ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.11.2017Справа №910/19167/17
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"
про стягнення страхового відшкодування в розмірі 5 132,10 грн
Представники:
від Позивача: Сайдак А.О. (представник за довіреністю);
від Відповідача: не зявились;
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - Відповідач) про стягнення страхового відшкодування в розмірі 5 132,10 грн.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" на підставі Договору страхування №250533393.16 добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків від 13.08.2016 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Scoda», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1883473, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.11.2017 порушено провадження у справі № 910/19167/17, судове засідання призначено на 15.11.2017.
15.11.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи та заява про припинення провадження у справі.
15.11.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позов, у якому просив суд припинити провадження в частині 4 132,10 грн, а в решті позову - відмовити.
В судовому засіданні 15.11.2017 представник Позивача надав копію банківської виписки по рахунку Позивача, підтвердив сплату Відповідачем боргу в розмірі 4 132,10 грн, просив провадження у справі припинити. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі про порушення провадження у справі № 910/16617/17 від 02.11.2017.
За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.
Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа-Гарант» є 01133, м.Київ, бул. Лесі Українки, 26.
Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/2884/16 направлялись на адресу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Альфа-Гарант», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.
Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Зважаючи на подання Відповідачем відзиву на позов, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 15.11.2017, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
13.08.2016 між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (Страховик) та ПП «Тойота Україна» (Страхувальник) було укладено Договір страхування №250533393.16 добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків, предметом якого є страхування транспортного засобу «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2017 на автомобільній дорозі Н-12 Стрий- Знам'янка 260 км відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ПП «Тойота Україна», під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «Scoda», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням Косовецького В.В., що підтверджується Довідкою №3017062316236120 про дорожньо - транспортну пригоду.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.03.2017 у справі №686/4390/17 Косовецького В.В., водія транспортного засобу «Scoda», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.
Відповідно до Страхового акту № 149688 від 09.03.2017 Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 5 132,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2695 від 16.03.2017.
Відповідно до поданих доказів, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Scoda», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1883473, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 1 000,00 грн, ліміт по майну 100 000,00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 5 132,10 грн з урахуванням здійснення виплати страхового відшкодування відповідно до встановлених Полісом № АК/1883473 лімітів відшкодування по майну та франшизи.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що підлягає припиненню провадження у даній справі в частині стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 4 132,10 грн, інші позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Договором страхування №250533393.16 добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків від 13.08.2016, предметом якого є страхування транспортного засобу «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, було відшкодовано на користь Страхувальника 5 132,10 грн.
Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.
Таким чином, Суд зазначає, що до Позивача у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Scoda», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, встановлена у судовому порядку Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.03.2017 у справі №686/4390/17 Косовецького В.В., якою водія транспортного засобу «Scoda», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.
Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").
Абзацем 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Суд звертає увагу, що Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов»язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі №3-50гс15, яка прийнята з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України; а також в постановах Вищого господарського суду України від 01.02.2016 року у справі №910/6190/15-г, від 02.02.2016 року у справі №910/13155/15, від 02.02.2016 року у справі №910/25250/15, від 03.02.2016 року у справі №910/15485/15, від 04.02.2016 року у справі №910/14599/15.
Таким чином, Суд приходить до висновку, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92.
Згідно зі статтею 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Отже, враховуючи визначені Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1883473 розміри лімітів відповідальності та франшизи, Суд приходить до висновку, що Відповідач зобов'язаний був відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 4 132,10 грн (5 132,10 грн сума страхового відшкодування - 1 000,00 грн франшиза).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, після звернення Позивача до суду з вказаним позовом та порушення провадження у справі №910/19167/17 Відповідачем було відшкодовано Позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 4 132,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням №ID-100334 від 14/11/2017.
Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до пункту 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
За таких обставин, враховуючи сплату Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" суми страхового відшкодування Позивачу у розмірі 4 132,10 грн після порушення провадження у даній справі, Суд приходить до висновку щодо припинення провадження у справі №910/19167/17 в частині стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 4 132,10 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.
Що стосується решти суми заявленої заборгованості в розмірі 1 000,00 грн, то в її задоволенні Суд відмовляє, оскільки ця сума являється франшизою, яка не відшкодовується страховиком.
При цьому Судом розглянуті викладені у відзиві доводи Відповідача щодо необхідності покладення судового збору у справі на Позивача, мотивовані тим, що спір виник внаслідок неправильних дій останнього, що виявилося у неподанні Позивачем заяви про виплату страхового страхування в порядку та строк, визначений 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Суд відхиляє вказані доводи Відповідача, оскільки зазначене положення закону не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, так як сторони є страховиками, а Позивач не є страхувальником (потерпілою особою) або ж вигодонабувачем.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в частині припиненого провадження у справі покладаються на Відповідача, а в частині відмови у позові - залишаються за Позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Припинити провадження у справі № 910/19167/17 за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" в частині стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 4 132,10 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.
2. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" відмовити повністю.
3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа - Гарант» (01133, м.Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 26, ідентифікаційний код юридичної особи 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (01054, м.Київ, ВУЛИЦЯ БУЛЬВАРНО-КУДРЯВСЬКА, будинок 33, ідентифікаційний код юридичної особи 16285602) судовий збір у розмірі 1 288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) грн 24 коп.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17 листопада 2017 року.
Суддя О.В. Чинчин