Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "23" травня 2007 р. Справа № 3/2427
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді Сичової О.П.
судді
судді
за участю представників сторін
від позивача Тайгунов Є.В. - представник за довіреністю;
від відповідача Гавришко В.С. - директор товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія";
третіх осіб
прокурора
розглянув справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Агросвіт" (м. Новоград-Волинський)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" (м.Житомир)
про стягнення 27748,82 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягненняна його користь з відповідача 27748, 82 грн. заборгованості за надані послуги та отримані цінності.
В засіданні суду позивач вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві.
Відповідач у своєму відзиві за №493 від 30.09.05р. проти позову заперечує та вказує на пропуск позивачем строку позовної давності, передбаченого ст. 71 Цивільного Кодексу України 1963р. (а.с. 47-49, т. 1).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
- постановою від 27.01.05р. по справі №3/80"Б" господарський суд визнав банкрутом Приватне сільськогосподарське підприємство "Агросвіт", с. Сусли, Новограда-Волинського району, відкрив ліквідаційну процедуру банкрута та призначив ліквідатором Дунаєвського Ю.Б.;
- в ході здійснення своїх повноважень ліквідатором виявлено дебіторську заборгованість відповідача на загальну суму 27748, 82 грн.;
- як вбачається із поданих документів за період з 21.11.00р. по 25.03.02р. позивачем надано відповідачу товарно-матеріальні цінності згідно наступних документів: за отримані залізобетонні вироби згідно накладних №1134 від 21.11.00р., №228 від 24.11.00р. на загальну суму 16652, 94грн.; за отримані залізобетонні вироби згідно наступних накладних: №1224 від 27.12.00р., №1225 від 27.12.00р., №229 від 28.12.00р., №232 від 29.11.00р., №231 від 28.11.00р. всього на загальну суму 74894, 79 грн.; отримано залізобетонні вироби згідно наступних накладної: №346 від 15.02.01р. на суму 5291, 29 грн.; отримані залізобетонні вироби згідно накладної №95а від 06.03.01р. на суму 8477, 58 грн.; отримано залізобетонні вироби згідно накладної №418 від 10.04.01р. на суму 2276, 83 грн.; отримано залізобетонні вироби по накладним №337 від 13.06.01р., №510 від 14.06.01р., №375 від 14.06.01р., №336 від 12.06.01р., №498 від 18.06.01р., №346 від 18.06.01р. на загальну суму 24992, 59 грн.; отримано залізобетонні вироби згідно накладної №633 від 14.08.01р. на суму 1215, 21 грн.; отримано залізобетонні вироби згідно накладної №84 від 25.03.02р. на суму 5520, 00 грн. (оригінали накладних оглянуті в засіданні суду).
Отже, між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини без укладання письмового договору, однак на основі ряду правочинів, в наслідок чого у відповідача виникло зобов'язання оплатити отриману продукцію.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що позивач направив відповідачу претензію №2 від 06.03.02 в якій висловив вимогу сплатити суму боргу в розмірі 33268,82грн. за отриманий товар (т. 2 а.с. 95).
На дану претензія №2 від 06.03.02 відповідачем листом від 04.04.02 №54 було дано відповідь про необхідність вирішення питання шляхом переговорів (т. 1 а.с.51).
Відповідач свої зобов'язання по сплаті коштів за отримані товарно-матеріальні цінності здійснив частково, в результаті чого залишилась непогашеною заборгованість на суму 27748, 82 грн., що підтверджується актом звірки від 25 липня 2002р.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звертатися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З матеріалів справи вбачається, що претензію №2 від 06.03.02 № 28 відповідач отримав 27.03.07, що засвідчується вхідним номером та датою проставленою відповідачем на претензії №2.
Отже, обов'язок відповідача сплатити позивачу вартість отриманої продукції виник по закінченню семиденного строку з дня пред'явлення (отримання) вимоги, а саме 04.04.02р.
Про порушення свого права на отримання оплати за поставлену продукцію позивач мав довідатися після отримання відповіді на претензію №2, яка була дана відповідачем листом від 04.04.02р. №54. Про порушення свого права позивачу було відомо на момент підписання акту звірки від 25.07.02р.
Таким чином, на дату складання акту звірки розрахунків між сторонами, трирічний строк позовної давності вже почав свій перебіг.
Зі штемпеля господарського суду на позовній заяві вбачається, що позивач звернувся з вимогою про захист свого права 29.08.02р., тобто після закінчення перебігу строку загальної позовної давності.
Відповідач наголосив на застосуванні строку позовної давності.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач не обґрунтував поважності причин пропуску позовної давності.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про можливість застосування позовної давності, у зв'язку з чим в позові слід відмовити повністю.
На підставі ст. ст. 256, 257, , 261, 267, 530 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання.
Суддя
Дата підпису 07.06.07
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу
3 - відповідачу