ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/32011.11.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково- виробничого об'єднання «Метиз»
До відповідача Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»
Про стягнення 24 175,15 грн.
Суддя Удалова О.Г.
Представники сторін:
Від позивача Бутник І.І. (за дов. № 1 від 26.08.2009 р.)
Від відповідача Шевченко О.Г. (за дов. № 1409 від 12.08.2009 р.)
Обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Метиз»до державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»про стягнення заборгованості в сумі 24175,15 грн. за договором поставки № 04/08/16/01 від 16.04.2008 р, а саме: 20332,80 грн. сума основного боргу, 2 988,92 грн. інфляційних збитків, 853,43 грн. трьох процентів річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену продукцію.
Ухвалою суду від 25.09.2009 р. (суддя Кролевець О.А.) було порушено провадження у справі № 17/320 та призначено її до розгляду на 19.10.2009 р..
Ухвалою суду від 19.10.2009 р. розгляд справи відкладався на 11.11.2009 р., у зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання та невиконанням позивачем вимог ухвали суду.
Відповідно до розпорядження Голови Господарського суду міста Києва Саранюка В.І. від 29.10.2009 р. № 01-1/1003 справа № 17/320 передана на розгляд судді Удалової О.Г., у зв'язку з обранням Кролевець О.А. на посаду судді Вищого господарського суду України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від справу № 17/320 прийнята до провадження суддею Удаловою О.Г.
Відповідач позовні вимоги відхилив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, сторона зазначила, що підприємство знаходиться у важкому фінансовому становищі, яке пов'язано з великим розміром кредиторської та дебіторської заборгованості, що обмежує платоспроможність підприємства по відношенню не лише до позивача, а й до інших кредиторів. Крім того, відповідач просив відстрочити виконання рішення на дев'ять місяців та відмовити позивачеві у задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій.
Позивач надав суду письмові пояснення по справі з урахуванням відзиву відповідача, в яких зазначив, що вимоги відповідача про відстрочення виконання рішення суду та зменшення розміру штрафних санкцій до 0,00 грн. є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах закону.
Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін по справі, суд встановив:
16.04.2008 р. між державним підприємством «Дарницький вагоноремонтний завод»(покупцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Науково- виробниче об'єднання «Метиз»(постачальником) було укладено договір поставки № 04/08/16/01 (далі - Договір).
Відповідно до умов вказаного Договору постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації № 1 (Додаток № 1), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити за поставлений товар на умовах даного Договору (пункт 1.1. Договору).
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP пункт призначення - державне підприємство «Дарницький вагоноремонтний завод»(м. Київ, вул. Алма-Атинська, 74) відповідно до вимог «ІНКОТЕРМС» в редакції 2000 р..
Згідно з пунктом 5.2 Договору відвантаження товару проводиться партіями у 10-тиденний термін, тільки після заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у заявці, несе покупець.
Згідно з пунктом 7.2 Договору покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 15 банківських днів з дня його одержання. Днем одержання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.
Судом встановлено, що сторони уклали додаток № 1 до вказаного Договору, а саме специфікацію № 1.
Відповідно до умов вказаного Договору та видаткової накладної від 21.04.2008 р. № МЗ-0000167 позивач поставив, а відповідач на підставі довіреності серії ЯОШ № 794347 отримав товар на загальну суму 30332,80 грн.
Відповідач частково сплатив заборгованість за поставлений товар в сумі 10000,00грн., що підтверджується банківською випискою від 27.06.2008 р., належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи, після чого залишилась заборгованість в сумі 20332,80 грн.
Між сторонами укладені та підписані акти звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2008 р. та станом на 01.12.2008 р., на яких містяться відтиски печаток позивача та відповідача, з яких вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 20332,80 грн.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку не виконав, суму заборгованості за поставлений товар не сплатив, тому вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 20332,80 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 20332,80 грн. належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований.
Дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи умови Договору, відповідач повинен здійснити оплату поставленого відповідачем товару за Договором протягом 15 банківських днів з дня його одержання, тобто в строк до 16.05.2008 р..
Оскільки відповідач припустився прострочення платежу з нього, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню інфляційні збитки в сумі 2988,92 грн. за період з липня 2008 року по серпень 2009 року, а також три проценти річних, розмір яких за період з 19.05.2008 року по 21.09.2009 року становить 853,43 грн. за розрахунками позивача, перевіреними судом.
Відповідно до ст. 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з пунктом 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, тривалість невиконання зобов'язання відповідачем, заперечення позивача по суті клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення та розстрочення виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. Зокрема, з останнього підлягає стягненню 241,75 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»(02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 74, р/р 260000006803 в АБ «Експрес-Банк», м. Київ, МФО 322959, код 14294471) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Метиз»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Красовського, 16, р/р 26001901310674 у ЗАТ ОТП Банк, МФО 300528, код 33106802) 20332 (двадцять тисяч триста тридцять дві) грн. 80 коп. основного боргу, 2988 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 92 коп. інфляційних збитків, 853 (вісімсот п'ятдесят три) грн. 43 коп. трьох процентів річних, 241 (двісті сорок одну) грн. 75 коп. витрат по оплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя О.Г. Удалова
Ухвала підписана 10.12.2009 р.