"24" листопада 2017 р. Справа № 902/843/17
Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства "МРІЯ", с. Демидівка, Жмеринський район, Вінницька область
до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, м. Вінниця
про визнання укладеною додаткової угоди
За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.
За участю представників:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 28.02.2017 р., довіреність дійсна до 28.02.2018 р.; паспорт серії АА № 514332 виданий Калинівським РВ УМВС України в Вінницькій області 05.08.1997 р.
відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 06-14/43, 20.01.2017 р., головний спеціаліст відділу представництва інтересів в судах та інших органах юридичного управління Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, довіреність видана строком на один рік; паспорт АВ № 938594 виданий Замостянським РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області 11.04.2011 р.
Приватним сільськогосподарським підприємством "МРІЯ" заявлено позов до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання укладеною додаткової угоди.
Ухвалою суду від 13.09.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/843/17 та призначено до розгляду на 04.10.2017 р.
03.10.2017 р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 0-2-0.6-11608/2-17 від 02.10.2017 р. в якому останній заявлені позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позову повністю. Додатком до відзиву додано ряд документів.
03.10.2017 р. до суду представником позивача подано додаткові письмові пояснення № 29/д від 29.09.2017 р. в обґрунтування заявлених позовних вимог.
04.10.2017 р. через канцелярію суду представником позивача клопотання (б/н від 04.10.2017 р.) в якому останній з метою вирішення спору мирним шляхом просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.
Ухвалою від 04.10.2017 р. розгляд справи відкладено до 08.11.2017 р.
08.11.2017 р. позивачем подано додаткові пояснення в обґрунтування заявленого позову.
Ухвалою від 08.11.2017 р. розгляд справи відкладено до 24.11.2017 р. та продовжено строк вирішення спору на 15 днів.
23.11.2017 р. представником позивача подано клопотання про залишення позову без розгляду мотивоване неможливістю надання витребуваних доказів.
За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
В судовому засіданні 24.11.2017 р. розглянувши подане позивачем клопотання (№ 23/5 від 23.11.2017 р.) суд дійшов наступних висновків.
Згідно з п.п. 3.9.3, 3.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі нез'явлення без поважних причин або без повідомлення причин в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою або у разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 ГПК, або залишити позов без розгляду (пункт 5 частини першої статті 81 ГПК), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 ГПК.
У п.4.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:
- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;
- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;
- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.
Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.
У разі неповідомлення позивачем таких причин, суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Додатково суд відзначає, що у відповідності до п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Явка позивача в судові засіданні та подання ним доказів необхідні для безпосереднього сповіщення останнім про знані ним відомості та докази у справі, з'ясування наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги в їх сукупності, вирішення інших питань, без оцінки яких неможливий всебічний, повний і об'єктивний розгляд справи по суті.
З метою повного та об'єктивного з'ясування обставин спору, в тому рахунку і фактичного стану взаємовідносин на момент вирішення спору в суді, суд вимагав від позивача надати ряд доказів на підтвердження викладеного у позовній заяві, а саме: оригінали документів доданих до позовної заяви для огляду в судовому засіданні; докази виконання умов договору оренди землі від 16.05.2007 р. (банківські виписки, платіжні доручення тощо).
У відповідності зі ст.115 ГПК України виконання рішень, ухвал, постанов суду на всій території України є обов'язковим.
Однак позивач не надав жодного з витребуваних судом документів вказаних вище.
Слід вказати, що відповідно до ст.43 ГПК України судочинство в господарських судах України здійснюється на засадах змагальності, а сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Стаття 33 ГПК України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до п.2 ст.9 Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, передбачених процесуальним законом.
За вказаних обставин суд вбачає, що позивач без поважних причин не подав витребувані судом матеріали необхідні для вирішення спору, оскільки поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами.
Неподання витребуваних доказів по справі позбавляє суд можливості, у відповідності зі ст.ст. 43, 75 ГПК України, повно, всебічно та об'єктивно оцінити докази, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та вирішити спір за наявними у справі матеріалами.
Оскільки суд відкладав розгляд справи неодноразово, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав та процесуальної можливості для повторного відкладення розгляду справи, оскільки вказана процесуальна дія призведе до порушення строків вирішення спору.
Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи предмет спору та те, що позивачем не виконано вимог ухвали суду щодо надання документів, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає, що за вказаних обставин спір не може бути вирішено по суті, у зв'язку з чим залишає позов без розгляду в порядку п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.
Дійшовши висновку про залишення позову без розгляду суд також враховує те, що згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 р. у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 р. у справі "ОСОБА_3 проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Принагідно суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.81 ГПК України позивач має право знову звернутися з вказаним позовом до господарського суду в загальному порядку після усунення обставин, що зумовили його залишення без розгляду.
Також при прийнятті вказаної ухвали суд врахував вимоги ч.2 ст.81 ГПК України відповідно до якої про залишення заяви без розгляду виноситься ухвала, в якій можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.
При цьому згідно з п.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Враховуючи факт неподання позивачем витребуваних доказів у суду відсутні підстави для повернення сплаченого ним судового збору, який покладається на позивача та поверненню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 43, п.5 ч.1 ст.81, ст.ст.86, 87, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов залишити без розгляду.
2. Копію ухвалу надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суддя О.О. Банасько
віддрук. 1 прим.:
1 - до справи.