Справа № 473/3748/17
іменем України
"23" листопада 2017 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання - Багрін І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 30 038 грн. 65 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між Банком та відповідачем 14.04.2010 року був укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти в вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Взяті на себе зобов'язання, відповідно до умов кредитного договору, Банк виконав у повному обсязі. Проте, відповідач, незважаючи на це, порушила його, оскільки, своєчасно не погашала кредит та не сплачувала проценти за користування ним, внаслідок чого станом на 24.10.2017 року утворилася заборгованість по кредитному договору в вищевказаному розмірі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, судом відповідно до ч.9 ст. 74 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення в пресі, причину неявки суду не повідомила.
Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку, оскільки представник позивача в своїй заяві не заперечував проти такого порядку вирішення справи.
Зокрема судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 14.04.2010 року був укладений кредитний договір б/н, в якому сторони узгодили всі його умови.
Договір складається з анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, Умов і Правил надання банківських послуг, Пам'ятки клієнта, банківських тарифів.
Відповідно до договору Банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого на платіжну карту кредитного ліміту з можливістю односторонньої зміни кредитодавцем розміру ліміту, а відповідач зобов'язалася щомісячно частинами повертати кредит, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним в розмірі 2,5 % на місяць (30 % річних), з 01.09.2014 року - 2,9% на місяць (34,8 % річних); з 01.04.2015 року - 3,6 % на місяць (43,2 % річних) від суми залишку заборгованості за кредитом. При цьому, як слідує з матеріалів справи, тарифи із підвищеною ставкою підлягають застосуванню лише для витрат, зроблених після введення в дію нових тарифів.
Наслідками порушення умов договору в частині своєчасного виконання зобов'язань позичальником є право позивача вимагати від відповідача сплати неустойки в розмірі, визначеному Умовами і Правилами надання банківських послуг, тарифами Банку, а також при порушенні грошових зобов'язань понад 30 днів - штрафу в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.
Крім цього в разі порушення позичальником взятих на себе зобов'язань, Банк наділений правом вимоги дострокового повернення кредиту.
З кредитного договору вбачається, що відповідач зобов'язалася самостійно ознайомлюватися зі змінами в умовах обслуговування кредиту та банківських тарифах та в разі незгоди з такими змінами відмовитися від договору, попередньо та в повному обсязі сплативши наявну заборгованість.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.
Крім цього, положення ст.ст. 546, 548-551 ЦК України вказують на те, що сторони зобов'язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов'язання забезпечується, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в Законі або договорі.
Як вбачається з матеріалів справи, позичальник дійсно порушила умови договору в частині вчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, в зв'язку з чим станом на 24.10.2017 року утворилася заборгованість по кредитному договору, а саме:
- заборгованість за кредитом у розмірі 2 288 грн. 57 коп.;
- заборгованість за процентами в розмірі 11 425 грн. 03 коп.
Відповідно до передбаченого ст. 10 ЦПК України принципу змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, підтвердивши їх доказами (фактичними даними) з дотриманням вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.
Проте, наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом, процентами відповідачем у передбаченому законом порядку не спростовано. Разом з тим, перевірка банківського розрахунку заборгованості за кредитним договором, у тому числі за тілом кредиту, процентами, виходить за межі поняття «простий арифметичний розрахунок», а тому не може бути здійснена судом.
Крім того, матеріали справи відомостей про те, що запропоновані Банком зміни не були прийняті позичальником, не містять.
За порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором позивачем також нараховані:
- пеня в розмірі 14 418 грн. 45 коп.;
- штраф у загальному розмірі 1 906 грн. 60 коп.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 даної статті). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Згідно п. 2.1.1.7.6, п. 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг за порушення зобов'язань по поверненню кредитних коштів, нараховується пеня, а також штрафи у розмірах визначених даними Умовами.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Зазначена правова позиція Верховного Суду України викладена в постанові від 21.10.2015 року по цивільній справі №6-2003цс15 та в силу положень ст.360-7 ЦПК України є обов'язком для судів при застосуванні цих норм права.
Оскільки угодою сторін передбачено застосування пені та штрафу за одне й те саме порушення зобов'язань за договором, їх одночасне стягнення є неприпустимим.
За такого з відповідача підлягає стягненню на користь позивача лише пеня, при визначенні розміру якої суд виходить з наступного.
Так, відповідно до відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності кількох умов: а) якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов'язання збитків; б) за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» істотними обставинами в розумінні ч.3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
За такого, враховуючи, ступінь виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, який намагався виконувати умови кредитного договору, ступінь негативних наслідків для позивача внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, суд вважає за необхідне зменшити загальний розмір пені до 6 000 грн. 00 коп. і це у повній мірі буде відповідати засадам Конституції України, міжнародній практиці та нормам цивільного законодавства про розумність та справедливість судових рішень.
В силу ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1 333 грн. 20 коп. ((1 600 грн. 00 коп. (судовий збір) + 420 грн. 00 коп. (витрати, пов'язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача)) х 66 % (процент задоволення позовних вимог)).
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224-228, 233 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 14.04.2010 року, що утворилася станом на 24.10.2017 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 2 288 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім) грн. 57 коп., заборгованість за процентами в розмірі 11 425 (одинадцять тисяч чотириста двадцять п'ять) грн. 03 коп., пеню в розмірі 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп., а всього - 19 713 (дев'ятнадцять тисяч сімсот тринадцять) грн. 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 1 333 (одна тисяча триста тридцять три) грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області шляхом подачі заяви відповідачем про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя Л.В. Лузан