"10" грудня 2009 р. м. Київ К-4195/08
Вищий адміністративний суд України у складі:
судді Костенка М.І. - головуючого, суддів Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.Е., Шипуліної Т.М.,
при секретарі судового засідання: Гусєвій К.О.
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі -СДПІ)
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2007
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2008
у справі № 2-а-5141/07 (22-а-2205/08)
за позовом закритого акціонерного товариства «Візаві»(далі -ЗАТ «Візаві»)
до СДПІ
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 27.09.2007 № 0001041322/0/32595/10/15-16-23/5 з мотивів його прийняття з порушенням чинного законодавства України.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.11.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2008, позов задоволено повністю. Ухвалені у справі судові акти мотивовано тим, що за наслідками повернення ЗАТ «Візаві»попередньої оплати за договором поставки покупцеві (закритому акціонерному товариству «Стептехсервіс»(далі -ЗАТ «Стептехсервіс»)) позивачем було подано до податкового органу відповідні розрахунки корегування про зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2007 року на 5000 грн., що виключає правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України СДПІ просить скасувати названі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що:
відсутність у позивача будь-яких доказів на підтвердження наявності обладнання, поставка якого була предметом договору, свідчить про фактичне укладення сторонами договору про надання фінансової допомоги;
додатковими угодами до договору сторонами було пролонговано дію договору, а не строк поставки обладнання, відтак строк позовної давності за вимогами про поставку товару закінчився 31.12.2004;
чинним законодавством України не передбачено можливості корегування податкових зобов'язань внаслідок повернення фінансової допомоги, що також обґрунтовує законність оспорюваного рішення СДПІ.
Представники сторін у судове засідання не з'явились.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:
- 12.04.2001 ЗАТ «Візаві»(продавець) та ЗАТ «Стептехсервіс»(покупець) було укладено договір № 04-12/2001кпр, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити покупцеві обладнання протягом ІІ-ІV кварталів 2001 року на загальну суму 1 899 000 грн.; пунктом 5.1 цього договору строк його дії було визначено до 31.12.2001;
- ЗАТ «Стептехсервіс» було перераховано позивачеві попередню оплату за договором у сумі 1 899 000 грн., у зв'язку з чим позивачем було складено податкову накладну від 13.04.2001 № 04/13 на суму 316 500 грн.; однак на порушення своїх договірних зобов'язань позивач не виконав поставку товару за цим договором;
- внаслідок подальшого укладення сторонами додаткових угод до названого договору його дію було продовжено до 31.12.2007;
- у травні 2007 року частину цієї передоплати позивач повернув покупцеві, у зв'язку з чим ЗАТ «Візаві»15, 22 та 30 травня 2007 року було подано до податкового органу розрахунки корегування до податкової накладної про зменшення податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 5000 грн.;
- за наслідками проведення СДПІ виїзної позапланової перевірки ЗАТ «Візаві»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2007 року було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.09.2007 № 0001041322/0/32595/10/15-16-23/5, згідно з яким позивачеві було визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 5 000 грн.
Приймаючи рішення про задоволення позову у справі, попередні судові інстанції послалися на пункт 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», за змістом якого якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
При цьому відповідно до підпункту 4.5.1 цього ж пункту 4.5.1 якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;
б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).
Однак наведені приписи було помилково застосовано до спірних правовідносин, адже обов'язковою умовою здійснення такого перерахунку є виконання поставки товару.
Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів -це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Зі змістом частин першої, другої статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Отже, оскільки визначальною ознакою поставки товару в розумінні пункту 1.4 статті 1 названого Закону є перехід права власності на товар, що відбувається з фактичною передачею майна, то в даному разі з огляду на невиконання позивачем договірної поставки товару відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Тобто у позивача були відсутні підстави для проведення відповідного корегування податкових зобов'язань з ПДВ.
За таких обставин ухвалені Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення про відмову у позові.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,
1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку задовольнити.
2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2007 у справі № 2-а-5141/07 (22-а-2205/08) скасувати.
3. У позові відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:Л.І. Бившева
Н.Є. Маринчак
Є.А. Усенко
Т.М. Шипуліна