Запорізької області
18.05.07 Справа № 10/206/07
Суддя
За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю “АБРІС», м. Малин Житомирської області
До відповідача : Приватний вищий навчальний заклад “Академія управління та інформаційних технологій “АРІУ», м. Бердянськ
про визнання недійсними змін до статуту
Суддя Алейникова Т.Г.
Представники:
від позивача : Терилецька О.О. дов. від 02.02.07р.
від відповідача : Никоненко О.О.
До господарського суду Запорізької області звернулося ТОВ «АБріс»з позовом до Приватного вищого навчального закладу «Академія управління та інформаційних технологій «АРІУ»з позовом про визнання недійсними Змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовський регіональний інститут управління», що зареєстровані Виконавчим комітетом Бердянської міської ради народних депутатів 12.04.1996 р. за реєстраційним № 721.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно з протоколом № 9 від 04.03.1996 р. Радою засновників ТОВ «АРІУ» не приймалися рішення, відображені у Змінах, які є предметом спору.
Позивач також просить на підставі ст. 53 ГПК України визнати причину пропуску строку для звернення до суду поважною та поновити його, обґрунтовуючи це тим, що про зменшення своєї частки у статутному фонді відповідача дізнався на початку 2006 р.
Позивач заявив клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно відповідача, заборони Державному реєстратору Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області вчиняти дії щодо реєстрації змін до установчих документів відповідача, заборонити посадовим особам відповідача вчиняти дії спрямовані на відчуження майна. Обґрунтовує вимогу тим, що відчуження майна відповідача призведе до його ліквідації і порушення інтересів не тільки позивача, але й інтересів та прав багатьох студентів.
23.03.2007 р. було порушено провадження у справі № 10/206/07, справу призначено до розгляду на 27.04.2007 р. об 11 год. 20 хв.
У засіданні оголошувалася перерва до 18.05.2007 р. У судовому засіданні оголошено резолютивну частину рішення.
За спільною заявою сторін судовий процес відбувається без фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідач проти позову заперечує, відзив на позовну заяву суду не надав. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивач не є учасником відповідача, отже не має права на позов відповідно до ст. 12 ГПК України. Крім цього відповідач заявив про застосування строків позовної давності, для поновлення строків законних підстав не вбачає.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд встановив:
Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради народних депутатів № 448 від 26.08.1993 р. було зареєстровано Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовський регіональний інститут управління».
Відповідно до п. 6.1. Статуту одним з учасників ТОВ «АРІУ»є Акціонерне товариство «АБріс», частка якого у статутному фонді ТОВ «АРІУ»згідно з п. 9.1. Статуту складає 76%.
24.03.1995 р. згідно з протоколом № 5 Радою учасників ТОВ «АРІУ»прийнято рішення про введення до складу нових учасників.
06.04.1995 р. учасники ТОВ «АРІУ»у новому складі уклали Додаткову угоду до Установчого договору ТОВ «АРІУ», відповідно до ст. 2 якої частка АТ «АБріс»складає 26% статутного фонду ТОВ «АРІУ».
19.05.1995 р. було внесено зміни до установчих документів ТОВ «АРІУ», викладені у протоколі № 5 від 24.03.1995 р. рішення Ради учасників ТОВ «АРІУ».
04.03.1996 р. Радою учасників ТОВ «АРІУ»було прийнято рішення про збільшення статутного фонду без зміни долей учасників (протокол № 9).
16.04.1996 р. були зареєстровані оспорювані позивачем зміни до Статуту ТОВ «АРІУ», згідно з якими п. 9.1. Статуту було викладено у новій редакції. В кінці вказаних змін міститься посилання на те, що їх підставою є рішення Ради засновників ТОВ «АРІУ», викладене у протоколі № 9 від 04.03.1996 р.
04.10.1996 р. Радою учасників ТОВ «АРІУ»було прийнято рішення про внесення змін до Статуту ТОВ «АРІУ»з метою його приведення у відповідність до типового Статуту ВНЗу (протокол № 10).
16.12.1996 р. такі зміни були внесені до Статуту шляхом перереєстрації ТОВ «АРІУ». ТОВ «АРІУ»змінило найменування на ТОВ «Вищий заклад освіти «Азовський регіональний інститут управління». На титульному аркуші Змін та доповнень до Статуту Вищого закладу освіти «Азовський регіональний інститут управління»міститься посилання на те, що вони прийняті Радою учасників ТОВ «АРІУ»згідно з протоколом № 10 від 04.10.1996 р.
12.11.1998 р. Радою учасників ТОВ «АРІУ»було прийнято рішення про виведення зі складу учасників ТОВ «АБріс»(протокол № 25). Підставою є рішення зборів учасників ТОВ «АБріс»(протокол № 4 від 31.10.1998 р.).
Згідно зі Статутом в редакції 2006 р. ТОВ «АБріс»є правонаступником ВАТ «АБріс», ЗАТ «Холдингова Компанія Абріс», ТОВ «Холдингова Компанія Абріс».
Згідно зі Статутом у редакції 1998 р. ТОВ «Вищий заклад освіти «Азовський регіональний інститут управління при Запорізькому державному університеті»є правонаступником ТОВ «Вищий заклад освіти «Азовський регіональний інститут управління». Відповідно до Статуту в редакції 2003 р. ТОВ «Вищий навчальний заклад «Академія управління та інформаційних технологій «АРІУ»є правонаступником ТОВ «Вищий заклад освіти «Азовський регіональний інститут управління при Запорізькому державному університеті». Згідно зі Статутом у редакції 2006 р. Приватний вищий навчальний заклад «Академія управління та інформаційних технологій «АРІУ»є правонаступником ТОВ «Вищий навчальний заклад «Академія управління та інформаційних технологій «АРІУ».
Таким чином суд приходить до висновку, що відповідач є правонаступником ТОВ «АРІУ», учасником якого до грудня 1998 р. був ТОВ «АБріс». Доводи відповідача про те, що позивач не має право на позов, оскільки не є учасником відповідача не приймаються, оскільки відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі спори між товариством і учасником, який вибув.
На момент державної реєстрації відповідача він створювався в організаційно-правовій формі товариства з обмеженою відповідальністю.
Відповідно до ст.ст. 6, 7 Закону України «Про господарські товариства»товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.
Отже, зміни до установчих документів товариства набувають чинності лише з моменту їх державної реєстрації.
З наданих суду документів випливає, що реєстрація установчих документів (змін до них) з моменту реєстрації і до моменту внесення оспорюваних змін відбувалася тричі 26.08.1993 р., 19.05.1995 р., 16.04.1996 р. Як випливає з п.п. 15-17 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою КМУ від 29.04.1994 р. № 276 (в редакції постанови КМУ від 25.01.1996 р. № 125), на той час зміна складу засновників, а також статутного фонду не потребувало перереєстрації. На титульному аркуші додатків до установчих документів органом державної реєстрації робиться відмітка про те, що зазначені документи є невід'ємною частиною відповідних установчих документів.
За таких умов всі вищезазначені реєстрації відбулися з дотриманням діючих на той час нормативно-правових актів.
Ст. 4 Закону України «Про господарські товариства»містить перелік відомостей, які повинні бути зазначені в установчих документах товариства. Цей перелік не потребує зазначення підстави змін до установчих документів (номеру та дати прийняття рішення вищим органом товариства).
Отже, зазначення на титульному аркуші (або в іншому місці) того чи іншого рішення вищого органу товариства не є необхідним. Більш того, як випливає з протоколу № 5 від 24.03.1995 р. Ради учасників ТОВ «АРІУ», а також зі змін до установчих документів ТОВ «АРІУ»від 19.05.1995 р., в останніх підставу вказано неправильно, тобто допущена помилка. Тим не менше зміни до установчих документів були внесені, оскільки їх форма відповідає тогочасним вимогам Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності.
За таких умов суд не бере до уваги позначення на Змінах до Статуту ТОВ «АРІУ», зареєстровані виконавчим комітетом Бердянської міської ради народних депутатів від 12.04.1996 р. за № 721, згідно з якою підставою змін є рішення Ради засновників ТОВ «АРІУ», викладене у протоколі № 9 від 04.03.1996 р.
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про господарські товариства»у товаристві з обмеженою відповідальністю утворюється виконавчий орган (директор). Директор вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. Директор підзвітний зборам учасників і організує виконання їх рішень. Директор діє від імені товариства в межах, установлених установчими документами. Директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства.
