36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
11.09.2006 р. Справа №5/610-16/46-06
За позовом прокурора Київського району м. Полтава в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області
до Відкрите акціонерне товариство "Полтавахіммаш"
про Стягнення грошових коштів
Суддя Тимощенко О.М.
Представники сторін в судовому засіданні 31.08.06 року:
Від позивача Миськів В.М.
Від відповідача Пунтус М.Ю.
Від прокуратури Белякова Ж.Р.
Представники сторін в судовому засіданні 11.09.06 року:
Від позивача Миськів В.М.
Від відповідача Грицюк А.С.
Від прокуратури не було
Рішення приймається після перерви, оголошеної сторонам в судовому засіданні 31.08.06 року на підставі ст. 77 ГПК України.
Строк розгляду справи було продовжено ухвалою суду від 04.05.06 року на підставі клопотання сторін від 04.05.06 року у відповідності до п.4 ст.69 ГПК України..
Суть спору : розглядається позовна заява про стягнення 51 377,06 грн. збитків, нарахованих на підставі Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого Постановою КМУ від 22.01.1996 року № 116. В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на той факт, що відповідачем нанесено збитки внаслідок знищення державного майна, доказами чого є матеріали перевірки від 04.12.02р., під час якої було зафіксовано факт відсутності в наявності об'єктів державного майна - обладнання бази відпочинку, а також встановлено факт розібрання фінських будиночків(Акт перевірки від 04.12.02р.); матеріали інвентаризації державного майна, що не увійшло під час приватизації до статутного фонду ВАТ "Полтавахіммаш" (уточнення позовних вимог від 30.08.06 року).
Відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні проти задоволення вимог заперечує посилаючись на той факт, що позивачем пропущено строки позовної давності та просять суд застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та прокуратури, суд встановив:
В період приватизації ВАТ "Полтавахіммаш" до статуного фонду товариства не увійшла база відпочинку "Рибак" (с. Шилівка Решетилівського району Полтавської області).
Наказом РВ ФДМУ в Полтавській області № 565 від 20.11.1997 року була створена комісія з робітників ВАТ "Полтавахіммаш" та РВ ФДМУ по інвентаризації державного майна, що не увйшло до статуного фонду ВАТ "Полтавахіммаш". Стосовно бази відпочинку "Рибак" дана комісія склала інвентаризаційний опис майна № 3, яке мало місце на даній базі станом на 01.11.97 року.
Згідно Положення про управління державним майном яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на іх балансі , затвердженого наказом ФДМУ та Мінекономіки Украіни від 19.05. 1999 року N 908\68 п.4.1 на Позивача було покладено обов'язок :
- приватизувати це майно
- передати в оренду згідно ЗУ « Про оренду державного та коммунального майна"
- передати в комунальну власність місцевим радам
- передати господарському товариству на умовах договору безоплатного зберігання.
Також п.1.4.3 вкfзаного положення передбачено зняття такого майна з балансу господарських товариств відповідним органом приватизації.
ВАТ "Полтавахіммаш" листом № 19/1635 від 24.10.1997 року звернулось до позивача з пропозицією щодо подальшої приватизації цього майна або передачі його по договору оренди. Позивач відповіді на лист не надав.
Оскільки дане майно не мало встановленого правового статусу на місці свого первісного знаходження та за відсутності законного користувача воно приходило в занепад. Будиночки бази « Рибак « являли собою дерев"яні, щитові, збірно-розбірні конструкції. Керівництво ВАТ « Полтавхіммаш« прийняло рішення демонтувати дерев"яні конструкції бази « Рибак « та складувати іх на території ВАТ « Полтавхіммаш « де вони і знаходяться по теперішній час. Цей факт підтверджується і в позовній заяві позивача. В зв"язку з демонтажем конструкцій бази відпочику державі було завдано збитки внаслідок знищення державного майна в сумі 51377,06 грн.
Листом від 09.02.01 року позивач звернувся до відповідача із пропозицією укласти договір схову, на який відповідач відповів відмовою на тій підставі, що згідно плану санації, затвердженого арбітражним судом Полтавської області та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підприємство не має права укладати договори, що погіршують його фінансове становище.
У 2002 році РВ ФДМУ провело перевірку утримання, збереження та використання державного майна про що комісією в складі представників фонду та відповідача складено акт перевірки від 04.12.2002 року, в якому зазначено відсутність обладнання бази і знаходження її залишків на підприємстві. Позивач в обгрунтування своїх вимог посилається на той факт, що про знищення та демонтаж бази відпочинку йому стало відомо саме з моменту проведення перевірки і складення акту від 04.12.2002 року. Розрахунок суми збитків позивачем проведено відповідно до п. 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою КМУ від 22.01.96р. №116, згідно якого розмір збитків визначається за балансовою вартістю цих цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50% від балансової вартості на момент встановлення такого факту. Сума збитків, нарахованих позивачем становить 51377,06 грн. (розрахунок в мат.справи).
Суд, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами докази дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, однак задоволенню не підлягають внаслідок пропуску позивачем строку позовної давності, виходячи з наступного.
Позивачеві стало відомо про демонтаж конструкцій бази «Рибак»згідно листа Решетилівської райдержадміністрації N 01-14/651 від 04.10.1990 року , про отримання цього листа Позивачем, свідчить штамп канцелярії позивача (аркуш справи 36, том 1). Крім того, в своєму листі від 05.10.1999 року позивач зазначає про те, що йому відомо про демонтаж бази ( а.с. 37).
Згідно ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідно до ст. 75 ЦК позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.
Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст. 76 ЦК). Як свідчать матеріали справи, позивач дізнався про демонтаж бази відпочинку "Рибак" з моменту отримання листа Решетилівської районної державної адміністрації, отже перебіг строку позовної давності почався саме з цього моменту і закінчився у жовтні 2002 року, тоді як позивач звернувся із позовом про стягнення збитків лише у грудні 2004 року.
Згідно п. 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України, що набрав чинності 01.01.2004 року, цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом ( п. 6 Перехідних положень). Строк позовної давності за даним позовом сплив у 2002 році, тобто до набрання чинності ЦК УКраїни. Таким чином, до правовідносин між сторонами необхідно застосовувати ЦК УРСР 1963 року.
У відповідності до ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.43,49, 82-85 ГПК України, суддя, -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя Тимощенко О.М.
Рішення підписано: "15"вересня 2006 року
Згідно з оригіналом
помічник судді Мазур Н.В.