"26" листопада 2009 р. м. Київ К-11540/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Суддів:Сіроша М.В.
Гончар Л.Я.
Чалого С.Я.
Черпіцької Л.Т.
Харченка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області на постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2007 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про стягнення коштів щорічної допомоги на оздоровлення, -
У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської про визнання незаконним рішення відповідача про відмову в перерахунку та виплаті допомоги на оздоровлення.
Постановою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2007 року позов задоволено частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення виконкому Першотравенської міської ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 4618,30 грн. в рахунок недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення з 2004 року по 2006 рік включно.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2006 рік в сумі 1900,00 грн. та в цій частині в позові відмовлено. В решті постанову суду залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити в задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, а тому відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на підвищення пенсії.
Рішення судів попередніх інстанцій, про часткове задоволення позовних вимог, мотивовані тим, що відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: учасникам ліквідації наслідків аварії на чорнобильські АЕС 2 категорії -п'ять мінімальних заробітних плат. Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлена виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Відтак, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що протиправною є бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії у 2004, 2005 роках.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, також погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог за 2006 рік, оскільки Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік»дію ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»було зупинено відповідно на 2006 рік у частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Цей закон не визнано неконституційним, він є чинним, а тому немає правових підстав для стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік у розмірі 1900 грн.
Відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив підвищення пенсії, чим порушив вказане право позивача. Тому правильними є висновки судів про те, що протиправною є бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії за 2007 рік.
Однак, стягнувши спірну суму з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області, суди першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України не дослідили і не дали правової оцінки законодавчим актам, які визначають правосуб'єктність відповідача, його права та обов'язки у сфері публічних відносин, чи є він належними відповідачем по всіх заявлених вимогах.
Відповідно до ст. 63 Закону № 796-ХП фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Відповідно до ст.1 Положення про Державне казначейство України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1232, державне казначейство є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України і йому підпорядковане.
Статтею 4 п.7 цього Положення передбачено, що Казначейство відповідно до покладених на нього завдань здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетом Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством і перераховує розподілені кошти за належністю.
Ухвалюючи рішення про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області на користь позивача певних сум, суди не з'ясували, чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунок відповідача для виплати цих сум, з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти, чи має право відповідач проводити заявлені позивачем виплати за рахунок інших платежів, тощо. Суди не дослідили і не проаналізували Закони України про Державний бюджет на відповідні роки, в яких визначено розміри видатків, що направляються органам управлінням Міністерства праці і соціального захисту населення для реалізації цих виплат.
За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій, також, підлягають зміні з скасуванням у частині стягнення з відповідача недоотриманих сум.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області задовольнити частково.
Постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2007 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2008 року змінити в частині стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконкому Першотравенської міської ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 4618,30 грн.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Першотравенської міської ради Дніпропетровської області зробити перерахунок на користь ОСОБА_1 у сумі 2718 грн.
В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.