Справа № 473/3495/17
іменем України
"23" листопада 2017 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання - Багрін І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 17 920 грн. 59 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між Банком та відповідачем 12.09.2011 року був укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти в вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Взяті на себе зобов'язання, відповідно до умов кредитного договору, Банк виконав у повному обсязі. Проте, відповідач, незважаючи на це, порушила його, оскільки, своєчасно не погашала кредит та не сплачувала проценти за користування ним, внаслідок чого станом на 12.09.2017 року утворилася заборгованість по кредитному договору в вищевказаному розмірі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, судом відповідно до ч.9 ст. 74 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення в пресі, причину неявки суду не повідомила.
Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку, оскільки представник позивача в своїй заяві не заперечував проти такого порядку вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 12.09.2011 року був укладений кредитний договір б/н, в якому сторони узгодили всі його умови.
Договір складається з анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, Умов і Правил надання банківських послуг, Пам'яткою клієнта, банківських тарифів.
На виконання умов договору відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % на місяць за користування кредитними коштами, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Положення ст.ст. 546, 548-551 ЦК України вказують на те, що сторони зобов'язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов'язання забезпечується неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в законі або договорі.
Відповідно до ст. 611, ч. 2 ст. 612, ст.ст. 623-625, ч. 1 ст. 1049, ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен повернути суму позики (в тому числі достроково), сплатити заборгованість, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Як встановлено судом, позичальник дійсно порушила умови договору в частині вчасного повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування ним.
ОСОБА_1 має заборгованість за тілом кредиту в розмірі 494 грн. 17 коп., що не спростовано відповідачем, з дотриманням вимог ст.ст. 10,57-60 ЦПК України.
Крім того, Банком нараховано заборгованість за процентами в розмірі 12 896 грн. 87 коп., виходячи з процентної ставки 2,5 % на місяць (30 % річних), яка була змінена Банком з з 01.09.2014 року - 2,9 % на місяць (34,8 % річних), з 01.04.2015 року - 3,6% на місяць (43,2 % річних).
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки, дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
Так, як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2013 року відповідач, ознайомившись та погодившись з умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, оформила заяву на надання їй кредитної карти «Універсальна» без зазначення суми кредитного ліміту.
П. 1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256, передбачено, що Банк має право проводить зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунку. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше як за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку відповідно до п. 1.1.3.1.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови.
Відповідно до п.1.1.3.1.9 вказаних Умов банк зобов'язаний не частіше одного разу на місяць способом, зазначеним в заяві, надавати держателю виписку про стан картрахунку та про проведені за минулий місяць операції по картрахунку.
Заява не містить умов про спосіб надання виписки про стан картрахунку.
Разом з тим, з доданих до позову матеріалів слідує, що нові тарифи із підвищеною ставкою підлягають застосуванню лише для витрат, зроблених після введення в дію нових тарифів.
З розрахунку заборгованості вбачається, що після 01.09.2014 року відповідач жодних витрат не здійснювала.
Крім того, позивачем здійснено нарахування процентів на прострочену заборгованість за підвищеною процентною ставкою (що фактично в кілька разів перевищує базову процентну ставку вказану в розрахунку заборгованості), проте доказів правомірності застосування такої процентної ставки, обґрунтування її розміру матеріали справи не містять.
За таких обставин заборгованість за процентами за період з 01.09.2014 року по 12.09.2017 року (в межах заявлених позовних вимог) підлягає перерахуванню, виходячи з процентної ставки в розмірі 30 % річних.
При цьому, суд погоджується з розрахунком заборгованості за процентами, наданим позивачем станом на 31.08.2014 року, оскільки протилежного не встановлено.
Таким чином, заборгованість за процентами станом на 12.09.2017 року (в межах заявлених позовних вимог) становить 437 грн. 79 коп., виходячи з наступного розрахунку: 09 грн. 72 коп. (з 01.09.2014 р. по 24.09.2014 р.: 485 грн. 86 коп. (тіло кредиту) * 30 % (відсоткова ставка) : 360 днів * 24 дні (кількість днів прострочки) + 2 грн. 03 коп. (з 25.09.2014 р. по 29.09.2014 р.: 487 грн. 17 коп. (тіло кредиту) * 30 % (відсоткова ставка) : 360 днів * 5 днів (кількість днів прострочки) + 444 грн. 34 коп.: з 30.09.2014 р. по 12.09.2017 р.: 494 грн. 17 коп. (тіло кредиту) * 30 % (відсоткова ставка) : 360 днів * 1079 днів (кількість днів прострочки) - 18 грн. 31 коп. (сплачено процентів за спірний період) + 01 коп. (нараховані проценти станом на 31.08.2014 року)
За порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором позивачем також нараховані:
- пеня в розмірі 3 200 грн. 00 коп.;
- штрафи за порушення грошових зобов'язань понад 30 днів у загальному розмірі 1 329 грн. 55 коп.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 даної статті). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Згідно п. 2.1.1.7.6, п. 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг за порушення зобов'язань по поверненню кредитних коштів, нараховується пеня, а також штрафи у розмірах визначених даними Умовами.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Зазначена правова позиція Верховного Суду України викладена в постанові від 21.10.2015 року по цивільній справі №6-2003цс15 та в силу положень ст.360-7 ЦПК України є обов'язком для судів при застосуванні цих норм права.
Оскільки угодою сторін передбачено застосування пені та штрафу за одне й те саме порушення зобов'язань за договором, їх одночасне стягнення є неприпустимим.
За такого з відповідача підлягає стягненню на користь позивача лише пеня, при визначенні розміру якої суд виходить з наступного.
Так, Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасно виконання грошових зобов"язань» від 22 листопада 1996 року дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Вимога позивача про стягнення пені в розмірі, який перевищує заборгованість, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Такий висновок Конституційного Суду України узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, в якій наголошено, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, а тому принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. Конституційний Суд України визначив, що захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема ч.3 ст. 551 ЦК України.
В силу ч. 3.ст. 551 ЦК України, розмір неустойки, а пеня є її видом, може бути зменшений за рішенням суду, якщо значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За такого, сума пені підлягає зменшенню до 1 000 грн. 00 коп. і це у повній мірі буде відповідати наведеним вище засадам Конституції України, міжнародній практиці та нормам цивільного законодавства про розумність та справедливість судових рішень.
В силу ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача, враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (11 %), на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 176 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224-228, 233 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 12.09.2011 року, що утворилася станом на 12.09.2017 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 494 (чотириста дев'яносто чотири) грн. 17 коп., заборгованість за процентами в розмірі 437 (чотириста тридцять сім) грн. 79 коп., пеню в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп., а всього - 1 931 (одна тисяча дев'ятсот тридцять одна) грн. 96 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 176 (сто сімдесят шість) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області шляхом подачі заяви відповідачем про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя Л.В. Лузан