м. Київ К-19450/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.
Суддів: Харченка В.В.
Чалого С.Я.
Бим М.Є.
Гордійчук М.П.
при секретарі : Фурдичко Б.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2007 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя до Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство №12327»про відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, -
Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя звернулося до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство №12327»про стягнення 4915 грн. 68 коп.
Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що працівнику ВАТ «АТП-12327»- ОСОБА_1 було призначено пенсію на пільгових умовах. Позивач зазначав, що Відкрите акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство №12327»(далі-ВАТ «АТП 12327») мало у повному обсязі сплачувати до Пенсійного фонду України суму фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. «з»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до досягнення гр. ОСОБА_1 пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього ж закону (60 років). Станом на 01 жовтня 2006 року відповідач мав заборгованість на загальну суму 4915 грн. 68 коп. Позивач просив суд стягнути з ВАТ «АТП 12327»суму боргу у розмірі 4915 грн. 68 коп.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 27 березня 2007 року позов управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2007 року апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство №12327», задоволено, а постанову Господарського суду Запорізької області від 27 березня 2007 року - скасовано. У позові відмовлено.
У поданій касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Світанок», з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що громадянину ОСОБА_1 була призначена протоколом № 24 від 18.02.04р. і виплачується, відповідно до останніх розпоряджень про перерахунок, пенсія на пільгових умовах відповідно до п. «з»ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача водієм міського пасажирського транспорту протягом 14 років 1 місяця, що підтверджується довідкою, яка уточнює особливий характер праці. Зазначений документ має правовстановлюючий характер, видавався та заповнювався ВАТ «АТП12327»самостійно, підтверджується підписами відповідальних осіб та засвідчені печатками підприємства. За період з січня 2006 р. по вересень 2006 р. заборгованість відповідача по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій склала 4915 грн. 68 коп., що підтверджується повідомленням про фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «Б-3»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Суд першої інстанції вважав, що відповідач повинен відшкодовувати витрати на виплату і доставку пенсії громадянину ОСОБА_1, виходячи з положень частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», пунктів «б», «з»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, виходив з того, що позивач не довів відповідність професії зазначеного у позові пенсіонера списку виробництв, професій, посад і показників, які дають право на призначення йому пенсії на пільгових умовах відповідно до п.»з»ч.1 ст. 13 «Про пенсійне забезпечення».
Висновок апеляційного суду є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам матеріального права.
Вимоги позивача стосуються компенсації його витрат на виплату і доставку працівнику Товариства з січня по вересень 2006 року пенсії, призначеної відповідно до пункту «з»статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі -Закон № 1788-XII), загальною сумою 4915 грн. 68 коп.
У цей період відповідач згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” (далі -Закон № 400/97-ВР) був платником зазначеного збору.
Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР установлено ставку збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (далі -збір) у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.
Як передбачено останньою нормою (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для платників збору, визначених пунктами 1, 2 статті 1 Закону № 400/97-ВР, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”-“з” статті 13 Закону № 1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 останнього.
Зазначений порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився і після набрання 1 січня 2004 року чинності Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі -Закон № 1058-IV).
Таким чином, суд першої інстанції, задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з того, що законодавство, чинне на час виникнення спірних правовідносин, передбачало обов'язок платників збору відшкодовувати виплачені їх працівникам пільгові пенсії, призначені відповідно до п.»з»статті 13 Закону № 1788-XII, а також фактичні витрати на їх виплату і доставку.
Висновок апеляційного суду про недоведеність відповідності професії зазначеного у позові пенсіонера списку виробництв, робіт, професій посад і показників, які дають право на призначення йому пенсії на пільгових умовах відповідно до п.»з»ч.1 ст. 13 «Про пенсійне забезпечення»є необґрунтованим. Вказана обставина не входить до меж доказування по даній справі, оскільки розпорядження про призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах відповідно до п.»з»ч.1ст.13 Закону № 1788-XII не скасовано у встановленому порядку.
Відповідно до ст.. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції. яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.
Керуючись наведеним, ст.ст. 220, 221, 226, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2007 року скасувати, а постанову Господарського суду Запорізької області від 27 березня 2007 року залишити в силі.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім із підстав, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237 -239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.Я. Гончар