"25" листопада 2009 р. м. Київ К-12063/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого: Сіроша М.В.
Суддів: Гончар Л.Я.
Чалого С.Я.
Черпіцької Л.Т.
Харченка В.В.
при секретарі : Фурдичко Б.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 травня 2007 року у справі за позовом Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника до Виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради, Бахчисарайської міської ради, треті особи: Бахчисарайське районне споживче товариство, споживче товариство «Ринок», Бахчисарайський районний відділ земельних ресурсів, споживче товариство «Весна», Державна служба охорони культурної спадщини про визнання недійсними рішень, -
Бахчисарайський державний історико-культурний заповідник звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради, Бахчисарайської міської ради про визнання недійсними рішень.
Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що є державною установою, предметом діяльності якої є охорона, облік і використання пам'ятників історії і культури. Позивач зазначав, що на підставі оскаржуваних рішень підлягають передачі земельні ділянки, на яких розташовані пам'ятники історії і культури і відповідні охоронні зони. 4 квітня 2006 року позивач був залучений до участі у справі № 2-13/6979.1-2006 і йому стало відомо, що Бахчисарайське споживче товариство має право на користування земельною ділянкою, займаною ринком, на вул. Будьонова в м. Бахчисараї, на підставі рішення Бахчісарайскої районної ради №59 від 18 грудня 1998 року та рішень виконкому Бахчісарайскої міської ради № 31 від 3 січня 2001 року та № 32 від 10 січня 2001 року. Позивач просив суд визнати недійсними вищезазначені рішення.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2006 року позов Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника задоволено частково. Визнано недійсним рішення Бахчісарайскої районної ради №59 від 18 грудня 1998 року. В решті позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 травня 2007 року апеляційну скаргу Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника залишено без задоволення, апеляційні скарги споживчого товариства «Весна»та Бахчисарайського районного споживчого товариства задоволено. Постанова господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2006 року змінена. У задоволені позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі Бахчисарайський державний історико-культурний заповідник, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Рішеннями виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради № 5 від 11 січня 1974 року (0,8 га) та виконавчого комітету Бахчисарайської ради депутатів № 392 від 28 вересня 1984 року (0,95 га) відповідно до статті 16 Земельного Кодексу УРСР (в редакції 1971 року) Бахчисарайській державній організації -Дирекції ринку для будівництва колгоспного Ринку по вул. Буденного в місті Бахчисарай була виділена земельна ділянка.
26 лютого 1987 року постановою Центрального комітету КПРС та Радою Міністрів СРСР № 265 «Про заходи поліпшення роботи колгоспних ринків»було визнано доцільним передати безкоштовно у встановленому порядку колгоспні ринки організаціям споживчої кооперації.
4 травня 1987 року ІДК КПУ та Радою Міністрів УРСР була прийнята постанова № 124, якою Мінторг зобов'язаний був передати колгоспні ринки організаціям споживчої кооперації України, відповідно до статті 91 Цивільного Кодексу УРСР, пункту 9 положення «Про порядок передачі державних підприємств та споруд», затвердженого постановою РМ СРСР № 285 від 28 квітня 1980 року.
На підставі прийнятих постанов Правління Бахчисарайського районного споживчого товариства прийняло до свого складу Бахчисарайський центральний ринок по вул.. Буденного з 15 березня 1989 року, у тому числі і нерухоме майно, розташоване на центральному колгоспному ринку по вул. Буденного, займаною площею 1556 кв. м. станом на 01 січня 1989 року.
Рішенням Бахчисарайської районної ради № 59 від 18 грудня 1998 року був затверджений технічний звіт з інвентаризації меж Бахчисарайського районного споживчого товариства. Бахчисарайський районний відділ земельних ресурсів зобов'язано видати державний акт Бахчисарайському РАЙПО на право постійного користування землею.
Рішенням виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради № 31 від 03 січня 2001 року Бахчисарайському районному споживчому товариству узгоджено місце розташування центрального ринку по вул.. Буденного у місті Бахчисарай.
