Святошинський районний суд м. Києва
ун. № 759/13977/17
пр. № 3/759/6728/17
22 листопада 2017 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Ясельський А.М. розглянувши матеріали, які надійшли з УПП в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, номер картки фізичної особи - платника податків невідомий, який працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 11.09.2017 о 04 год. 40 хв. керував автомобілем «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1, який на праві власності належить ОСОБА_2, та рухався по Кільцевій дорозі (навпроти вул. Мельниченка, 1-А) в м. Києві з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей розширені та не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна шкіряного покриву обличчя. Від проходження в установленому порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин у лікаря нарколога відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху.
На неодноразові виклики в судове засідання ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи не з'явився, повідомлений належним чином.
27.10.2017 через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшло письмове клопотання про направлення адміністративного матеріалу за місцем проживання правопорушника, так як останній не має можливості з'явитися в судове засідання.
Згідно ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, а справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121-126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм), можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Проте, адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 по Кільцевій дорозі, 1-А в м. Києві, крім того, свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають також в м. Києві, а правопорушник ОСОБА_1 не зазначив інших вагомих підстав для направлення адміністративного матеріалу за його місцем проживання, виходячи з цього, суд не вбачає підстав для задоволення письмового клопотання ОСОБА_1 про направлення адміністративного матеріалу для розгляду по суті за місцем проживання правопорушника.
За таких обставин, приходжу до висновку про можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності ОСОБА_1, оскільки, останній повідомлений належним чином, клопотань про відкладення судового розгляду на адресу суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення,а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 110738 від 11.09.2017, складений стосовно ОСОБА_1; письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 11.09.2017; рапорт, складений інспектором 5 роти 2 батальйону 1 полку УПП в м. Києві лейтенантом поліції ОСОБА_5 від 11.09.2017, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.
Згідно із ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відтак, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 повинен був на вимогу працівника поліції проїхати до медичного закладу, щоб пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. За таких підстав, суд розцінює дії ОСОБА_1 як відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, враховуючи, що по справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини, вважаю за необхідне застосувати до нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що відповідає вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП і є домірним скоєному.
Положеннями ст. 401 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
У розпорядженні суду документи, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору відсутні, відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 23, 33, 401, 245, 251, 252, 283-285, 294 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 320 (триста двадцять) грн 00 коп.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Суддя: