"10" грудня 2009 р. м. Київ К-7018/07
Вищий адміністративний суд України у складі:
судді Костенка М.І. - головуючого, суддів Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Карася О.В., Шипуліної Т.М.,
при секретарі судового засідання: Гусєвій К.О.
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області (далі -Любашівська МДПІ)
на постанову господарського суду Одеської області від 04.12.2006
та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2007
у справі № 25/404-06-9991А
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство ім. Івана Піддубного»(далі - ТОВ «СП ім. І.Піддубного»)
до Любашівської МДПІ
про скасування податкового повідомлення-рішення.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача -не з'явились,
відповідача -Стецька В.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2006 № 000052/2300/0-3301 з мотивів його прийняття з порушенням чинного законодавства України.
Постановою господарського суду Одеської області від 04.12.2006, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2007, позов задоволено. Ухвалені у справі судові акти мотивовано правомірністю використання позивачем як новоствореним сільськогосподарським виробником пільгового режиму оподаткування ПДВ. Крім того, за висновком судів, в даному разі існування недоліків у податкових накладних, одержаних позивачем від постачальників, не є підставою для висновку про неправомірність включення понесених ТОВ «СП ім. І.Піддубного» витрат по сплаті ПДВ до податкового кредиту, позаяк наявні у матеріалах справи первинні документи підтверджують такі витрати позивача.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Любашівська МДПІ просить скасувати названі рішення попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що позивачем було безпідставно використано пільговий спеціальний режим для сільськогосподарських товаровиробників у період з серпня по грудень 2005 року, оскільки продаж товарів власного виробництва назване підприємство почало здійснювати лише з 2005 року. За таких обставин, на думку Любашівської МДПІ, для позивача попереднім (звітним) періодом у розумінні пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»є саме 2005 рік (а не 2004 рік). Крім того, за посиланням скаржника, невідповідність податкових накладних вимогам Закону виключає можливість включення до податкового кредиту сум ПДВ за такими накладними.
Заслухавши суддю-доповідача по справі та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:
- за наслідками проведення Любашівською МДПІ виїзної планової перевірки ТОВ «СП ім. І.Піддубного» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 31.03.2006, оформленої актом від 21.07.2006 № 241/2300/32806935, було виявлено факт заниження названим товариством податку на додану вартість за січень, серпень, вересень 2005 року на 70 грн., 64 154 грн. та 46 079 грн. відповідно, а також завищення суми цього податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню у жовтні 2004 року на 5834 грн., та заниження суми податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню, у жовтні, листопаді, грудні 2005 року на 3412 грн., 683 грн. та 4509 грн. відповідно;
- зазначені порушення було вчинено позивачем внаслідок неправомірного, на думку податкового органу, використання пільгового спеціального режиму оподаткування для сільськогосподарських підприємств у серпні-грудні 2005 року та включення до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, які не містять усіх обов'язкових реквізитів, а саме -опису, номенклатури та ціни продукції, а також одиниці виміру та кількості товару;
- 22.09.2004 ТОВ «СП ім. І.Піддубного» було зареєстровано Любашівською районною державною адміністрацією Одеської області, про що видано свідоцтво № 277959; основним видом діяльності цього підприємства є вирощування сільськогосподарської продукції;
- позивач був зареєстрований як платник податку на додану вартість 21.10.2004;
- фактично у 2004 році позивач не здійснював операції з продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва; таку діяльність було розпочато позивачем у серпні 2005 року за результатами вирощування та збирання ячменю; при цьому за період з листопада 2004 року по 31.08.2005 частка реалізації зернових культур власного виробництва позивача у загальному обсязі продажу сільськогосподарської продукції становила 86,53 %;
- суми ПДВ за податковими накладними, які не містять усіх обов'язкових реквізитів, підтверджуються наявними у матеріалах справи договорами, витягами з книги обліку придбання товарів (робіт, послуг).
Згідно з пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»до 1 січня 2004 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.
Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.
Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.
Підпунктом 1 пункту 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств»дію підпункту 11.29 статті 11 названого Закону продовжено до 01.01.2006.
Відповідно до пункту 3 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271, для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі їх валового доходу визначається в поточному році за даними звітного періоду.
Новоствореними сільськогосподарськими товаровиробниками вважаються також суб'єкти господарювання різних форм власності, котрі зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності у минулому році, але з поважних причин розпочали здійснювати операції з продажу товарів (робіт, послуг) лише в поточному році.
Звітним вважається період з моменту державної реєстрації сільськогосподарського товаровиробника як платника податку на додану вартість до кінця першого звітного (податкового) місяця, за який цим товаровиробником подається декларація з податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.
Отже, суди попередніх інстанцій з урахуванням установлених ними обставин, а саме -факту неможливості реалізації позивачем продукції власного виробництва у 2004 році з огляду на дату його реєстрації (22.09.2004) -дійшли вірного висновку про те, що ТОВ «СП ім. І. Піддубного»є новоствореним сільськогосподарським виробником у розумінні наведених законодавчих приписів, а тому звітним періодом для названого товариства є період з 21.10.2004 (тобто з моменту його реєстрації як платника ПДВ) до 31.08.2005 (кінець першого звітного місяця, в якому позивачем було реалізовано сільськогосподарську продукцію власного виробництва).
Відтак слід погодитися з висновком судів про правомірність застосування позивачем пільгового спеціального режиму оподаткування для сільськогосподарських підприємств у серпні-грудні 2005 року.
До того ж, як вірно зазначено судами, порушення постачальником порядку заповнення податкової накладної не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій.
Адже згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.
Судами було з'ясовано, що суми ПДВ за спірними податковими накладними підтверджуються також іншими первинними документами. Тому наявність у накладних незначних недоліків у заповненні, при умові, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість, не є свідченням того, що податковий кредит позивача є непідтвердженим.
З урахуванням викладеного у Вищого адміністративного суду України відсутні підстави для скасування правильних та обґрунтованих рішень попередніх судових інстанцій.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,
1. Касаційну скаргу Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Одеської області від 04.12.2006 та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2007 у справі № 25/404-06-9991А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:Л.І. Бившева
Н.Є. Маринчак
О.В. Карась
Т.М. Шипуліна