції від 05.04.2001 р. відповідач має статус перевізника, оскільки має зазначену ліцензію серії АА № 839313 від 31.08.2004 р. на проведення діяльності з надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом загального користування.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» в редакції від 05.04.2001 р., створення робочих місць для працевлаштування інвалідів проводиться перевізниками у розмірі 4 відсотків загальної чисельності працюючих, крім водіїв.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.05.2005 року № 2602-ІV частина перша статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» була доповнена новою частиною такого змісту:
«Норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюється нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті, застосовуються положення цього Закону».
Вищезазначений Закон набрав чинності 22.06.2005 року тобто з дня його опублікування в газеті «Урядовий кур'єр» № 114 від 22.06.2005 р.
Таким чином, при розрахунку кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2005 рік відповідачем застосувалась норма ст. 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» в редакції від 05.04.2001 р., яка діяла до набуття чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.05.2005 року № 2602-ІV, оскільки згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правової акти не мають зворотної дій в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За період з 01.01.2005 р. по 01.06.2005 р. середньооблікова чисельність водіїв за 5 місяців на підприємстві відповідача становила 127 осіб, а отже, при здійсненні розрахунку середньооблікової чисельності штатних працівників за 2005 рік, наведена кількість водіїв, які працювали в товаристві до внесення змін в Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.05.2006 року № 2602-ІV не враховувалась.
Таким чином, згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (форма № 10-ПІ), затверджений наказом Мінпраці України 29.12.2004 р. № 338, який був поданий Позивачу відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників за 2005 рік склала 546 осіб, а середньооблікова численність штатних працівників за 2005 рік, яка була врахована відповідачем при розрахунку кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу згідно з Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та Законом України «Про автомобільний транспорт» в редакції від 05.04.2001 р. склала 493 особи, тобто без врахування водіїв (розрахунок нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2005 рік відповідача до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (форма № 10-ПІ) в матеріалах справи).
Отже, враховуючи вищевикладене, чисельність інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях становить 20 осіб.
У 2005 році у відповідача фактично працювало 20 інвалідів, що і зазначено у рядку 03 таблиці «Кількість працівників та фондів оплати праці» звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (форма № 10-ПІ), затверджений наказом Мінпраці України 29.12.2004 р. № 338.
З огляду на викладене, відсутні підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій.
Позивач у відповідності до вимог статей 69-71,79 Кодексу адміністративного судочинства України не надав належних докази і не довів тих обставини, на які він посилався в обґрунтування своїх вимог.
Відповідач у відповідності до вимог статей 69-71,79 Кодексу адміністративного судочинства України довів правомірність працевлаштування 20 інвалідів у 2005 році (документи у матеріалах справи) та безпідставність вимог позивача.
Суд на підставі вищенаведеного, оцінивши докази, які є в матеріалах справи, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 2,4-12,23,47-52,56,58-59,60,62-63,65, 69-71,79,86-87,94,158-163,167 та п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, суд -
У позові відмовити.
Суддя Іваницький О.Т.
Примітки :
1. Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 та ч. 3 та ч. 5 ст. 186 КАС України.
2. Наслідки набрання законної сили судовим рішенням зазначені у ст. 255 КАС України.
Згідно з оригіналом
Помічник судді Я.О.Науменко