490/5681/17
нп 1-кп/490/751/2017
24 листопада 2017 року м. Миколаїв Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєва кримінальне провадження № 42017150410000262, за обвинуваченням: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Гусарівка, Барвінківського району Харківської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який з 02.02.2015 проходив військову службу за призовом по мобілізації на посаді радіотелефоніста взводу зв'язку 2 аеромобільно-десантного батальйону військової частини- польова пошта НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України,
З участю сторін кримінального провадження:
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ; сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3
02 лютого 2015 року громадянин ОСОБА_3 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 за мобілізацією для проходження військової служби. Наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 від 02.03.2015 №63 солдат ОСОБА_3 зарахований до списків особового складу частини, поставлений на всі види забезпечення.
05 січня 2016 року о 08:00 год. солдат ОСОБА_3 діючи умисно, будучи військовослужбовцем за мобілізацією, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків з військової служби, самовільно залишив військову частину - польова пошта НОМЕР_1 та перебував за фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби. 07 червня 2017 року 08:00 год. солдат ОСОБА_3 добровільно з'явився до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та того ж дня приступив до виконання службових обов'язків. Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також суд роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним у пред'явленому йому обвинуваченні, вказав, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 з метою тимчасово ухилитись від військової служби, та перебував за фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Усвідомлюючи протиправність своїх дій, він добровільно повернувся до військової частини. У вчиненому щиро кається. Дослідивши обставини справи, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у самовільному залишенні військової частини, без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, і кваліфікує його дії за ч.4 ст.407 КК України. При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу обвинуваченого, який характеризується за місцем проходження військової служби посередньо, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий. Як обставини справи, що пом'якшують покарання, суд враховує щире каяття обвинуваченого. Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено. Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про можливість призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі в межах мінімальної санкції ч.4 ст.407 КК України, оскільки саме таке покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів. Одночасно, зважаючи на наявність обставин, що пом'якшують покарання, що у сукупності з даними про особу обвинуваченого - істотно знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст.75 КК України, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає. Керуючись ст. ст.368, 370, 374 КПК України, суд, - УХВАЛИВ:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.
Згідно ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік 6 місяців, з покладенням на нього обов'язків передбачених п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.
Суддя ОСОБА_1