Справа №490/10533/17 24.11.2017
24 листопада 2017 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2017 року, якою відмовлено у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, м. Новий Буг, Миколаївської області, громадянина України, офіційно не працюючого, в силу ст.89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
- підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України, по кримінальному провадженню № 12017150270000107 від 25.02.2017р.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5
захисник ОСОБА_7
підозрюваний ОСОБА_6
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати.
Постановити нову ухвалою, якою обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 строком на 60 днів, без права внесення застави.
Короткий зміст ухвали слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2017 року відмовлено у застосуванні до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обрано підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту зобов'язавши його прибувати за всіма викликами слідчого, прокурора та суду, а також на строк до 17.01.2018р. покладено обов'язки:
- не залишати місце мешкання за адресою АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду в період з 20:00г. до 06:00г. наступної доби.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор, зазначає, що судом при обранні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_6 , не враховані обставини, передбачені ст. 178 КПК України., а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється. Зауважує, що суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_6 не має постійного місця роботи, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.
Вказує, що скоївши злочин, підозрюваний зник з місця пригоди, залишив постраждалу у небезпечному стані, не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду органи поліції, не вжив заходів до збереження слідів пригоди, що вказує на його намагання уникнути передбаченої законом відповідальності.
Звертає увагу, що підозрюваний відмовлявся від явки на виклик слідчого від 01.08.2017р., від 02.08.2017р., від 09.11.2017р. та від 15.11.2017р. для повідомлення йому про підозру.
Вважає, що відсутність у підозрюваного родичів за кордоном, не перешкоджає йому виїхати за межі регіону, у тому числі на тимчасово неконтрольовану Україною територію.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
Згідно ухвали суду вбачається, що СУ ГУ НП в Миколаївської області розслідується кримінальне провадження №12017150270000107. У вказаному кримінальному провадженні 17.11.2017р. ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України. Згідно вказаного повідомлення ОСОБА_6 25.02.2017р. керуючи транспортним засобом марки "Опель" державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння порушив вимоги п. 2.3 "б", 12.3 ПДР та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 в районі вул. Галерейній в м. Новий Буг, не надав їй допомоги, залишив місце ДТП. Внаслідок ДТП ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла в лікарні ІНФОРМАЦІЯ_2 .
20.11.2017р. слідчий звернувся до суду з клопотанням про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши в обґрунтування клопотання, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, може переховуватися від слідства, а також з метою забезпечити належну процесуальну поведінку.
Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого, слідчий суддя хоча і погодився, зі слідчим та прокурором щодо наявності ризику передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України. Разом з тим, з урахуванням наявності малолітньої дитини, відсутності доказів з боку сторони обвинувачення щодо наявності родичів за кордоном, або значних майнових можливостей до тривалого переховування, вважав, вказаний ризик не значним та зазначив, що запобігти йому є можливість шляхом обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на певний час доби.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, думку підозрюваного та його захисника про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, вивчивши матеріали судового та кримінального провадження, апеляційний суд дійшов наступного.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Крім того, слід зазначити, що ст. 184 КПК України вимагає від сторони обвинувачення в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначити не лише наявні ризики, а також вказати обставини, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку що запобігти їм в змозі цей вид запобіжного заходу.
Разом з тим, як вбачається з клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , слідчим не наведено виключних обставин і не надано доказів, які б давали підстави для тримання підозрюваного під вартою. Сама лише тяжкість кримінального правопорушення, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, не може бути підставою для запобіжного ув'язнення особи.
Згідно до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України. За ч.2 ст. 286 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років. За ч.1 ст. 135 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 2 років.
Надані суду матеріали кримінального провадження на даний час містять достатні відомості, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбаченого ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України.
Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважать, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя дотримався вимог закону та обґрунтовано зазначив, що існує певна ймовірність ризику переховування підозрюваного від слідчого та суду з огляду на тяжкість підозри та на те покарання, що йому загрожує. Разом з тим, з урахуванням того, що підозрюваний має малолітню дитину, відсутність доказів з боку сторони обвинувачення щодо наявності родичів за кордоном, або значних майнових можливостей до тривалого переховування, вказаний ризик є незначним.
Вказані обставини свідчать про наявність у підозрюваного родини та міцних соціальних зв'язків, та дають підстави суду вважати, що саме застосований до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватості у кримінальному правопорушенні, сама по собі не є безпосередньою підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в силу чого, і в цій частині доводи апелянта є необґрунтованими.
Таким чином, слідчий суддя, при прийнятті рішення про застосування ОСОБА_6 запобіжного заходу обґрунтовано прийшов до висновку про достатність такого запобіжного заходу як домашній арешт на певний час доби для досягнення мети запобіжного заходу.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги прокурора щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними.
Апеляційний суд вважає ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, а відтак не вбачає підстав для її скасування, у зв'язку з чим, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2017 року, якою у застосуванні до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відмовлено та обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту - залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді