Справа № 521/9669/17
Провадження № 2/520/8685/17
23.11.2017 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Єгоровій Н.Ю.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Одесі позовну заяву ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лари» про відшкодування матеріальної шкоди в наслідок залиття та моральної шкоди,
01.12.2016 року позивач ОСББ «Лари» звернулось до Малиновського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Леоновій О.С.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 04.01.2017 року відкрито провадження за вказаною справою.
27.03.2017 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лари» про захист прав споживачів житлово-комунальних послуг, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, в якій ОСОБА_1 просить суд:
- стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лари» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 195247 гривень 79 копійок, яка складається з матеріальної шкоди завданої квартирі у наслідок залиття в сумі 59214 гривень 00 копійок та вартості будівельних матеріалів на ремонт даху в сумі 136033 гривень 79 копійок;
- стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лари» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди в сумі 30000 гривень 00 копійок;
- стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лари» на користь ОСОБА_1 судові витрати, у розмірі 31000 гривень 00 копійок, які складаються з оплати судової експертизи в сумі 4000 гривень 00 копійок та витрат на правову допомогу в сумі 27000 гривень 00 копійок.
23.06.2017 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси роз'єднано позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Лари» відшкодування моральної та матеріальної шкоди в наслідок залиття, а також позовні вимоги ОСББ «Лари» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 29.06.2017 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лари» про відшкодування шкоди в наслідок залиття, передано для розгляду по суті за підсудністю до Київського районного суду міста Одеси.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу вказану цивільну справу було перерозподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 17.08.2017 року прийнято до свого провадження справу №521/9669/17 за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лари» про відшкодування матеріальної шкоди в наслідок залиття та моральної шкоди та призначено, дату, час і місце проведення попереднього судового засідання.
Відповідно до ч.1 ст. 122 ЦПК України суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.
В попередньому судовому засіданні, ознайомившись з цивільною справою, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України, до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. Оригінал такої квитанції додається до всіх позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, інших судових документів, що направляються до судової інстанції.
Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 8.07.2011 р., за подання фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який складає 1600 грн. (1600,00х0,4=640,00), та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який складає 1600 грн. (1600,00х5=8000,00).
Відповідно до п.п. 2 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 8.07.2011 р., за подання фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви немайнового характеру стягується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який складає 1600 грн. (1600,00х0,4=640,00).
Згідно з ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Зазначаємо, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Тобто вимога про відшкодування моральної шкоди є вимогою немайнового характеру, за яку справляється судовий збір за ставками встановленими п.п.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».
У зв'язку з чим, судом встановлено, що позивачем заявлені дві вимоги: вимогу майнового характеру про відшкодування матеріальної шкоди та вимогу немайнового характеру про відшкодування моральної шкоди.
Згідно зі ст. 119 ЦПК України, позовна заява повинна містити: ціну позову щодо вимог майнового характеру.
Позивачем у позові визначено ціну позову в сумі 225247 гривень 79 копійки, яка дорівнює загальній сумі, яку позивач просить суд стягнути з відповідача.
Однак як вже зазначено, вимога про відшкодування моральної шкоди є вимогою немайнового характеру, за яку справляється судовий збір за ставками встановленими п.п.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».
Ціна позову встановлюється щодо вимог майнового характеру та повинна встановлюватись без врахування вартості вимог про відшкодування моральної шкоди.
Тобто ціна позову повинна встановлюватись без врахування вартості вимог про відшкодування моральної шкоди, а саме становить в сумі 195247 гривень 79 копійок (225247,79-30000,00=195247,79 - яка заявлена як сума стягнення матеріальної шкоди).
При встановленій ціні позову в сумі 195247 гривень 79 копійок підлягає сплаті судовий збір за подання до суду позовної заяви, що містить вимогу майнового характеру, згідно ставкам встановленим п.п.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», а саме в сумі 1952 гривень 48 копійок.
А також за заявлену вимогу немайнового характеру про відшкодування моральної шкоди підлягає сплаті судовий збір в сумі 640 гривень 00 копійок.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 при пред'явленні вказаного позову не було надано документів на підтвердження сплати судового збору за подання до суду позовної заяви, що одночасно містить вимогу майнового та немайнового характеру.
Однак, позивачем у позові зазначено, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Зазначаємо, що порядок звернення до суду за судовим захистом регулюється нормами ЦПК України. Заявник має отримуватись цих норм процесуального закону.
Перелік підстав для звільнення від сплати судового збору та пільг щодо його сплати визначено статтями 3, 5 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон).
Стаття 5 Закону України «Про судовий збір» містить вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, до яких законом не віднесено осіб, які звертаються до суду із позовами про захист прав споживачів.
Суд вважає, що Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правові засади справляння збору, встановлює платників, об'єкти та розміри ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Судова палата у цивільних, адміністративних та господарських справах Верховного Суду України у постанові від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16 також зазначала, що Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» є спеціальним законом.
З змісту постанови ВСУ від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16 вбачається, що за загальними правилами цивільного судочинства (статті 79, 119, 297, 328, 358 ЦПК України) судовий збір належить до судових витрат, які несуть суди усіх рівнів, коли розглядають позовну заяву, апеляційну, касаційну скаргу чи заяву про перегляд судових рішень Верховним Судом України.