Виконавчим органом ТОВ «АРІУ»в розумінні ст. 62 Закону України «Про господарські товариства»є Ректор. Згідно з пп. 15.5.6. Статуту ТОВ «АРІУ»Ректор представляє ТОВ «АРІУ», у відносинах з «організаціями, підприємствами, закладами, а також державними організаціями України».
З аналізу вищезазначеного випливає, що Ректор організовує виконання рішень Ради учасників ТОВ «АРІУ», у т. ч. представляє ТОВ «АРІУ»у відносинах з органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про господарські товариства», пп. 15.5.6. Статуту ТОВ «АРІУ»Ректор Котляревський М. Б. здійснив внесення змін до Статуту ТОВ «АРІУ». Будь-яких судових рішень (вироків), які б встановлювали факт перевищення Котляревським М. Б. своїх повноважень як Ректора ТОВ «АРІУ»суду не надано.
Суд приходить до висновку, що оспорювані зміни відповідають дійсній волі всіх учасників ТОВ «АРІУ», а Ректор ТОВ «АРІУ»Котляревський М. Б. виконував рішення Ради учасників (незалежно від того, яким документом таке рішення оформлене), виходячи з такого.
Суду надана Додаткова угода до Установчого договору ТОВ «АРІУ», підписана всіма учасниками ТОВ «АРІУ»(у т. ч. новими) 16.05.1995 р., тобто до внесення оспорюваних змін. Відповідно до ст. 2 цієї Додаткової угоди частка АТ «АБріс»складає 26% статутного фонду ТОВ «АРІУ».
Факт відповідності дійсної волі учасників текстові документа підтверджується його нотаріальним посвідченням. Будь-яких нотаріально посвідчених документів, які б засвідчували зміну волі учасників, суду не надано.
Окремо Додаткова угода до виконавчого комітету Бердянської міської Ради народних депутатів для внесення змін не подавалася, однак суд вбачає причинно-наслідковий зв'язок між нею та оспорюваними змінами до Статуту, а самі зміни такими, що відповідають дійсній волі учасників.
Факт відповідності волі учасників і змісту оспорюваних змін до Статуту ТОВ «АРІУ»підтверджується й тим, що жодний з учасників (вибулих учасників) з моменту їх внесення і до 2007 р. не звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Разом з цим суду не надані докази того, що рішення учасників ТОВ «АРІУ»про внесення оспорюваних змін саме до Статуту, було прийнято з дотриманням ст.ст. 59, 60 Закону України «Про господарські товариства». Однак, на думку суду, цей факт не може слугувати підставою для визнання оспорюваних змін недійсними виходячи з такого.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності становить 3 роки.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
З моменту внесення оспорюваних змін (12.04.1996 р.) до моменту подачі позову до суду (березень 2007 р.) пройшло майже 11 років, у зв'язку з чим суд знаходить підстави для застосування позовної давності.
Посилання позивача на ст. 53 ГПК України як на підставу для поновлення пропущеного строку є необґрунтованим, оскільки ст. 53 ГПК України і Розділ VII в цілому регулюють питання процесуальних строків, тобто визначених ГПК України, або призначених господарським судом (ст. 50 ГПК України).
Підстав для визначення початком перебігу позовної давності 2006 р. у суду немає, оскільки позивач не надав жодного доказу того, що він не міг дізнатися про внесення оспорюваних змін. Відповідно до п. «г»ч. 1 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства»учасник має право одержувати інформацію про діяльність товариства. Згідно з Переліком відомостей, що не становлять комерційної таємниці, затвердженим постановою КМУ України від 09.08.1993 р. № 611, установчі документи не становлять комерційної таємниці. Тому позивач міг дізнатися про всі зміни навіть після виходу зі складу учасників ТОВ «АРІУ».
Суд також скасовує засоби для забезпечення позову, оскільки позивач не пояснив, яким чином розпорядження активами відповідача його власниками може утруднити або зробити неможливим визнання оспорюваних змін недійсними.
Суд також приходить до висновку, що зменшення частки позивача у статутному фонді ТОВ «АРІУ»було повторно підтверджено у змінах від 16.12.1996 р. Підставою цих змін є наданий суду протокол № 10 зборів Ради засновників ТОВ «АРІУ»від 04.10.1996 р., в якому чітко відображена воля учасників про внесення змін саме до Статуту.
Керуючись ст.ст. 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Суддя Алейникова Т.Г.
Рішення підписане 04.06.07р.