Номер провадження: 22-ц/785/6509/17
Номер справи місцевого суду: 520/16564/16-ц
Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.
Доповідач Заїкін А. П.
16.11.2017 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:
- головуючого судді - Заїкіна А.П.,
- суддів: - Калараш А.А., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря - Гарбуз В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання правочину нікчемним, за апеляційною скаргою ОСОБА_4на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2017 року,
встановила:
У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просила визнати нікчемним правочин - розписку ОСОБА_5 від 25 лютого 2015 року, згідно якої він отримав від ОСОБА_6 завдаток у розмірі - 280 460,00 грн., що еквівалентно - 10 000,00 доларів США, в рахунок оформлення договору купівлі продажу квартири АДРЕСА_3 та гарантував підписання договору купівлі-продажу вказаного нерухомого майна в період - з 25.02.2015 року до 25.04.2015 року.
Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовувала тим, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 521/12202/15-ц від 02.02.2016 року з неї було стягнуто на користь ОСОБА_7 майнову шкоду-збитки у розмірі - 560 920,00 грн.. Суд обґрунтував дане рішення наявністю правочину - розписки ОСОБА_5 від 25 лютого 2015 року, згідно якої він отримав від ОСОБА_6 завдаток у розмірі - 280 460,00 грн., що еквівалентно - 10 000,00 доларів США, в рахунок оформлення та підписання договору купівлі-продажу в період - з 25.02.2015 року до 25.04.2015 року квартири АДРЕСА_1
У зв'язку з тим, що попередній договір укладається у встановленій для основного договору формі, укладений сторонами попередній договір купівлі-продажу квартири повинен був бути нотаріально посвідчений. Укладення попереднього договору в простій письмовій формі є порушенням закону і такий договір є нікчемним.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14.06.2017 р. у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання правочину нікчемним відмовлено в повному обсязі.
ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про задоволення її позову. Посилається на те, що рішення ухвалено при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник апелянта у судовому засіданні підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.
ОСОБА_5, ОСОБА_6 письмових заперечень на апеляційну скаргу не надали.У судове засідання не з'явилися. Про час і місце розгляду справи сповіщалися належним чином. Причини неявки не повідомили. Заяв та клопотань не надали.
Згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка в судове засідання сторін, або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Ухвалюючи заочне рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела чим саме порушені її права складенням спірної розписки (а. с. 63 - 68).
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 3, 15, 16, 215 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 11, 60, 61, 179, 213 ЦПК України) права.
Висновки суду першої інстанції зроблені, відповідні правовідносини між сторонами встановлені на підставі наявних у справі і наданих сторонами доказів.
Встановлено, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 84657095 від 10.04.2017 року (а. с. 40) ОСОБА_5 на підставі договору дарування, посвідченого П'ятою одеською державною нотаріальною контрою, є власником квартири АДРЕСА_1.
25 лютого 2015 року ОСОБА_5, маючи намір розпорядитись належним йому майном, склав розписку, в якій вказав що він отримав від ОСОБА_6 завдаток у розмірі - 280 460 гривень, що еквівалентно - 10 000,00 доларів США, в рахунок оформлення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, та гарантував підписання договору купівлі-продажу вказаного нерухомого майна в період - з 25.02.2015 року до 25.04.2015 року. У разі не підписання договору купівлі-продажу квартири 25 квітня 2015 року, ОСОБА_5 зобов'язався повернути покупцеві ОСОБА_6 подвійну суму завдатку, тобто - 560 920 грн..
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2016 року (а. с. 7 - 9) стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 збитки у розмірі - 560 920,00 грн.. Рішення обґрунтовано тим, що на виконання виданої ОСОБА_5 розписки останній не зміг укласти договір купівлі-продажу квартири, оскільки на квартиру ухвалою суду було накладено арешт.
Апеляційним судом з'ясовано, що арешт було накладено у справі за позовом ОСОБА_8 до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Філімонової Галини Василівни, ОСОБА_5, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Між сторонами виникли правовідносини щодо визнання правочину недійсним.
Згідно зі статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.
Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга, третя статті 215 ЦК України).
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.
Оскільки встановлено, що ОСОБА_4 не була стороною правовідносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо квартири АДРЕСА_2, не надала суду доказів щодо наявності у неї прав (володіння, користування тощо) на вказану квартиру, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 правочин, оформлений розпискою, не порушує права позивачки.
Доводи апелянта про те, що за наявності вищевказаної розписки у неї виник обов'язок сплатити відповідачу певну суму грошей, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки цей обов'язок виник на підставі рішення суду, а не на підставі розписки.
Доводи апелянта про те, що вищевказана розписка суперечить вимогам діючого законодавства, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки дійшла висновку, що вчиненням розписки права апелянта не порушені.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_4 є безпідставною, а тому її треба відхилити.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів ОСОБА_4, а також для прийняття доводів апеляційної скарги останньої у суду апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4- відхилити.
Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: А. А. Калараш
С. О. Погорєлова