Рішенням виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради № 32 від 10 січня 2001 року затверджений проект відведення земельної ділянки для обслуговування ринку та відповідна земельна ділянка передана у користування Бахчисарайського районного споживчого товариства.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов у частині скасування рішення Бахчисарайської районної ради № 59 від 18.12.98 року , виходив з того, що Бахчисарайська районна рада при прийнятті зазначеного рішення вийшла за межі повноважень, наданих їй статтею 19 Земельного кодексу України ( в редакції станом на 1992 рік) по розпорядженню землями за межами населених пунктів.
Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, вважав, що рішення Бахчисарайської районної ради № 59 від 18 грудня 1998 року, яким затверджений звіт з інвентаризації меж земельної ділянки Бахчисарайського РАЙПО, не стосується розпорядження землями, а тому прийняте у межах повноважень райради , виписаних у статті 11 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час його прийняття.
Відмовляючи у позові про скасування рішень № 31 від 3 січня 2001 року та № 32 від 10 січня 2001 року виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради, апеляційний суд дійшов висновку, що вони прийняті також у межах компетенції, оскільки рішенням від 23 червня 1998 року 2 сесії 23 скликання «Про прийняття делегованих повноважень виконавчим комітетом міської ради»було вирішено передати виконавчому комітету Бахчисарайської міської ради повноваження з передачі земель у власність, постійне користування або оренду (тимчасове користування), проводити реєстрацію суб'єктів прав на землю, здійснювати повноваження із ведення кадастрової документації, тощо, вирішувати інші земельні спори.
Висновок суду апеляційної інстанції щодо законності оспорюваних рішень є невірним та ґрунтується на помилковому застосуванні норм матеріального права.
Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України від 18.12.90 року ( в редакції станом на 5.05.93 року) районні ради надають земельні ділянки за межами населених пунктів.
Стаття 11 Земельного кодексу у цій редакції передбачає перелік повноважень районної ради, які стосуються, в тому числі, і ведення земельно-кадастрової документації, організації землеустрою, розгляду та затвердження проектів і схем землеустрою.
Аналогічні повноваження надані міським радам у статті 10 Земельного кодексу України в цій же редакції.
Таким чином, аналіз зазначених норм земельного законодавства дає змогу дійти висновку, що рада певного рівня здійснює перераховані вище повноваження стосовно тих територій, на яких вона розпоряджається земельними ділянками. Тобто, районна рада веде земельно-кадастрову документацію, організує землеустрій, розглядає та затверджує проекти і схеми землеустрою стосовно земель за межами населених пунктів.
За таких обставин вірним є висновок суду першої інстанції про неправомірність рішення Бахчисарайської районної ради № 59 від 18.12.98 року.
Відповідно до п.34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21.05.97 року № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Статтею 33 зазначеного Закону встановлені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, які поділяються на власні та делеговані. До перерахованих у цій нормі повноважень не віднесено розпорядження земельними ділянками.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з наведених вимог закону, Бахчисарайська міська рада не вправі була передавати повноваження, які віднесені до її виключної компетенції, іншим органам.
Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь -якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанції про законність рішень виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради № 31 від 3 січня 2001 року про погодження Бахчисарайському районному споживчому товариству місця розташування центрального ринку по вул.. Буденного у місті Бахчисарай та рішення № 32 від 10 січня 2001 року про затвердження проекту відведення земельної ділянки для обслуговування ринку та передачу її у користування Бахчисарайському районному споживчому товариству є невірними.
Зазначені рішення постановлені виконавчим комітетом з перевищенням компетенції, встановленої законодавством, а тому підлягають скасуванню.
За таких обставин, коли обставини справи встановлені повно і правильно, а суди першої та апеляційної інстанцій лише порушили норми матеріального права, постанова суду першої інстанції підлягає зміні, а постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення -про задоволення позову.
Керуючись наведеним, ст.ст. 220, 221, 225, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника задовольнити.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2006 року змінити, скасувавши її в частині відмови у позові про скасування рішень виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради № 31 від 03 січня 2001 року та № 32 від 10 січня 2001 року.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 травня 2007 року скасувати.
Позов задовольнити. Визнати протиправними та скасувати рішення Бахчисарайської районної ради № 59 від 18 грудня 1998 року, рішення виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради № 31 від 03 січня 2001 року та рішення виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради № 32 від 10 січня 2001 року.
Постанова набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім із підстав, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237 -239 Кодексу адміністративного судочинства України.