При цьому судовий збір як складова судових витрат виконує компенсаційну, превентивну і соціальну функції.
Обов'язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір це процесуальний обов'язок, визначений нормами процесуального права.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення тощо.
Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності з 1 вересня 2015 року були внесені відповідні зміни до Закону України «Про судовий збір», якими було суттєво змінено ставки судового збору (стаття 4 Закону України «Про судовий збір») та одночасно значно скорочено перелік суб'єктів, які звільняються від оплати судового збору (стаття 5 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній до 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору звільняються де які категорії позивачів.
З 01 вересня 2015 року ця категорія пільговиків звужена. Так, за пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка діє з 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях не звільняються позивачі у справах про захист прав споживачів.
Відповідно до частини третьої статті 2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Наведені норми процесуального права дозволяють сформулювати загальне правило: процесуальні дії мають вчинятися за нормами процесуального закону, чинними на момент вчинення цих дій.
Відповідно до частини четвертої статті 2 ЦПК України закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Зазначене правило, закріплене і в статті 58 Конституції України, за якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, що однозначно розуміється як початок дії закону з моменту набрання ним чинності і припинення з утратою чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Конституційний Суд України Рішенням від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 конкретизував зазначений принцип, указавши, що положення частини першої статті 58 Конституції України щодо «незворотності» дії законів та інших нормативно-правових актів необхідно розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
При цьому суд зазначив, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може передбачатися шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Для процесуального закону це означає, що діє в часі той процесуальний закон, на момент та час дії якого вчиняється процесуальна дія.
Відносно змін у статті 5 Закону України «Про судовий збір» щодо кола осіб, які звільняються від сплати судового збору, це означає, що звуження законом кола осіб, які звільняються від сплати судового збору, не може бути підставою для покладення на цих осіб обов'язку зі сплати судового збору після вчинення процесуальної дії, зокрема після відкриття провадження.
Водночас зазначена норма не передбачає продовження дії прав, які діяли раніше.
Під час вчинення процесуальних дій, які вимагають сплати судового збору (при забезпеченні доказів, при апеляційному чи касаційному оскарженні), пільги зі сплати судового збору мають визначатися на момент вчинення певної процесуальної дії.
З огляду на зазначене можна дійти висновку про те, що процесуальний закон визначає свою дію в часі саме за часом вчинення відповідних процесуальних дій.
За таких умов Закон України «Про судовий збір» має застосовуватися в редакції, яка діє на момент вчинення певної процесуальної дії.
Як вже зазначалось, вказана правова позиція та висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16.
Відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Враховуючи викладене зазначаємо, що у відповідності до чинних норм ЦПК України, саме висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Таким чином, оскільки на час звернення до суду позивач, як споживач була виключена з категорії пільгових, то вона не має право на пільги щодо звільнення від оплати судового збору при зверненні до суду із позовом про захист прав споживача.
Тому, з урахуванням вищевикладеного та вищезазначених положень ЦПК України щодо вимог до позовної заяви та вимог Закону України «Про судовий збір», позивачеві необхідно виправити недоліки позовної заяви, а саме:
- надати до суду доказ на підтвердження сплати судового збору (оригінал квитанції, платіжного доручення) за подання до Київського районного суду міста Одеси позовної заяви, що містить вимогу немайнового характеру про відшкодування моральної шкоди, який сплачується у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме в сумі 640 гривень 00 копійок;
- надати до суду доказ на підтвердження сплати судового збору (оригінал квитанції, платіжного доручення) за подання до Київського районного суду міста Одеси позовної заяви, що містить вимогу майнового характеру про відшкодування матеріальної шкоди, який сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який складає 1600 грн. (1600,00х0,4=640,00), та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який складає 1600 грн. (1600,00х5=8000,00), а саме з урахуванням визначеної ціни позову, до сплати пілдлягає судовий збір в сумі 1952 гривень 48 копійок;
- судовий збір повинен бути сплачений за реквізитами Київського районного суду міста Одеси, а саме: отримувач коштів: УК у м. Одесі (Київський р-н); код отримувача: (код за ЄДРПОУ) 38016923; банк отримувача: УК у м. Одесі, код банку отримувача: (МФО) 828011, рахунок отримувача: 31218206700005, код класифікації доходів бюджету: 22030001, призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ____ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Київський районний суд м. Одеси (назва суду, де розглядається справа).
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених ст. 119 і 120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем копії ухвали.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Оскільки судом встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лари» про відшкодування матеріальної шкоди в наслідок залиття та моральної шкоди, подана без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, а саме без сплати судового збору, яка була прийнята судом до розгляду, суд вважає за необхідне позовну заяву ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лари» про відшкодування матеріальної шкоди в наслідок залиття та моральної шкоди- залишити без руху, надати позивачеві строк для виправлення недоліків, терміном в п'ять днів з дня отримання копії ухвали та роз'яснити, що якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк позивач не виправить недоліки, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст. 121 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лари» про відшкодування матеріальної шкоди в наслідок залиття та моральної шкоди- залишити без руху.
Надати позивачеві строк для виправлення недоліків, терміном в п'ять днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачеві, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виправить недоліки, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Калініченко Л. В.